Юрій Федоренко. Фото: facebook/fedorenkoyurii
Противника у Купʼянську Лівобережному та Купʼянську Вузловому немає
Яка ситуація зараз на напрямку, де перебуває ваш батальйон? Наскільки сталою є тактика ворога там? Росіяни вдаються до нових тактичних дій?
Підрозділ продовжує виконувати завдання на двох відтинках одночасно. Перший — це Харківська область, село Глибоке. Ситуація тут без змін, Силам оборони вдається своєчасно виявляти, громити ворога і не допускати можливості проходження через наші бойові порядки. Також, що стосується лінії державного кордону, де не відбуваються зараз активні бойові дії в Харківській області, активність ворожих диверсійно-розвідувальних груп продовжує залишатися високою, відповідно, своєчасно ці групи виявляють і нищать. За рахунок спільної злагодженої роботи Сил оборони можна з упевненістю сказати, що ініціатива повною мірою є в руках Сил оборони.
Другий напрям, де ми виконуємо завдання, — Куп'янщина — є дуже зараз складним. Із чим це пов'язано? З тим, що ворогу визначали завдання до 1 листопада оволодіти Купʼянськом Лівобережним та Куп'янськом Вузловим. Противник не зміг виконати це завдання, далі були перенесені терміни до Нового року. Як наслідок, до противника приїжджало їхнє керівництво, російські окупаційні генерали, які перевіряли особовий склад, ставили до строю всіх, хто може тримати в руках зброю. Також додавалися додаткові резерви як техніки, так і живої сили для того, щоб нарощувати зусилля і спробувати все-таки виконати це завдання до Нового року. На сьогоднішній день противника у Купʼянську Лівобережному та Купʼянську Вузловому немає, незважаючи на постійні спроби туди пройти. Якщо казати про "клин", який противник організував до населеного пункту Кругляківка (це нижче за течією), – в напрямку Колесниківки рух ворога повністю призупинений. Останній місяць противник успіху не має. Більше того, з Колесниківського лісу Силам оборони майже повною мірою вдалося вибити ворога. Якщо казати про території вниз за течією ще — Загризове і напрямок Лозової — там противник за останній період мав часткові успіхи, але також на поточний момент призупинений.
Тактика противника – це "броня", тобто броньована техніка, яку він застосовує в кількості від 5 до 20 одиниць в моменті. Спереду рухається танк із тралом, з одним завданням — зняти мінні загородження. Інші машини прикривають вогневою міццю своїх гармат, а також важкокаліберних кулеметів, зверху яких знаходиться штурмова піхота від п'яти піхотинців. Тобто за один раз противник може переміщати 30-50 піхотинців. Завдання єдине — максимально швидко дійти до передньої лінії боєзіткнення або прорвати наші бойові порядки, спішити піхоту, відтягнути техніку. Піхота перегруповується і потім намагається вибивати Сили оборони із займаних позицій.
Останні два штурми, які чинив противник, призвели до того, що ворог втратив після першого штурму 50% своєї техніки. Вся жива сила була знищена протягом 3,5 годин. Це більше 40 піхотинців, яким вдалося спішитись. Другий накат противника — це 5 одиниць техніки: 4 з них спалив батальйон "АХІЛЛЕС", штурмова піхота була знищена частково ще на підступах. На самій бронемашині були вдалі “зальоти”, решта була добита під час намагання зайняти вихідні позиції. Тому більш, ніж динамічно, але так чи інакше спільною роботою вдається достатньо активно не просто зривати противнику терміни просування, а й утримувати нашу землю.
Рекрутинг: мотивовані люди в Україні є, але їм треба надати дієвий інструмент долучення до війська
Поговорімо ще про кадри. Кожен підрозділ, напевне, підходить зі своїми особливостями: хтось рекрутинг проводить прямою дією, закликає, хтось вдається до креативної реклами, як Третя штурмова бригада. Як ви вирішуєте питання пошуку кадрів? Які методи, на вашу думку, можуть спрацювати найефективніше?
Найефективніше працює медійна впізнаваність. Що мається на увазі? Радіоефіри, телебачення, зовнішня реклама, соціальні мережі, в яких є єдиний сенсовий посил і єдине навантаження – це показати українцям, кому вони донатять, на що і як ця спільна робота впливає безпосередньо на знищення ворога на полі бою. Ось у чому сенс. Тоді люди звертають увагу, хто є військовозобовʼязаним або не є, як жінки, але бажають захищати зі зброєю в руках нашу Батьківщину. Як наслідок, знаючи про підрозділ, вони звертають увагу зокрема і на рекрутингові компанії. Саме так протягом восьми місяців батальйону "АХІЛЛЕС" вдалося закомплектуватися більше, ніж на 80%, і наростити бойову спроможність майже в сім разів. Тому загальний рекрутинг – це одна з основ залучення мотивованих людей, які залишаються в Україні у великій кількості, просто про них не говорять. Говорять про негативні випадки, про негативне ставлення, про позитив чомусь забувають. Цих людей ще достатньо. Єдине – їм треба надати дієвий інструмент, щоб дійсно та чи інша людина, що є військовозобов'язаною або не є військовозобов'язаною, але буде захищати за власним бажанням Батьківщину зі зброю в руках, мала можливості пройти на ту посаду, саме до того підрозділу, де буде найбільш ефективною, відповідно до свого життєвого досвіду, навиків, вмінь і знань.
Батальйон "АХІЛЛЕС" буде масштабуватися
Чи є зараз потреба у вас, саме в певних кадрах, можливо, кого ви зараз шукаєте як поповнення?
Станом на сьогоднішній день ми майже повною мірою закомплектовані, але за підсумками 2024-го року і ефективним виконанням бойових завдань командою батальйону "АХІЛЛЕС", тому що це є винятково командна робота членів нашого підрозділу, я переконаний, що в найближчій перспективі ми будемо масштабуватися. Відповідно, стежте за нашими соціальними мережами. І як тільки масштабування відбудеться, будемо раді бачити всіх та кожного на різних посадах. Це і пілоти, і оператори, і техніки, й інженер-сапери, і зв'язківці, і кухарі, що теж є дуже важливим, тому що забезпечити централізоване харчування є важливим елементом збереження здоров'я особового складу в тих місцях, де це можливо зробити. Про передній край, звісно, мова не йде, тому що на час перебування там ви комплектуєтесь сухпаями, які є достатньо якісними. Тому спостерігайте за нами і будемо раді бачити пліч-о-пліч.
Не треба керувати українським військом через соцмережі
Наостанок поговорімо ще про Курщину, де теж відбуваються зараз доволі динамічні дії. Речник Української добровольчої армії Сергій Братчук зауважив, що Курська операція ЗСУ триває шостий місяць, російська влада досі не знає, як реагувати. Операція ЗСУ до кінця не прорахована ворогом, а принципи несподіванки та маневреності, які реалізують українські військові, залишаються головними. Тут про ось цей чинник несподіванки для ворога: наскільки вдається його нам реалізувати? Бо суспільство, з одного боку, хоче знати правду, хоче знати більше. А військові оприлюднюють ту інформацію, яку можуть оприлюднювати. Де, зрештою, ця золота середина у війні і наскільки цей чинник несподіванки дійсно впливає і спрацьовує?
Зараз – час надзвичайно складних інформаційних кампаній, зокрема від Російської Федерації, які пов'язані з єдиним – розділити українців, дестабілізувати ситуацію. Дуже складно з'ясувати, де є об'єктивна правда, а де — обман. Українці точно вміють це робити — сприймати будь-яку інформацію завжди з гарячим серцем. Ми реагуємо емоційно на багато речей, але продовжуємо зберігати холодну голову. Це є дуже важливо.
Що стосується інформаційних кампаній, я щиро вважаю, що ми маємо припиняти керувати українським військом через соціальні мережі. Що я маю на увазі конкретно зараз? Зрозуміло, що журналісти так чи інакше будуть порушувати важливі соціальні питання. І, звертаючись до журналістської спільноти, дуже важливо відчувати цю тонку межу між тим, що необхідно, і між тим, що може дуже сильно зашкодити.
Але зовсім інше питання пов'язане з політичними діячами, які наділені мандатом, що надав їм український народ для представлення їхніх інтересів у парламенті. В них є весь інструментарій — парламентський контроль, комітети і багато чого іншого, для того, щоб використовувати його і позитивно впливати на розбудову українського війська. Єдине ж, що вони вміють робити — це лише кидати лайно, перепрошую, на вентилятор. Я це категорично засуджую.
Ми маємо говорити не лише про проблемні питання в українському війську, державі, але і про здобутки, бо протягом 2024 року ми рідко кажемо про те, що ми отримали можливість працювати на оперативному рівні. Бити нашими безпілотниками глибоко по території РФ. Мало хто каже, що ми навчилися своїми безпілотниками, в умовах браку протиповітряних засобів, збивати ворожі безпілотники. Мало хто каже, що ми дуже близько підійшли до того, що вже активно застосовуємо засоби, які за характеристиками схожі на ворожий "Ланцет". Мало хто каже, стільки відбулося модернізацій безпілотних систем загалом і наскільки збільшилось постачання за рахунок державних програм війська різного типу безпілотників.
РФ цю динаміку війни самостійно обслужити не може
Що бачить наш соціум, коли до них з ефіру або через соціальні мережі, на особистих контактах звертається командир батальйону "АХІЛЛЕС" і каже: "Друзі, ми збираємо сьогодні донати на дрони з оптоволокном, або на плати ініціації". Деякі люди думають, "ну як так може бути, що на третій рік повномасштабної війни держава повною мірою не закрила потребу, яка необхідна нашому війську?" Товариство, але ніхто не пояснює, що розмах війни настільки шалений, і це тільки здобуток української нації із Сил оборони безпосередньо на полі бою, що в деяких містах України війна майже не відчувається, то ресурс державний недостатній, щоб повною мірою закрити всі потреби Сил оборони. Зокрема, в тих номенклатурах, які виникають тут і зараз у технологічній війні.
Соціум завжди є більш маневрений, ніж держава. Так було завжди. Російська Федерація, яка має нафтодолар, яка має газодолар, яка має величезний військово-промисловий комплекс, вимушена звертатися до третіх країн, а також ставити завдання своєму приватному бізнесу з виготовлення, закупівлі і збору безпілотників. Оскільки самостійно цю динаміку війни вони обслужити також не можуть. Тому здобуток на полі бою працює за наступною формулою: військо виграє битву, війну завжди виграє нація, народ. Наші партнери, українська нація плюс українська держава – це те, що дає мінімально необхідний ресурс для високоефективного виконання бойових завдань на полі бою. Ось про це також потрібно говорити.
