Ілюстративне фото: facebook/easternforces
"Диктатура Путіна може вижити тільки за умови територіальних претензій до інших країн"
За словами керівника ГУР Міноборони України Кирила Буданова, росіянам потрібне перемир'я для того, щоб відновити свої сили, перегрупуватися, зробити роботу над помилками і тоді використати нове "вікно можливостей" для досягнення своєї стратегічної мети. Як не дати їм цього досягнути? Що маємо робити ми в цей час, якщо таке перемир'я настане?
Давайте почнемо з того, що Україна, Білорусь і Росія в російському розумінні – це всього-на-всього плацдарм для імперських амбіцій чи втілення імперського мислення Путіна в плані створення, як мінімум, полярного світу, в якому Росія має на рівних ділити світ. І питання України, Білорусі чи навіть балтійських країн для них – це просто все проміжні етапи. Щодо зміни світопорядку, ми ж пригадуємо заяви Путіна, коли він говорив про "життєвий простір", про те, що їх затискають і багато інших нюансів. Хоча ми розуміємо, що диктатура в такому форматі, яку побудував Путін, взагалі може виживати тільки за умови, якщо буде агресивною і буде мати територіальні претензії до інших країн. Тобто створюється образ зовнішнього ворога. Як тільки це буде припинено, сам диктаторський режим опиниться під загрозою.
"Хочеш миру – готуйся до війни"
Отже, війна, як фактор виживання диктатури Путіна зберігалася з моменту його приходу до влади, на жаль, триває зараз і буде тривати до того моменту, як мінімум, поки він буде при владі. Або навіть доки будуть при владі ці військово-політичні еліти, які сформував Путін. Тому, якщо ми говоримо про певне перемир'я, то маємо розуміти, що "хочеш миру – готуйся до війни". Мене, чесно кажучи, не особливо хвилює Росія, бо ми знаємо про неї інколи набагато більше, ніж навіть про себе. Ми знаємо їхні потужності, знаємо, наскільки вони спроможні розширювати свої війська, які їхні війська, як вони можуть воювати, яке озброєння у них є. Тут питання в тому, що і в момент якогось перемир'я, коли теоретично противник може пробувати скористатися паузою для того, щоб накопичити сили, нам так само треба буде працювати у тому напрямку. Тобто, ми теж маємо в максимально стислі строки провести загальне навчання населення хоча би базової фахової підготовки. Ми маємо розширити і ракетні програми, і програми безпілотних літальних систем, оскільки все одно в людському плані ми поступаємося кількісно противнику. Тому наш акцент буде на технологіях. Напевно, потрібна буде ще додаткова імплементація на рівні парламенту, наприклад, низки безпекових договорів з нашими союзниками. І багато інших нюансів, які ми можемо сформулювати до того часу.
"Можна воювати з армією, з народом воювати неможливо"
Маємо розуміти, що коли Росія обчислює нас у військовому вимірі армією пів мільйона, мільйон, півтора мільйона – це все цифри, які противник розуміє і проти яких він може протиставити свою якусь кількість особового складу. Але якщо в нас буде загальнонавчене населення, якщо в нас буде достатньо величезна кількість резерву і резерви будуть постійно проходити навчання, підготовку, добір, коли у нас це буде на рівні ментального мислення українського суспільства в тому плані, що кожен буде готовий захищати свою державу, захищати в кінці кінців своє і кожен знатиме, як себе поводити в екстремальних умовах, куди йти, що робити, то я вам скажу, що тоді реально Росія не наважиться на нас наступати. Можна воювати з армією, з народом воювати неможливо. Тобто це такі втрати, як правило, настають, що навіть імперії не те, що програють війну, імперії в таких випадках, по суті, перестають існувати.
Іван Тимочко / facebook
"Ми боремося за своє виживання"
США, по суті, як наш партнер поки що зробили великий крок вбік. У нас залишається Євросоюз і зараз активно обговорюється можливість відправлення миротворчої місії. В якому варіанті вона могла би бути сформована і які можливості вона матиме в разі загострення на лінії фронту?
Давайте почнемо з того, що свого часу колишній прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон сказав, що приблизно на таких умовах ми і створювали партнерські відносини з Америкою в час Другої світової війни, коли за все платили. Звичайно, я проти цього, оскільки Британія на той час теж претендувала на якогось світового лідера, і Британія виступала гарантом, як мінімум, безпеки Польщі. Тобто вони брали на себе військові зобов'язання когось підтримувати і паралельно створювати союз. Ми абсолютно захищаємося. Ми боремося за своє виживання, а не за якийсь імперський перерозподіл. Але в кінцевому результаті ми знаємо, що з Другої світової війни Велика Британія і Америка вийшли дуже близькими союзниками.
Щодо миротворчих контингентів. Тут питання їхніх форматів, питання кількості тощо. Це все буде обговорюватись, прописуватись у міжнародних договорах і це буде дуже складний і тривалий процес. І сам формат наявності миротворчих військ буде абсолютно залежати від того, на яких погодженнях вони сюди заходитимуть. Це будуть погоджені роди, види, типи військ, сили. Буде розглядатися, де буде їхнє місце розташування. Чи вони будуть підтримувати наші Збройні сили, які перебуватимуть на лінії фронту. Чи вони стоятимуть між нами і ними чи просто слідкуватимуть за не порушенням домовленостей? Чи вони будуть мати право, наприклад, на застосування зброї у випадку порушення угоди противником? Тобто тут дуже багато моментів буде прописано і розглядатиметься. Тому це процес досить складний і досить довгий.
"Миротворчі сили мають бути представлені всіма силами і родами військ"
Чи не зробить миротворчий контингент у разі, якщо він з'явиться, крок у бік, як це було, наприклад, у Сребрениці? Що може бути гарантіями?
Усе має бути прописано в документах, які регламентуватимуть їхню діяльність. Одне – чи вони будуть стояти як миротворчі сили, які будуть мати, скажімо, спостережну функцію за дотриманням не порушення вогню і все. Тобто так, як донедавна у нас було із місією ОБСЄ, до чого я теж дуже скептично ставлюся, яка їздила, а потім виявилось, що там більше російської агентури, ніж толку з них. Пригадую, як вони приїжджали і як це бісило військових, чесно кажучи. Інший момент – якщо це будуть миротворчі сили, в яких буде прописано право на застосування наявної в них зброї. Тому миротворчі сили мають бути тут представлені всіма силами і родами військ. Тобто від піхоти до авіації і Сил протиповітряної оборони з бронетехнікою, щоб у випадку порушення домовленостей Росією вони мали можливість застосовувати зброю на подавлення таких провокацій. Я думаю, що це дуже серйозно вплинуло би на агресивне бачення росіян. Крім того, питання, чи вони будуть разом з українськими військами там перебувати, чи вони будуть між нами і росіянами. І третій важливий момент – те, що ефективність миротворчих сил буде прямо пропорційно ефективною відносно того, як поведе себе Україна. Чи ми дійсно перекладемо відповідальність на них, хоча апріорі, я не думаю, що це відбудеться. Чи ми теж будемо нарощувати свої ракетні програми, свої програми зі збільшення і вдосконалення роботизованих систем, бо по людському ресурсу ми Росії поступаємося. А от технологічно, у взаємодії з Євросоюзом, з їхніми технологіями, маємо всі шанси використати цю ситуацію на свою користь.
