"Відновлення кожної долі має значення". Інтерв'ю з гендиректором Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр"

"Відновлення кожної долі має значення". Інтерв'ю з гендиректором Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр"

27 січня – Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту. Про вшанування пам'яті жертв, меморіалізацію та якою має бути пам'ять про Голокост в часи повномасштабної війни Росії проти України журналістка Українського Радіо Світлана Мялик говорила із гендиректором Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" Олексієм Макухіним. Він розповів, зокрема, що лише за минулий рік цьому центру вдалося оцифрувати близько 2,5 млн документів. "Вони всі доступні безкоштовно в онлайн-архіві на нашому сайті. Загалом там уже понад 6,5 млн документів", – зазначив Макухін. І наголосив: відновлення кожної долі, фотографії має значення

 

0:00 0:00
10
1x

Після масових розстрілів німецькими нацистами євреїв 29-30 вересня 1941 року в урочищі Бабин Яр у Києві. Автор фото: Johannes Hahle. Знімок зберігає Das Archiv des Hamburger Instituts fur Sozialforschung

В онлайн-архіві вже понад 6,5 млн документів

Коли ви очолили Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр", серед завдань було продовження  реалізації нинішніх проєктів центру, зокрема, це дослідження історії Голокосту та ініціатив, які Меморіальний центр "Бабин Яр" запустив після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Серед них – документування злочинів російських окупантів проти українських військових і цивільних, і створення онлайн-мартирологу  "Закриті очі" та оцифрування архівів у прикордонних регіонах, які регулярно зазнають російських обстрілів. Як триває ця робота?

Наш головний фокус – це оцифрування архівів по всій Україні. Під ризиком ракетного обстрілу є будь-який регіон України. В цих архівах ми оцифровуємо історичні документи в широкому діапазоні від кінця вісімнадцятого до середини двадцятого століття, пов’язані з єврейським життям в тому регіоні. Ми співпрацюємо з великою кількістю державних архівів України. Лише за 2024 рік нам вдалося оцифрувати близько 2,5 млн документів. Вони всі доступні безкоштовно в онлайн-архіві на нашому сайті. Загалом там уже понад 6,5 млн документів. Це найбільший онлайн-архів в Україні. Ми отримали визнання ЮНЕСКО ще в 2023 році за цей онлайн-архів. Якщо ці документи будуть знищені через війну, то вони будуть знищені назавжди. Тому нам важливо їх зберегти. Оцифрований документ назавжди збережений в архіві і стає доступнішим для всіх людей. Це те, що ми можемо зараз робити під час війни. Тому що інші проєкти, наприклад будівництво об’єкту на території Бабиного Яру, через війну нам довелося зупинити.

Ми продовжуємо робити мартиролог "Закриті очі". Він навіть був відзначений престижною нагородою Red Dot Award в Берліні за свій дизайн. Ми робимо його силами своїх дослідників. Проєкт документування злочинів ми робили разом з організацією "Яхад-Ін Унум", яку очолює відомий дослідник Голокосту і сучасних геноцидів отець Патрик Дебуа. Ми зібрали певну кількість свідчень, які відповідають вимогам європейських прокуратур. Далі ці свідчення про злочини будуть подаватися як справи прокуратури.

Олексій Макухін. Фото з особистого архіву

"Наша сильна сторона – це міжнародна співпраця з різними партнерами"

27 січня 1945 року радянська армія визволила в’язнів нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцимі, де було вбито понад 1 млн людей. Як ви співпрацюєте з міжнародними організаціями?  

У нашої організації сильна сторона – це міжнародна співпраця з різними партнерами. Ми дуже плідно співпрацюємо з бібліотекою Ізраїлю саме по архівному проєкту. Крім того, в нас міжнародна наглядова рада. Ми беремо участь в офіційній церемонії, присвяченій 80-ій річниці визволення концентраційного табору Аушвіц-Біркенау.

Відновлення кожної долі, фотографії має значення

Як говорити правильно про Голокост зараз, коли триває повномасштабна війна? Чи можна говорити про трагедії минулого, оминаючи згадки про теперішні події?

Голокост є не лише історичною трагедією, але й нагадуванням про цінність людського життя, необхідність збереження пам’яті та відповідальність суспільства за недопущення повторення злочинів проти людяності. Ми вважаємо, що кожне людське життя має значення. Тому відновлення кожної долі, фотографії має значення. Ми робимо низку публікацій з історіями конкретних людей – жертв Голокосту, які ми дослідили. В історії завжди хочеться і потрібно пробити певні узагальнення. Проте в меморіалізації такий підхід до відновлення гідності кожної загиблої людини є принциповим.

Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр"

"Наша діяльність не прив’язана до конкретних дат. Вона триває постійно і системно"

Які конкретні проєкти заплановані на 27 січня?

Наша діяльність не прив’язана до конкретних дат. Вона триває постійно і системно. У нас відбудеться молитва в самому Бабиному Яру з релігійними представниками в символічній синагозі. Потім у нас буде низка публікацій про історії та долі конкретних людей. Далі ми візьмемо участь у заходах в Аушвіці. 29 січня відбудеться меморіальне засідання в Європейському парламенті, де ми також братимемо участь як частина групи, яка займається Бабиним Яром.

"Ми є благодійним фондом, який функціонує відповідно до вимог українського законодавства"

Яка історія створення вашого  благодійного фонду? На початку створення його інвесторами були російські громадяни, які пізніше опинилися в підсанкційному списку.

Неправильно казати, що це приватний проєкт чи приватний фонд. Ми є благодійним фондом, який функціонує відповідно до вимог українського законодавства. Ми можемо приймати кошти, як благодійні пожертви, ми не можемо отримувати прибуток та витрачати більше 20% на адміністративні витрати. В нас є статут, в рамках якого ми функціонуймо. В нас є наглядова рада і громадська рада.

"Фрідман і Хан вийшли з наглядової ради фонду в перші дні повномасштабного вторгнення"

Чи входять до громадської ради люди з російськими паспортами? Чи можливі благодійні внески з Росії?

Ні, вони не входять. Вони входили до наглядової ради, але вийшли з неї в перші дні повномасштабного вторгнення. Наглядову раду очолює Натан Щаранський – дуже відома і поважна фігура єврейської громади. Оскільки це благодійний фонд, то там були пожертви від різних донорів. Там дійсно були пожертви від пана Фрідмана та пана Хана, які є засновниками і співвласниками багатьох бізнесів в Україні. Їхня частка не перевищувала 50%. Гроші, які на той момент були на рахунках, витрачені на гуманітарну допомогу військовим. Зараз цих осіб не існує як донорів у благодійному фонді. Крім того, не можна казати, що це російські гроші, оскільки це прозорі гроші двох людей, які заводилися в Україну згідно з чинним законодавством. Участь і мотивація Фрідмана та Хана також зрозуміла. Вони обидва народилися в Україні – у Львові та Києві відповідно. Потім вони були тісно пов’язані з Україною через свою діяльність і бізнес.


Візит експрем'єра Великої Британії Бориса Джонсона до Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" (2024 рік)

"Ми запропонували підхід, коли різні архітектори і художники створюють декілька об’єктів"

Ви співпрацюєте з Національним історико-меморіальним заповідником "Бабин Яр", який очолює Роза Тапанова?

До повномасштабного вторгнення ми дуже плідно співпрацювали. Зараз, під час війни, змінилися самі проєкти. Ми не можемо продовжувати будівництво, оскільки фінансування ми перевели на гуманітарні потреби. І, на думку наглядової ради, зараз до цього недоречно повертатися. Після закінчення війни ми маємо намір відновити будівництво. Ми робимо це разом із заповідником згідно з розробленим архітектурним планом моделі Бабиного Яру. Якщо ви зараз приходите в Бабин Яр, то ви не бачите власне яру. Той об’єкт, про який я кажу, передбачає точну 3D-модель, яку ми розробляли кілька років з дослідниками. Ми точно визначили місця розстрілів. Концепція, яку ми затвердили наприкінці 2021 року, передбачала створення не одного, а кількох меморіальних об’єктів, оскільки Бабин Яр – це велика територія, яка починається від Павлівської лікарні, де були розстріляні перші люди. Тому ми запропонували підхід, коли різні архітектори і художники створюють декілька об’єктів, щоб весь цей парк переосмислити в таке місце пам’яті. Наша концепція дозволяє встановлювати не всі одразу об’єкти, а поступово. Ми вже встановили три великі об’єкти: синагогу, Кристалічну стіну плачу та Дзеркальне поле.

Ми багато виконуємо дослідницької роботи. У нас величезний архів фотографій того часу. Серед них є унікальні зразки. Ми видаємо книжки. Почали видавати міжнародний науковий журнал англійською мовою East European Holocaust Studies, який складається з наукових статей на тему Голокосту. Він дуже популярний і є у вільному доступі.

"Це має бути співпраця держави і громадських організацій"

Політика пам’яті та меморіалізації повинна бути прерогативою держави чи громадських ініціатив?

Це має бути спільна співпраця. Якщо дивитися на приклади інших країн, то там це так завжди і відбувається. Є багато державних, але є й багато громадських організацій, які займаються меморіалізацією. У нас багато партнерів з Америки та Європи.