Ілюстративне фото із сайту Pixabay
"Президент України опікується Україною, а президент Польщі ― Польщею"
Президент України Зеленський відвідав Польщу для участі у заходах до 80-ї річниці звільнення нацистського концтабору "Аушвіц-Біркенау". Після минулого його візиту деякі поляки обурювалися, що Зеленський нібито втручається у виборчу кампанію, адже тоді він критично висловився на адресу кандидата від ПіС Кароля Навроцького, який є головою Інституту національної пам’яті. Чи втихомирився цей політичний контекст зараз?
Ні, не втихомирився. Ми розуміємо, що чим ближче до виборів президента Польщі, які мають відбутися наприкінці травня, тим сильніше наростатиме українська тематика, незважаючи на серйозні кроки України стосовно залагодження певних критичних точок. До прикладу, тема ексгумації жертв Волинської трагедії. Ми бачимо, що Київ пішов на серйозні поступки у цьому питанні, вже видано всі дозволи, хоча з польського боку ми поки що не отримали взаємність стосовно могил українців на горі Монастир та з інших питань. Минулого візиту не президент Зеленський спричинив ту бурю емоцій. Треба розуміти, що пан Навроцький зараз будує свою кампанію на правих засадах й опонує усім, в тому числі українцям і президентові Зеленському. Усі ці скандали грають на зростання його популярності серед власного електорату.
(9 січня 2025 року кандидат у президенти Польщі Кароль Навроцький, якого підтримує опозиційна партія "Право і справедливість", стверджував, що на сьогодні він не бачить Україну ані в ЄС, ані в НАТО. Таку перспективу він готовий побачити лише, коли "будуть вирішені такі важливі для поляків цивілізаційні питання". Як стверджував Навроцький, "країна, яка не може відповісти за жорстокий злочин проти 120 тисяч своїх сусідів, не може бути частиною міжнародних альянсів". Такі слова цього кандидата у президенти Польщі наводить Polsat News. ― ред.)
Попри все, прем’єр Дональд Туск під час минулого візиту Зеленського сказав, що лідери держав передусім опікуються власними державами, відповідно президент України опікується Україною, а президент Польщі ― Польщею.
"Перші контакти відбудуться у рамках Українського тижня у Вашингтоні"
Перемістімося від Польщі до США. Як зазначив Скотт Бессент, санкції проти Росії недостатні, зокрема в частині нафтогазового комплексу. Як вам позиція нового міністра фінансів США?
Як на мене, вона абсолютно лягає у концепцію Дональда Трампа "мир через силу". Але в цій ситуації ми розуміємо, що в уряді 47-го президента США є різні думки. Мені справді симпатичні слова пана Бессента, адже навіть ті вагомі санкції, що запроваджені проти тіньового флоту РФ, були недостатніми. Нагадаю, що під санкціями 183 судна, а український ГУР, наприклад, дає список із 580 суден, залучених до тіньового флоту, хоча в принципі припускають, що їх близько тисячі. Отже, є куди рости, і дуже добре, що пан Бессент має такий жвавий підхід. Думаю, що з українського боку буде максимально тісна кооперація у темі напрацювання нових пропозицій щодо санкцій.
До речі, новий міністр оборони США Піт Гегсет також зазначив, що "ми прекрасно знаємо, хто тут хороші хлопці, а хто погані" (йдеться про російсько-українську війну ― ред.) і що питання треба вирішити з максимальної користю для України. Але обидва американські міністри сказали, що це політичне рішення, яке має ухвалити Дональд Трамп, а вони будуть виконавцями. Позиція нової американської адміністрації поки не до кінця сформована?
Ми бачимо певну пролонгацію організаційних моментів щодо візиту спецпредставника президента США по Україні Кіта Келлога безпосередньо до Києва. Думаю, що перші контакти відбудуться у рамках Українського тижня у Вашингтоні, що запланований на початок лютого. Там має бути максимально широке представлення та можливість для українських представників прокомунікувати і з Келлогом, і з іншими представниками адміністрації Трампа. Ми зараз перебуваємо у процесі викристалізування інтересів і Сполучених Штатів загалом, і конкретних пунктів. Хочу звернути увагу, що сьогоднішні вкиди "про 100 днів" врегулювання фактично зміщують акцент. Кіту Келлогу поставили завдання за 100 днів після інавґурації лише запропонувати дорожню карту, а тут уже і план нібито розписується з чіткими датами, дедлайнами тощо.
Ігор Чаленко. Фото: facebook/Igor Chalenko
"Усе впирається у нерозуміння, хто платитиме за миротворчу місію"
Якщо повернутися до Польщі, президент Зеленський зустрівся із президентом Макроном. Під час зустрічі йшлося про посилення оборонних спроможностей України, а також про певні гарантії безпеки. Чи є вже розуміння, якою буде ця миротворча місія?
Франція тут відіграватиме одну з ключових ролей. Адже миротворча ініціатива належить саме Макрону, він є хедлайнером цього переговорного процесу. Ми бачимо контакти з Великою Британією, з прем'єром Кіром Стармером, і з європейськими лідерами. Але поки що все впирається у нерозуміння, хто за це буде платити. Тобто ― конкретне фінансування миротворчої місії, а далі питання мандату. Як саме миротворчий контингент буде розміщено? Якщо вздовж лінії зіткнення, то це вкрай великі цифри. Ми чули від нашого президента заяву про 200 тисяч миротворців, хоча потім це було відкориговано. Президент сказав, що кількість залежатиме від того, наскільки буде зменшено чисельність української армії.
Кейс миротворців "має лежати на столі"
Про яке зменшення ЗСУ говорив Зеленський? Йшлося про природний процес після завершення війни, коли армія трохи скорочується? Це ж не про виконання вимог Путіна?
Тут нюанс чисто у грошах. Зараз Україна всі свої ресурси спрямовує на фінансування сектора безпеки та оборони. Звісно, не йдеться про виконання вимог Путіна. Той дійсно вимагає зменшення нашої армії ледь не у п’ять разів. Але не від нинішнього рівня під час широкомасштабної війни, а від рівня, який був до 24 лютого 2022 року, а це буквально кілька десятків тисяч українських військовослужбовців. Повний абсурд. Президент Зеленський мав на увазі те, що частина наших Збройних сил ― це люди мобілізовані, і коли настане мир, відбудеться поступова демобілізація, тож кількість армії зменшиться.
Повертаючись до теми миротворців. Обговорюються різні цифри, 50 тисяч, наприклад. Але все залежить від того, як саме будуть розміщені ці миротворці. Чи це буде фрагментарно, чи винятково навколо великих населених пунктів. Звісна річ, ми маємо підготувати і пропрацювати кейс миротворців до моменту початку перемовин між російським агресором та Україною. Це має лежати на столі. Так само має бути максимально пропрацьована тема гарантій безпеки для нашої держави.
"Гарантії безпеки маємо юридично закріплювати"
Була ще одна заява Зеленського, де він критикував Будапештський меморандум, мовляв, віддати ядерну зброю навзамін було "абсолютно тупо, нелогічно і дуже безвідповідально". Із чим може бути пов’язана ця заява?
Знову ж таки, вона пов’язана з гарантіями безпеки. Тобто, ми робимо певне коло, повертаємося до 1994 року і вкотре наголошуємо міжнародній спільноті, що Україна зробила максимально можливий внесок у питання світової безпеки відмовою від третього ядерного арсеналу, а світ не виконав саме політичні зобов’язання. Не юридичні, адже меморандум не мав такого рівня, на жаль. Політичні обіцянки, в тому числі й Росії, не були виконані. Тому сьогодні, коли мова йде про гарантії безпеки, ми маємо все це юридично закріплювати. Думаю, це має бути на рівні двосторонніх угод з найбільшими державами НАТО. Вочевидь триває робота зі Сполученими Штатами, щоб підписати договір із гарантіями безпеки, який буде ратифікований на рівні Конгресу, й отримати безпекові відносини не менші за США-Ізраїль, наприклад.
