Президент США Дональд Трамп (ліворуч) та президент України Володимир Зеленський. Фото: Getty Images/AFP/Alex Wroblewski; AFP/Tetiana Dzhafarova
Мелоні праворадикалка позитивного штибу, але має особливі політичні стосунки з Трампом
Майже одразу після того, як у Вашингтоні сталася скандальна ситуація між Володимиром Зеленським і президентом та віцепрезидентом Сполучених Штатів Америки, прем’єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні закликала провести саміт. Ба більше, на італійському урядовому порталі з'явилася інформація цікава, що ввечері 1 березня Джорджа Мелоні набирала Дональда Трампа телефоном і говорила з ним напередодні її візиту до Лондона і напередодні зустрічі із Володимиром Зеленським. Як можна це оцінити?
Позиція прем'єрки Італії іншою не могла бути, тому що Джорджа Мелоні має особливі політичні стосунки з Дональдом Трампом. Вона єдина з європейських лідерів була присутня на його інавгурації. Практично всі ключові лідери публічно заявили підтримку Україні та президентові Зеленському. Мелоні не могла цього зробити, тому що в неї є особливі політичні стосунки з Дональдом Трампом. Вона представляє праворадикальну групу позитивного штибу для нас. Дональд Трамп, Ілон Маск вибудовують свою стратегію саме з праворадикальними партіями на європейському ландшафті. Тому я би все-таки дивився дещо критичніше на позицію Джорджи Мелоні. Безумовно, будь-яка пропозиція об'єднавчих форумів чи платформ — це завжди позитивна риторика. І в цьому випадку мова не про негатив. Але очевидно, Джорджа Мелоні, як і будь-який досвідчений політик, дбає передусім за своє політичне реноме і, мабуть, реноме своєї країни.
Другий важливий момент полягає в тому, що Італія розуміє, що з приходом Мерца до влади в Німеччині вибудовується дуже потужний тріумвірат трьох країн. Це Німеччина, Франція та Британія. Італію туди не кличуть. А Італія дуже хоче бути такою країною. Тому Джорджа Мелоні починає свою гру. Нещодавно був мітинг у Римі, де Мелоні перед своїми прихильниками сказала, що Рим насправді має бути центром всієї Європи, а не Брюссель. Тобто фактично столицею Європейського Союзу. Це в дусі радикальної риторики. До речі, один з елементів відновлення римської величі, як-то римські амфітеатри, все так зване старе місто тощо, було риторикою Беніто Муссоліні. Тобто, Мелоні апелює до цих постімперських бажань. Але італійське суспільство більшою мірою вилікувало себе від фашистського минулого: воно є, його не викреслюють, але вони не озираються через плече на це минуле, як, наприклад, це робить Путін та інші диктатори, які, не маючи певних майбутніх візій, озираються через плече у минуле.
Тому Джорджа Мелоні обережна з Трампом. Підтримати Україну сьогодні – означає кинути камінь в прекрасний сад Трампа в Мар-а-Лаго. Тому вона не могла собі дозволити іншого кроку. Я дуже уважно стежив, що ж Італія скаже на фоні всіх цих подій. І придумали там абсолютно логічно та правильно з точки зору політичного виживання і позиціювання.
Мова не про капітуляцію України, а про рамковий важливий документ
Повернімося до теми взаємин України та Сполучених Штатів Америки. Станом на зараз і в Сполучених Штатах Америки, і в медійному дискурсі, і загалом, і в Україні так само спостерігаються три провідні оцінки того, що відбулося 28 лютого в Овальному кабінеті Білого дому. Перше — Сполучені Штати Америки тиснули на Зеленського, а він фактично не піддався капітуляції, тому молодець. Друга лінія полягає в тому, що Зеленському варто було бути стриманішим. У США його критикують, що він нібито висловив неповагу і невдячність щодо США. Третя лінія, що хай би хто був винний, але в будь-якому разі для України це все матиме недобрі наслідки. Якої ви думки стосовно того, що відбулося? І як далі має поводитися Україна? Яку ми маємо обрати стратегічну лінію поведінки?
У США насправді не було б ніякої капітуляції. Тобто документ, який Дональд Трамп та Володимир Зеленський мали підписати, це всього-на-всього була рамкова угода, меморандум, але не капітуляція. Вже потім окремі канали починали називати це капітуляцією. Те, що наша держава ще живе і буде жити далі, захищається, люди працюють, економіка як-не-як таки зростає — це є свідчення про перемогу, а не про капітуляцію. І тому те, що сталося в Овальному кабінеті, як на мене, це кричущий вияв неповаги з точки зору Дональда Трампа та Джея Ді Венса. В них, мабуть, є якийсь незакритий гештальт із Володимиром Зеленським і вони хотіли це показати фактично на всю світову спільноту. Біда в тому, що ми на це повелись, десь не відкомунікували, не відконтролювали. Але вже як пішло. Тому мова не про капітуляцію, а про рамковий документ, який, я думаю, може стати початком важкого, але дуже важливого процесу американських інвестицій в українську гірничодобувну сферу.
.jpg)
Тарас Семенюк. Фото: facebook/Taras Semenyuk
Реальні гарантії безпеки працюють там, де є американські гроші
Станом на зараз не зійшлись позиції адміністрації президента США і України стосовно підходів до розв'язання російсько-української війни. Я так розумію, що позиція США полягала в тому, щоби погодитися на припинення вогню без отримання Україною серйозних гарантій безпеки, що для нас означало б до певної міри потрапляння в вразливу ситуацію, якщо прийти до припинення вогню, але без серйозних гарантій. І саме до цього схиляли нас американці.
Вже певний час єдиною реальною гарантією безпеки є членство в НАТО. Це юридично зобов’язуючі заходи, які, очевидно, говорять про те, що якщо на якусь країну нападають, всі інші захищають її. І є сепаратні гарантії безпеки, які, наприклад, має Ізраїль. Але мова не про застосування військових американської армії на території Ізраїлю, а про техніку та фінанси. За логікою міжнародних домовленостей, ніхто на початку не говорить про гарантії безпеки і ніхто не буде говорити публічно. Такі речі обговорюються кулуарно. Те, що президент України намагався хоча б щось видавити з Дональда Трампа, це абсолютно логічно, тому що Дональд Трамп обіцяв завершити війну за 24 години. Тобто ти або не обіцяєш і не сієш марних надій, або просто витримуєш певну паузу. Я думаю, підписання великого інвестиційного документа — це вже своєрідний напрямок до того, що і ці інвестиції мають бути чимось захищені. І захищені, як правило, зброєю. Реальні гарантії безпеки працюють там, де є американські гроші. Тому що великі американські гроші ніколи не підуть туди, якщо за цими грошима не йдуть танки Abrams, або якщо за цими гарантіями не йдуть системи протиповітряної оборони Patriot. Я думаю, що це найкращий спосіб зрозуміти, як це працює.
Володимир Зеленський, говорячи про гарантії безпеки, теж розуміє, що б не було так: держава на себе зобов'язання візьме, а в якийсь момент американці можуть передумати. І тому він хоче і тут закріпити довготривалу співпрацю, щоб уникнути неприємних моментів у майбутньому. Тому зараз ми говоримо про лише меморандум порозуміння. Якби ми дійшли до підписання цієї вже другої угоди, де б були цифри, де б були реальні зобов'язання і де б дійшло до ратифікації в нашому парламенті, тоді б ми реально розуміли кожну букву, кожну кому цієї угоди.
"Ніхто не буде йти до Вашингтона на колінах і просити вибачення"
Як далі розвиватимуться взаємини України і США, зокрема Зеленського і Трампа? Тому що ми бачимо, що насправді попри критику на адресу Зеленського, в адміністрації США не зачинили двері і сказали, що Зеленський може повернутися.
У США спостерігатимуть, наскільки швидко зміцнюється Європа. США роблять Європі велику послугу, даючи їй змогу швидко дорослішати і розраховувати тільки на себе. Події в Лондоні 2 березня — це має бути важливий меседж Сполученим Штатам Америки, що ніхто не буде йти до Вашингтона на колінах і просити вибачення. А саме цього хоче Вашингтон, привідкриваючи двері зараз. Я це саме так розумію. Тому що, мовляв, ти маєш публічно вибачитись. Питання: вибачитись за що? Навіть під час інтерв'ю Fox News Зеленський сказав: "А за що вибачитись? Просто ви мені конкретизуйте. Я когось образив? Я просто назвав речі своїми іменами". За це Зеленський отримав велику підтримку навіть серед військових. Тут навіть не питання рейтингів. Він говорив правду, якою вона є. На жаль, поки американська влада не дослуховується. Можливо, прем’єрці Італії Джорджі Мелоні вдасться донести ось цей аргумент важливості й позиції України для Дональда Трампа. І тоді ми, звісно, зрозуміємо і побачимо, що Джорджа Мелоні має вплив не тільки в Європі, а й у світовій політиці.
Яким є ваш прогноз щодо зустрічі Зеленського з європейськими лідерами? І ваша оцінка зустрічі президента України з королем Великої Британії Чарльзом Третім. Це теж важлива символічна подія, мені здається.
Безумовно, король Чарльз Третій та уряд його величності стратегічно обрали шлях на підтримку України і розуміють, що сильна Україна буде потужним партнером Європейського Союзу та Великої Британії, тому що загроза, яка йде зі Сходу, очевидно, несе загрозу всім, а не тільки нашій державі. Це є знакові події для нашої держави сьогодні та це вияв великої підтримки. Навіть на фоні того, що в нас зараз відбувається таке розчарування щодо одного з найбільших союзників та партнерів (США – ред.) у нашій модерній історії.
КОНТЕКСТ
28 лютого цього року в Овальному кабінеті Білого дому між президентами України і США Володимиром Зеленським та Дональдом Трампом, разом із яким різко себе поводив віцепрезидент США Джей Ді Венс, сталась словесна перепалка. Під час неї Трамп переконував, що нібито Україна не має карт у протистоянні з Росією, а в цей час Зеленський буцімто не хоче припинення вогню і є начебто невдячним американцям за надану ними допомогу.
Зі свого боку, Зеленський наголосив, що він не грає у карти, а Україна насправді хоче зупинити війну, але з гарантіями безпеки. Адже очільник держави-агресорки Путін раніше неодноразово нехтував підписаними ним же угодами про припинення вогню. І як підрахувала редакція американського телеканалу CNN, президент України Володимир Зеленський з 2022 року щонайменше 33 рази висловлював вдячність американському народу та вищим посадовим особам Сполучених Штатів. Після перепалки в Овальному кабінеті угода про корисні копалини між Україною та США так і не була підписана. Хоча Білий дім не припинив контакти з українським керівництвом.
