Фото: medialab.online
"Виділяти 2-3 часові слоти на день, коли можна відмоніторити новини"
Скільки часу ми проводимо у смартфонах? Здебільшого це читання телеграм-каналів та перегляд соцмереж.
Оксана Мороз: Я не бачила статистики по Україні. А якщо дивитися статистику світову, то це кілька годин на день. Молодь проводить більше часу у Тіктоці, а люди старшого віку у Фейсбуці, і все це вимірюється годинами.
Чи існує якийсь оптимальний час, аби почитати або переглянути щось приємне для себе?
Ірина Губеладзе: Якщо говорити про час протягом доби, то я б радила:
► Виділяти 2-3 часові слоти на день, коли можна відмоніторити новини, але важливо чітко себе обмежувати. Увечері ми більш чутливі, природно підвищується рівень тривожності, бо ми вже втомлені після робочого дня та всіх подій. Тому ввечері краще не перевіряти негативні новини.
► Обмежити себе у споживанні емоційно забарвленої інформації.
► Розділити відповідальність за споживання новин з кимось із близьких, кому ви довіряєте.
► Дати собі можливість вимкнутись, видихнути та емоційно відновитися — день-два без споживання новин дає дуже суттєве просвітлення в голові та емоційну стабілізацію. Бо якщо ми продовжимо читати всі джерела інформації, намагаючись знайти те єдине слово, яке натякатиме нам на щасливе майбутнє, то сильно ризикуємо потонути в тому морі.
► Скоротити кількість джерел, які ми читаємо, до 2-3 надійних, перевірених, достовірних. Не намагайтеся споживати 10-20-30 каналів, читаючи одне й те саме у різних емоційних конотаціях. Плюс коментарі — усе це створює потужний додатковий інформаційний шум.
► Якщо не вдається відключитися, то варто зробити собі паузи протягом робочого дня. В ідеалі — побути в тиші, глибоко подихати.
► Дуже добре працюють медитативні практики. Буває достатньо 1-2 хвилин вранці або ввечері, для того щоб клубок неконтрольованих думок очистився, а ми стабілізувалися, заспокоїлися, простір очистився. Якщо все правильно робити, то виникає білий чистий простір, а в ньому — кілька ключових для конкретної людини думок та ідей, які важливі саме зараз. Це допомагає концентруватися і зосереджуватися.
► Правила вечора. Наш організм починає готуватися до сну не о 21:00-22:00, а о 15:00. В ідеалі після цього часу ми не мали б інтенсивно споживати інформацію, особливо емоційно чутливу. Але наш праймтайм традиційно після 19-ї, коли ми неконтрольовано споживаємо контент з телевізора тощо. Було б добре хоча б за 2-3 години до сну вимикати всі ґаджети, принаймні не брати до рук і не залазити у новинні канали. Йдеться і про блакитне світло, що є додатковим подразником і підвищує нашу тривожність.
Ірина Губеладзе. Фото з особистого архіву
"Межа між новинами та їх інтерпретацією — стерта"
Чи всю інформацію можна назвати новинами? Чи є межа між власне новиною та чиєюсь її інтерпретацією?
Оксана Мороз: Якщо говорити про середньостатистичного користувача соцмереж, то межі немає, на жаль. Вона давно стерлася, і це дуже добре ілюструють дослідження. Наприклад, Тікток дуже наповнений новинами, просто вони в інших художніх подачах. Але коли людей запитують, чи споживаєте ви новини у Тіктоці, то відповідають ствердно лише кілька відсотків. Це найкраща ілюстрація, що люди вже давно втратили цю межу між новинами та інтерпретацією, і напевно, лише в експертному середовищі можуть і мають потребу розрізняти такі речі.
А як навчити звичайних користувачів розрізняти, де новина, а де емоційний вкид?
Оксана Мороз: Ми маємо акцентувати увагу користувачів на джерелах, звідки вони беруть інформацію, та розумінні, де анонімні джерела, а де ні. І звісно, треба вміти розрізняти експертів/не експертів, які коментують і дають нам роз’яснення. Зараз тенденція така, що людям потрібні не так новини, як інтерпретації цих новин, та можливість зрозуміти, що відбувається. Адже ми живемо в дуже складному динамічному світі, тож навіть експертам важко у ньому орієнтуватися.
"Розпізнавати фейки та емоційно чутливу інформацію"
Як навчитися бачити межу між правдою і неправдою в умовах постійних ІПСО?
Ірина Губеладзе: Зараз проводиться багато заходів з цього приводу. Тут важливо розрізняти два ключові напрями: це розпізнавання фейків, тобто неправдивої інформації, та розпізнавання емоційно чутливої інформації. Ті повідомлення, які створені, щоб маніпулювати свідомістю людей, завжди емоційно забарвлені, викликають дуже сильні емоції, частіше негативні. Це фактично перший маячок, що нам треба зупинитися і проаналізувати, а чи дійсно це та інформація, якій варто довіряти. І далі — простий алгоритм:
1) хто автор інформації?
2) чи є джерела, які підтверджують цю інформацію?
3) наскільки емоційний сам по собі текст, чи багато там емоційних епітетів, які викликають у нас переживання?
4) чи схоже це на чиєсь емоційне відреагування, аніж на фактаж?
Але саме через велику перевтому та надмірну динаміку змін подій інформаційної інтерпретації набагато більше, вона зусібіч обліплює кожну подію. Цей темп не дає можливості просто сісти й розібратися, когнітивно проаналізувати, емоційно прожити — ми не встигаємо цього зробити. Відтак з кожною наступною новиною ми стаємо дедалі чутливішими та вразливішими, а отже, все менш критично будемо ставитися до кожної наступної події. Це також одна зі стратегій маніпулятивного впливу.
А чи може бути протилежний ефект? Ми стаємо "грубішими" й на кожну інформацію кажемо: знову це ІПСО.
Ірина Губеладзе: Чутливість притупляється, безперечно. Ми не можемо довгий час постійно перебувати у такому виснажливому мобілізованому стані. Ми стаємо "грубішими" і просто виходимо з інформаційного простору, робимо паузу. А хтось продовжує у цьому стані нечутливості споживати інформаційний контент, дуже емоційно заряджений. Саме на цьому фоні породжується дедалі більше конфліктів, скандалів, нових неправдивих інтерпретацій.
"Емоція та анонімне джерело — це гучний дзвіночок"
За якими ключовими словами або меседжами ми можемо розпізнати ІПСО?
Оксана Мороз: Інформаційно-психологічна операція діє так, що людина не відчуває, що перебуває під її впливом. Або якщо люди сперечаються, чи це ІПСО, то швидше за все йдеться про щось інше. І тут треба звертати найпершу увагу на емоційність подачі, як вже було сказано. Я б виділила два ключові маркери. Перший. Ми прочитали інформацію в анонімному джерелі — тг-каналі, і ми не можемо ідентифікувати, чий цей канал. Одразу виростає ймовірність, що там будуть маніпулювання. Анонімні джерела створюються для маніпуляцій — це аксіома. Другий. Емоційна подача інформації. Точкові емоційні маніпуляції у доброму розвиваючому сенсі — це винятки. Як правило, інформаційний простір змінює нашу поведінку. Тому: побачили емоційне твердження, ексклюзив, сенсацію — зупиніться. Так можна суттєво знизити ризики. Отже, емоція та анонімне джерело — це гучний дзвіночок. Цього має бути достатньо.
"Змінити нашу поведінку — ключове завдання ІПСО"
Чи вдається ІПСО розхитувати українське суспільство? Чи проводяться такі дослідження?
Ірина Губеладзе: Так, безперечно. Аналізуючи соціологічні дані, бачимо, наскільки залежна думка людей, їхні переконання від тих чи інших чутливих та актуальних питань. Наприклад, у 2023 році у нас було кілька чутливих тем: ставлення до корупції, зниження довіри до влади, ставлення до можливих варіантів припинення війни. Було проведено кілька інформаційних кампаній, і ми бачили на цифрах результат: "нас готують до мирних перемовин". У 2024 році це була тема ставлення до мобілізації, "бусифікації", загострення всередині суспільства щодо ставлення до біженців тощо.
Оксана Мороз: Тут важливо сказати про інтенсивність проведення ІПСО. Одночасно на одного українця летять ракети, триває інформаційна атака з боку внутрішньої або зовнішньої політики та кілька інформаційних операцій ворога. Такий довготривалий різновекторний прес. ІПСО змінюють не лише наш настрій чи самопочуття, а й нашу поведінку. Змінити нашу поведінку — це ключове завдання інформаційних операцій. Серед таких операцій можна згадати дискредитацію мобілізації, де зіграли роль дії самої Росії, а також наша бездіяльність. Крім того, достатньо влучно РФ підхоплювала меседжі щодо розколу між Зеленським і Залужним, що тривало фактично рік. Отже, ворогові вдається тиснути на нас, по певних точках поляризації суспільства є загрозливі тенденції, зокрема у питанні взаємин цивільних та військових. Але не можна сказати, що значна частина інформаційних операції ворога досягають своєї кінцевої мети.
Щодо ситуації прямо зараз, то ми по кілька разів на тиждень змушені переживати важкі моменти в інформаційному полі, пов’язані з "гойдалками" у США та позицією Трампа. Тут кожному потрібно розуміти, що це не щось нове для українців, ми таке вже переживали і не раз. З іншого боку, маємо усвідомлювати, що з умовно спокійніших періодів ми перейшли до більшого загострення. Тому вкрай важливо, аби кожен із нас зрозумів, що це загострення — реальне, і починав відповідальніше ставитися до свого споживання інформації. Ключове — чи готові ви більше уваги приділяти тому, щоб фільтрувати інформацію та відповідально її споживати, чи не готові? Залежно від цього будуть вмикатися різні сценарії — від мінімізації своєї присутності у новинному полі до більш конкретних дій, які зможуть допомогти фільтрувати інформацію.
Оксана Мороз. Фото з особистого архіву.
"Не так страшні блогери, як псевдоексперти"
Чи є рекомендації, яким блогерам можна довіряти?
Оксана Мороз: Не так страшні блогери, як псевдоексперти. Ми провели велике дослідження українського сегмента інформаційного ютубу та виділили топ коментаторів широкого спектра проблематики. Це 165 людей, серед яких переважають не експерти, а псевдоексперти, причому дуже часто російські. Це достатньо загрозлива тенденція. Якщо подивитися на топ-10, то лише одну людину — це Віталій Портников — можна назвати експертом, який справді фахово коментує ряд тематик. Тому і з’являється багато інфоприводів для ворога, коли різні гучні "експертні" заяви допомагають росіянам у різних інформаційних операціях.
