Фото: vijesti.me
"Попередня угода була чимось середнім між мародерством, репарацією та першою пропозицією на східному базарі"
Яких змін зазнала ця угода?
Можна подякувати українській делегації за перемовини, тому що очевидно вони були вкрай складними. Ми не бачимо в публічному доступі попередніх текстів, які привозилися до Києва, але вочевидь з тієї інформації, яка доходить у публічний доступ, ці документи були чимось середнім між мародерством, репарацією та першою пропозицією на східному базарі, коли слабка позиція України могла бути використана, як безвихідь. Насправді дуже прикро від партнерів отримувати такі проєкти угоди. Ця угода має абсолютно базуватися на вигоді усіх сторін. Якщо одна якась сторона дотисне будь-яку іншу сторону, то не буде зацікавленості в довгостроковій перспективі виконувати цей договір. Успішний договір – це договір, в якому обидві сторони отримують прибуток тривалий час у різний спосіб, діляться ним на партнерських засадах. Що ми підписуємо зараз? На щастя це вже фактично перший не кабальний документ. Це документ в дусі співробітництва. Він не визначає жодної конкретики. Він лише визначає намір створити фонд між Україною і США. Він зазначає всі ті речі, які Україна і США роблять і робили за останні роки. Елемент цього документу – преамбула, в якій вказується на те, що США робили велику допомогу для України, і те, що Україна відмовилася від ядерного арсеналу третього в світі. Найперший пункт проголошує намір України і Сполучених Штатів створити інвестиційний фонд відбудови у партнерстві, який буде діяти на комерційних засадах. Тобто це не як подяка, не як репарація, не як вдячність, а як спосіб отримати комерційно вигідні контракти обом сторонам. І далі в цьому документі передбачається, що представники уряду України та США визначать контактних осіб, які будуть готувати угоду вже про сам фонд. І там вже будуть цифри, тому що тут жодних цифр нема ні про гроші, ні про обсяг копалин, ні про терміни дії договору. Єдина цифра, яку ми можемо знайти в цьому документі – це те, що Україна має вкласти в цей інвестиційний фонд 50%, але також не сильно визначено, від чого. Там це сформульовано як 50% усіх надходжень, отриманих від майбутньої монетизації усіх відповідних природно-ресурсних активів. Це формулювання, яке дозволяє певну гнучкість. Тобто все основне має бути в цій угоді про фонд, яка проанонсована. З політичної точки зору підписання цієї угоди теж зрозуміло: така декларативна рамочна угода є, звичайно, певним полегшенням, певним розряджанням ситуації. З іншого боку, Дональд Трамп, у якого не всі початкові ініціативи знаходять розуміння чи підтримку в суспільстві, чи ефективність, він хоче виконати свої обіцянки. Одна з них – швидко підписати угоду з Україною. І в такій редакції ця обіцянка буде виконана. Те, що далі це вимагатиме додаткові угоди про фонд – це так, але українська переговорна делегація, сподіваюся, не буде зупинятися. Президент України озвучував, що для нас важливі безпекові складові цієї угоди. Навіть у разі відсутності повної безпекової компоненти, якщо угода буде виключно економічною, вона все одно матиме безпековий ефект, тому що якщо ми розумітимемо, що на сході України працюють багато американських, європейських підприємств, підприємств інших країн і всі ці країни зацікавлені, щоб там була Україна, був мир і була зрозуміла економіка процесу – це буде великий безпековий плюс для України, навіть якщо ці країни не даватимуть додаткових безпекових гарантій. Росія тричі подумає перед тим, як здійснити черговий акт агресії.
Що ми, підписуючи цю угоду сьогодні, отримаємо вже завтра?
Якщо угода про фонд передбачена цим документом, то угода про безпеку не передбачена. Пункт 10 дає можливість діяти в цьому напрямі, дає можливість президенту України казати, що давайте розробляти гарантії безпеки або в рамках цієї угоди, або паралельним треком, або просто думати над економічною угодою доти, доки у нас немає гарантій безпеки в будь-якому форматі. Це дає український стороні певну позицію для переговорів. Цей текст угоди не можна назвати ідеальним, тому що ми розуміємо, що він міг з'явитися тільки тоді, коли немає домовленості у багатьох основних пунктах. І треба буде щодо них домовлятися і щодо безпекових пунктів. Але в України був реальний історичний шанс зайти в ресурсну кабалу і стати колоніальною державою. Не всі це усвідомлюють, але ризик був великий. Він не елімінований повністю. Такий ризик зберігається, тому якщо бригада переговорників від України, які, на мою думку, зробили дуже чудову роботу, будуть спочивати на лаврах, то угоду про фонд отримають гіршу. Треба максимально мобілізувати ресурси, щоб так само опрацювати і угоду про надра. Вона буде складнішою, тому що передбачатиме конкретні цифри, конкретні механізми, конкретні нюанси, пов'язані з міжнародним правом. Може ця угода, яка має бути підписана, потребуватиме згоди парламенту. Ця ж угода, про яку ми говоримо зараз, вона ринкова і передбачається, що від Сполучених Штатів підпише її міністр фінансів та від уряду України перший віцепрем'єр Юлія Свириденко.
"Як би ми не ставилися до попередніх версій угоди, нам стратегічне партнерство з США в ресурсному плані дуже вигідно"
Про які конкретно рідкісноземельні копалини, метали, надра і ресурси йдеться або йтиметься?
В Україні їх не дуже багато. Їх мало в принципі. України в ТОП-10 нема. І ТОП-10 країн забезпечують, насправді, у виробництві понад 99%. Рідкісноземельні матеріали – це не всі елементи, які є рідкісними. Це абсолютно усталений хімічний термін, який означає 17 конкретних елементів: скандій, ітрій, лантан і 14 лантаноїдів. Чи є це в Україні? Щось є в якихось невеликих кількостях. Наприклад, в уранових рудах ви можете знайти скандій, причому в кількостях на кшталт 105 г на тонну руди. І такої руди 7 млн тонн. Це означає, що в перерахунку на скандій це менше 1000 тонн, яка є не просто готовою рудою, а потребує великого опрацювання. Це дуже дорогі елементи, наприклад, скандій або схожий елемент з дуже малими концентраціями, якого багато в маленьких кількостях – германій. Ці елементи коштують приблизно 3-4 долари за грам. І вони становлять цінність, але дуже великі витрати на їх видобуток і потім на збагачення руд. Тому коли кажуть про рідкісноземельні метали, частіше на увазі мають список так званих критичних мінералів. Такі списки є окремо в США, окремо в Євросоюзі. Вони різні, але певним чином і перетинаються. І в Україні є майже половина з того списку, який є в США і трошки більше половина зі списку, який є в ЄС. І, власне, про це йдеться, про ці матеріали. Передусім зацікавлені міжнародні партнери в літії, який необхідний для виготовлення акумуляторних батарей. Ще на початку століття це не була основна галузь, а зараз вона забезпечує 90% глобального попиту на літій. Титан абсолютно цікавий і є конструкційним матеріалом, наприклад, для аерокосмічної галузі.
В Україні мало саме рідкісноземельних металів, коли ми кажемо про "не входить в ТОП-10". Але з іншими матеріалами ми входимо в ТОП-10. В нас великі поклади відносно літію, титану, графіту. І це може бути невеликий відсоток в світовому вимірі. По літію у нас офіційно запаси засекречені, але за неофіційними ми другі після Німеччини в Європі. По літію більшість родовищ розташована на Кіровоградщині, але є одне родовище, яке на окупованій території біля Азовського моря. І ще одне родовище, яке зараз абсолютно на лінії фронту. І його доля абсолютно залежить від того, що відбуватиметься на лінії фронту.
Окреме родовище на Житомирщині в рамках "Об'єднаної гірничо-хімічної компанії" продано на приватизацію за 4 мільярди гривень. Україна реалізувала цю компанію. Але це добрі родовища, які можуть приносити прибуток, які вже є. Є ще багато титанових родовищ, які не розроблені, в яких треба просто від початку робити ці роботи. І інвестори нам потрібні. Як би ми не ставилися до попередніх версій угоди, що нам стратегічне партнерство зі США в ресурсному плані дуже вигідно. Ми маємо відстоювати свої позицію, але таким чином, щоб інвестор також мав свою очевидну вигоду, яка б не змусила, наприклад, майбутнього президента США відмовитися від цієї угоди.
"Якщо ми зможемо організувати добрий виробничий ланцюг"…
Що передбачає цей фонд?
Тут немає претензій на існуюче родовище. Тут йдеться про родовища, які не розробляються. Це дуже важливо і це дуже велика переговорна перемога України. Тут згадується не тільки родовище, але і термінали скрапленого природного газу, портова інфраструктура, причому тут абсолютно чітко не прописано, що це нова інфраструктура, але, сподіваюся, що це буде зроблено в угоді про фонд. Україна зацікавлена не в перерозподілі існуючих інфраструктурних потужностей, а в створенні нових. Я не вбачаю загрози в американській власності. Навіть якщо на якісь активи буде стовідсоткова американська власність, цей актив буде знаходитися на території України, на ньому працюватимуть громадяни України і цей актив сплачуватиме податки на території України. Якщо ми зможемо організувати добрий виробничий ланцюг, щоб, наприклад, компанія не просто видобула літій і вивезла його з України, а зробила в Україні збагачувальну фабрику, яка б робила літієвий концентрат, а потім ще поруч завод, який робить з цього концентрату літієву батарею – це був би ідеальний сценарій, коли ми змогли забезпечити повний виробничий цикл. Тоді, якби якась країна після створення такого циклу задумала збройну агресію вчинити проти України, то одразу отримала багато міжнародних військ у допомогу, а не глибоке занепокоєння, яке ми бачили на початку 2022 року.
Зеленський 28 лютого зустрічається з Трампом, підписує все. Що після?
Послухаємо, що скажуть панове президенти. І далі ми зрозуміємо, що інтереси у них різні. Інтерес Дональда Трампа, інтерес Сполучених Штатів – це максимально швидко підписати угоду про фонд і забезпечити якийсь внесок України в цей фонд. Причому в такому обсязі, який можна буде продати своїм виборцям, як такий, що відбиває кошти, потрачені на Україну під час війни. Мета США, в принципі, зрозуміла. Мета України інша – переконатися передусім, що будуть забезпечені безпекові гарантії або в рамках цієї угоди, або поза рамками. Це питання, на якому можна дійти компромісу, чи має бути ця угода безпекою всередині цього договору чи окремо. Але, звісно, коли ми говоримо про розробку корисних копалин, це не та інвестиція, яка може бути здійснена за день чи навіть за рік. Ми маємо розуміти, що маємо витрачати роки тільки на інвестування без будь-яких підстав очікувати на якесь повернення коштів. Інвестиції в корисні копалини – це дуже довго. І щоб робити довгострокові інвестиції, країни мають бути зацікавлені і впевнені в довгостроковому і справедливому мирі. Бо якщо мир буде просто мир, просто перемир'я, то, скоріше за все, якщо країна-агресор відчуватиме себе після війни країною-переможцем, це спонукатиме до наступної агресії. Причому жертвою може виявитися не тільки Україна, а і будь-яка інша країна. І навіть не обов'язково країна, з якою Російська Федерація межує.
Щодо тимчасово окупованих територій, як багато таких ресурсів там?
Їх не дуже багато, якщо порівняти з усіма корисними копалинами Російської Федерації, але якась частина угоди, яка змусить, наприклад, американську сторону якось використати у своїх інтересах частину українських корисних копалин на окупованих територіях – цього абсолютно не можна допускати, не можна дозволити Сполученим Штатам стати співучасником злочину, за який має відповідати Російська Федерація.
