Прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо. Фото: AP/Virginia Mayo
Навіть 2018 року, коли тривали протести із відставкою Фіцо, таких масштабів не було
Масштабні протести у Словаччині. Минулого тижня лише на вулиці Братислави вийшли близько 60 тисяч людей, аби висловити недовіру прем'єр-міністрові Роберту Фіцу та його уряду. Чим викликані такі потужні протести і чи є в них лідер або лідери?
По-перше, маленьке уточнення. Протести в Словаччині почалися місяць тому, наприкінці грудня, відразу після скандального візиту Роберта Фіцо до Москви. Відразу після цього почалися протести, великі мітинги і протестувальники сказали, що дають владі місяць, щоб якось пояснити свої дії і пояснити, навіщо взагалі це було. Цієї відповіді вони не отримали. Тобто, візит Фіцо до Москви досі залишає дуже багато питань, відповіді на які так і не отримані. Більше того, пішли якісь дуже нездорові сигнали навіть про теоретичну, звичайно, можливість виходу Словаччини із ЄС. І на цьому тлі дійсно дуже масштабні протести. Пишуть, що вони були найбільшими. Навіть 2018 року, коли були протести, що привели до відставки Фіцо, таких масштабів не було. І другий момент – тепер протести будуть частішими. Хочуть не раз на місяць, а частіше. Найімовірніше, великі протести будуть вже цієї п'ятниці. Подивимося.
Із "українським слідом" Фіцо перехитрив сам себе
Сам Фіцо заявляв про можливість так званої "кольорової революції" і побачив "український слід" у подіях. Протести вже називають "словацьким Майданом". Чи є якісь спільні риси, якщо можна їх відзначити, у словацьких протестах із українським Майданом?
По-перше, основний протест у тому, що є влада, яка не відповідає бажанню значної частини суспільства. Плюс є спроби ревізії зовнішнього курсу. Поки що дуже обережно, але тим не менше очевидні. І це багатьох напружує. Це, мабуть, найбільші подібності з Україною. Все інше поки виглядає трохи інакше. Все ж таки Словаччина – член ЄС і демократична країна досі. Тобто, тут є нюанси.
Із "українським слідом" взагалі ситуація досить дивна. По суті, Фіцо, на мій погляд, зробив "самостріл". Це почалося з минулого вівторка, коли парламент Словаччини мав голосувати вотум недовіри Фіцо. І вже напередодні було очевидно, що вотум провалиться. Тому що, якщо навіть ця опозиція проголосує за відставку Фіцо, цього недостатньо. Треба було переконати перейти на свій бік бодай 4-х депутатів від коаліції. Такий шанс був, але напередодні ці депутати заявили, що вони все одно не будуть голосувати за відставку. Тому все було очевидно. За великим рахунком це була безпечна процедура для Фіцо, але неприємна. Тобто, він мав прийти в парламент, відзвітувати, вислухати звинувачення опозиції, відповідати на неприємні питання тощо. І тут несподівано Фіцо вирішив всіх перехитрити. Він заявив, що зачитає якусь доповідь Служби зовнішньої безпеки (аналог СБУ), за якою в країні намічається державний переворот, силове захоплення влади. А після цього покинув засідання. Тобто, по суті, не дав опозиції можливості поставити йому питання. Тому опозиція спочатку просто сприймала це як просто хитрість. І тому відкликала законопроєкт про вотум недовіри, сказала, що внесе його пізніше, щоби він пройшов повноцінне читання. Але несподівано ця тема у Фіцо знову вигулькнула. Він скасував поїздку в Давос, вмовив президента Пеллегріні провести засідання Радбезу, де Пеллегріні визнав, що дійсно ситуація дуже серйозна, є нібито загроза силового захоплення влади, в тому числі це координується начебто опозицією і з-за кордону. Але Пеллегріні не став запроваджувати надзвичайний стан і не став забороняти протести, які планувалися вже наступного дня. Коли Фіцо "припікає", то він дійсно намагається подати це як якесь захоплення влади опозицією, що координується буцімто якимись зовнішніми силами. Так було в 2018 році. Коли були протести проти нього у зв'язку із убивством журналіста Яна Куцяка, Фіцо так само казав, що це нібито заколот, що це начебто силове захоплення влади. Єдине, що тоді президент там був Андрей Кіска, який це все ігнорував і відмовився скликати Радбез на вимогу Фіцо. Зараз Пеллегріні більш керований і він це зробив. І тепер вони всюди трублять, що є якісь докази якогось заколоту, але нічого поки не показали суспільству. І це, в принципі, тільки збурює активну частину суспільства.
Акція протесту проти політики прем'єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо в Братиславі. 24 січня 2025 року. Фото: AP/Denes Erdos
"Де-юре коаліція вже втратила більшість"
До чого привели протести, які були пов'язані із убивством журналіста Яна Куцяка і наскільки це йде рефреном за Фіцо відтоді?
В принципі, тоді Фіцо був вимушений подати у відставку. Так, дострокових виборів не було, але Фіцо подав у відставку і прем'єром на півтора роки став вже згадуваний Петер Пеллегріні – менш токсична особа. Зараз ситуація є складнішою, бо тоді коаліція складалася з двох партій – Фіцівська партія Smer-SD і "Словацька національна партія" Андрея Данко. Це такий не дуже розумний і дуже проросійський політик, який, в принципі, дуже підтримує всякі погані ідеї Фіцо. Тому тоді можливості розвалу коаліції не було, але влада все-таки була вимушена якось реагувати на масштабні протести. Зараз ситуація складніша, тому що де-юре коаліція вже втратила більшість. Напередодні з "Словацької національної партії" вийшли три депутати – так звана група Гуляка. Щоправда, це досить проросійська група, тому вони досі підтримують Фіцо. Тобто вони не є де-юре в коаліції, але де-факто підтримують її.
Але важливіше інше. Після візиту Фіцо в Москву група депутата Мігаля у партії "Голос" (партія президента Словаччини Пеллегріні) висловила протест проти антизахідного розвороту Словаччини і відмовилися голосувати за коаліційні документи. У підсумку на минулих вихідних партія "Голос" провела засідання партії і 2-х із 4-х депутатів виключили з партії. Тобто, по суті, з урахуванням Гуляка формально у коаліції немає більшості. А якщо б виключили усіх чотирьох, то там взагалі була б патова ситуація, тому що і де-факто не було би більшості. Фіцо дуже негативно це сприйняв, тому що коаліція має невеликий запас голосів і виключення двох депутатів поставило її вже фактично на бар'єр мінімуму голосів. І це проблема. Тому, якщо Фіцо не знайде якийсь варіант, або нових голосів не дістане, або не повністю якось збере цю фракцію, щоби унеможливити вихід наступних депутатів, то ймовірність розпаду коаліції і дострокових виборів є дуже високою. Більше того, згаданий мною Міхаль в інтерв'ю заявив, що насправді це і є частина хитрої гри Пеллегріні, бо президент нібито зацікавлений у відставці уряду і в дострокових виборах. Справа в тому, що президент має небагато повноважень, але має певні "сплячі" повноваження. І у випадку політичної кризи ці "сплячі" повноваження активізуються. Тобто, якщо уряд Фіцо буде відправлений у відставку, то президент має право або зробити мандат Фіцо знову вже в якості технічного прем'єра, або самостійно призначити будь-який уряд до дострокових виборів. І це суттєво збільшить повноваження і вагу чинного президента. Можливо, це теж частина його гри. Тобто тут не тільки Фіцо грає, але й інші політики.
"Нелюбов до Заходу, особливо до Америки Фіцо успадкував від комуністів"
Чим бачення геополітики Пеллегріні відрізняється від бачення геополітики Фіцо в Словаччині?
Дуже складно. Тому що Пеллегріні подає себе таким же соціал-демократом, як і Фіцо, але менш токсично, тобто без антиєвропейської якоїсь складової. У Фіцо вона досить сильна. Фіцо був колишнім комуністом і від комуністів якраз його нелюбов до Заходу, особливо до Америки, він успадкував. У Пеллегріні цього немає. Але є питання, наскільки все-таки Пеллегріні є самостійною фігурою. Він ще цього не довів. Зараз в його партії беруть гору елементи, дуже подібні до Фіцовської партії. Тут є таке такий нюанс. І не випадково в словацькій опозиції казали, що після минулих виборів вони пропонували "Голосу" коаліцію. Але зараз "Голос" – це не той "Голос", який був півтора роки тому. Зараз він дуже подібний до партії Фіцо. Тому зараз опозиціонери їм коаліцію не пропонували б.
"У цій грі Пеллегріні намагається грати "доброго поліцейського"
Чи можна уявити, що Пеллегріні поїхав би до Путіна?
Думаю, ні. У цій грі він намагається грати "доброго поліцейського", такого прозахідного, який все ж таки не авторитарний і більше відповідає якимось бажанням Заходу. А Фіцо грає роль "поганого хлопця".
.jpg)
Юрій Панченко / facebook
"Є шанс, що опозиція прийде до влади"
Як можуть розвиватися події і політичне життя Словаччини, якщо Фіцо все-таки доведеться піти у відставку? І чи можуть якось змінитися відносини між Словаччиною та Україною?
Якщо буде варіант дострокових виборів, то зараз, принаймні, розклади показують, що є шанс, що опозиція прийде до влади. Так, у них теж буде досить хитка більшість. Там є свої проблеми, тому що зараз опозиція – це 4 партії, вони досить різні. Тобто їх об'єднує, наприклад, бажання захистити проєвропейський і прозахідний курс Словаччини. Це їх об'єднує. Але ідеологічно це досить різні партії. Це, наприклад, "Прогресивна Словаччина" – прогресивісти, ліволіберали. Це партія SaS ("Свобода і солідарність") – праволіберали. Є "Християнсько-демократичний рух" – це класична права партія і в них велике непорозуміння із "Прогресивною Словаччиною" в питаннях абортів, одностатевих шлюбів тощо. На цьому якраз розколі намагається грати Фіцо. Невипадково він зараз оголосив внесення змін до Конституції, щоб узаконити наявність тільки двох статей. Це спроба якось відколоти від опозиції "Християнсько-демократичний рух". І ще там є партія – так званий "Рух Словаччина" (OLaNO) Ігоря Матовича, колишнього прем'єра. Це досить небезпечний популіст. При попередній владі він постійно генерував конфлікти, які призвели до провалу минулої влади і до реваншу Фіцо. Тобто, тут коаліція досить складна буде. Але є шанс, що опозиція все-таки врахує свої помилки, врахує, що альтернатива – це Фіцо і все ж таки якось домовиться.
Фактично всі ключові опозиційні сили Словаччини скоріше проукраїнські
У кого з політичних сил Словаччини хороші стосунки із українськими політиками, якщо такі сили є взагалі?
Фактично це можна сказати про всі ключові опозиційні сили. Насамперед – "Прогресивна Словаччина". Лідер цієї партії, і взагалі керівництво нещодавно приїжджало в Київ, зустрічалося із Зеленським. Вони повністю підтримують Україну і тут усе дуже добре. Фактично те ж саме можна сказати і про партію SaS. Так, вони не були в Україні, але вони цілком проукраїнські. І вони зараз діють у тісній зв'язці з "Прогресивною Словаччиною". Більш чи менш я спокійний за "Християнсько-демократичний рух". Так, вони якось піддаються впливу "традиційних цінностей", на яких часто грає російська пропаганда, але вони дуже прозахідні, проєвропейські. І в цьому питанні вони підтримують Україну. Принаймні, я не бачив якихось антиукраїнських заяв там. І ще додам позапарламентську партію "Демократи", яка має шанс пройти до парламенту. Це партія колишнього прем'єра Едуарда Гегера. Там є дуже багато друзів України. Зараз партію очолює Ярослав Надь, колишній міністр оборони, який фактично пролобіював передачу Україні винищувачів. Із Ігорем Матовичем трохи складніше, це партія персоналізована, є певні питання, але в цілому він теж скоріше проукраїнський.
