Музей Сковороди у Сковородинівці (Харківщина), зруйнований російським авіаударом. Фото: kharkivodagovua
"Це незворотній процес"
Президент України видав указ № 68/2025, який вводить в дію рішення Ради національної безпеки та оборони України "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)". Рішення передбачає запровадження персональних санкцій до 55 громадян РФ та трьох музеїв, зареєстрованих за законодавством Росії, що діють на тимчасово окупованій території України. Персональні санкції передбачають позбавлення державних нагород України, блокування активів, обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України, запобігання виведенню капіталів за межі України тощо. Як ці санкції вплинуть на життя тих, проти кого вони введені?
Андрій Наджос: Запровадження національних санкцій дуже важливе, оскільки воно запускає кілька процесів. По-перше, ми позбавляємо державних нагород тих так званих "діячів", які залишилися на тимчасово окупованій території і сьогодні здійснюють, наприклад, археологічні роботи на території тимчасово окупованого Криму. Або ж вони є директорами якихось культурних закладів, музеїв тощо. Це незворотній процес. Ми вважаємо, що їх потрібно повністю від'єднати в культурному середовищі від держави Україна, яку вони зрадили. По-друге, санкції передбачають блокування активів. Також цим людям забороняється здійснювати на території України будь-які акції, заходи. Їм заборонено виводити будь-який капітал за межі України, якщо він у них є. Крім того, їм заборонено укладати різні договори. Адже у декого з них тут може залишатися нерухомість. Але цей крок позбавляє їх цих прав.
Для нас також дуже важливо, що ми можемо вже сьогодні, і в указі президента це зазначено, розпочинати переговори з нашими міжнародними партнерами щодо того, щоб вони також запровадили санкції проти цих осіб. Це означатиме, що якщо якийсь музей, який знаходиться на території тимчасово окупованого Криму, запланує свою виставку, наприклад, в Парижі, він цю виставку туди привезти не зможе. Тобто ці люди стають токсичними і не "рукопожатними" не лише на території України, але, ми сподіваємося, вони такими стануть і в міжнародному співтоваристві.
Чи є повним список з цих 55 громадян? Чи повний це перелік всіх причетних до злочинів?
Андрій Наджос: Ні. Це далеко не повний список. Але це тільки початок процесу. Ми вважаємо справедливим притягнути до відповідальності тих, хто здійснює, наприклад, археологічну діяльність на території тимчасово окупованого Криму. Але, звісно ж, не лише Криму. Хочу сказати кілька слів, про які ще національні надбання йдеться. Ті, які були вкрадені з українських музеїв. Наприклад, це картини Куїнджі або Айвазовського. Також йдеться про Грецьке Євангеліє 1811 року, фонди дореволюційних видань Наукової бібліотеки імені Олеся Гончара. Дуже багато українських культурних цінностей окупанти вивезли з України, відколи почалося повномасштабне вторгнення.
ЮНЕСКО оцінило завдані Росією збитки для української культури (станом на кінець 2023 року) в розмірі 2,6 мільярда доларів. А американське видання Nеw York Times назвало розграбування українських музеїв найбільшим з часів Другої світової війни. Наприклад, окупанти вивезли 99% експонатів, які були на виставках в Херсонському краєзнавчому музеї. Всі вироби з золота з цього музею були вкрадені. Подібна ситуація була і в Маріупольському музеї. Масштаби злочинів, на жаль, вкрай великі. Тому у нас виникла абсолютно правова підстава для запровадження обмежувальних заходів. Ми зробили цих людей токсичними на національному рівні. І тепер ми плануємо розпочати роботу з нашими міжнародними партнерами, щоб, як я вже зазначив, ці особи були невиїзними за межі РФ.
Андрій Наджос. Автор фото: Валентин Гончар
"Санкції, які накладає Україна, мають кілька аспектів"
Наскільки важливим і дієвим є, на вашу думку, ці санкції?
Катерина Чуєва: Будь-яка країна чи будь-яка організація не може вживати зі свого боку заходи до інших осіб, якщо звинувачення не обґрунтовані. Санкції, які накладає Україна, мають кілька аспектів. Це – внутрішнє реагування, персональні обмеження, які накладаються на фізичних осіб стосовно їхніх активів тощо. Повний перелік санкцій, кому цікаво, можна подивитися в указі президента від 4 лютого цього року № 68/2025. В ньому є два додатки, в яких перераховані підсанкційні фізичні особи та організації, а також перелічені власне накладені санкції. Насамперед, вони можуть вплинути на тих осіб, які мали громадянство України і пов'язані тісніше з Україною, ніж російські громадяни, які мешкають в Росії, але час від часу перетинали наш кордон.
Проблема в тому, що на міжнародному рівні українські санкції не мають ніякого безпосереднього впливу. Це означає, що держава Україна проводить збір даних верифікованої інформації щодо порушень, які здійснюють ці особи або організації. Відповідно, якщо на державному рівні введені санкції, це означає, що Україна має достатньо підтвердженої верифікованої інформації для того, щоб висунути звинувачення цим особам або організаціям у незаконній діяльності. І тут починається найцікавіше для тих, хто працює над тим, щоб Росія і російські громадяни понесли відповідальність. На цьому рівні вступають в гру, так би мовити, інші гравці. І коли українські організації тут в Україні або за кордоном працюють з міжнародними партнерами і докладають зусиль до того, щоб були введені обмеження для культурних діячів Росії на міжнародному рівні, то без зібраного пакету верифікованої інформації і без аргументу, що Україна також підтримала і перевірила ці звинувачення, це робити надзвичайно важко. Фактично введення санкцій на українському рівні означає, що задача по боротьбі з впливом російських науковців та культурних діячів для української сторони значно полегшується.
Наприклад, коли йдеться про виключення з міжнародних організацій або обмеження участі Росії в міжнародних організаціях, таких як сама ЮНЕСКО або Міжнародна рада музеїв, без такої державної підтримки і державного визнання провини цих людей у вчиненні злочинів, українським активістам і дипломатам достатньо важко діяти. Тому санкції в Україні створюють базу для того, щоб можна було працювати далі з цими питаннями на міжнародному рівні. І це основний результат або основний внесок цієї санкційної політики для того, щоб можна було рухатися далі і відновлювати справедливість.
"Документування цих злочинів критично необхідне"
Навіть якщо Росія буде виплачувати кошти Україні за завдані збитки, вони, на жаль, не допоможуть відновити зруйновані пам'ятки. Це той момент, з яким нам очевидно треба змиритися. Змиритися з тим, що ці пам'ятки залишилися десь хіба що на фотографіях.
Катерина Чуєва: Змиритися – це не той сценарій для величезної кількість українців, організацій, країн, які постраждали. Ті, хто постраждали ще в часи Другої світової війни, й досі не змирилися з цими втратами й досі продовжують пошуки творів або колекцій, вивезених нацистами. На жаль, ці процеси справді займають десятиліття. Вони дуже великою мірою залежать від того, що ми називаємо політична воля. Політична воля держав і урядів на те, щоб і далі проводити цю роботу, щоб надавати фінансування на ці дослідження. Тому що коли минає вже кілька десятиліть, ця робота стає все складнішою. Тому що йдуть з життя свідки подій, втрачаються дані, які люди зберігали в своїх приватних архівах – від списків творів до певних свідчень. На жаль, міжнародний досвід свідчить, що ці процеси можуть тривати дуже довго.
Росія свого часу ті предмети мистецтва, які були вивезені нацистами, а потім транспортовані на її територію після Другої світової війни, не всі повернула в ті країни, звідки вони були вивезені. Росія свого часу дала доволі однозначну відповідь: вона не збирається їх повертати. Я думаю, у науковців чи політиків немає ілюзій щодо того, що буде легко повертати вкрадені предмети мистецтва чи архіви. Але менше з тим, документування цих злочинів критично необхідне. І з часом воно, будемо сподіватися, принесе свої результати. Нагадаю, що українські організації з 2014 року проводять цю роботу. Є ціла низка груп дослідників в різних галузях, які до сьогоднішнього дня моніторять події, які відбуваються на тимчасово окупованих територіях. Наприклад, події, які відбувалися на території Херсонеса Таврійського, на території Бахчисарайського заповідника. Зокрема, така громадська організація, як Кримський інститут стратегічних досліджень та інші організації роблять справді неоціненну роботу.
Катерина Чуєва. Фото: МКІП
