Євген Нищук виступає на церемонії вручення Національної премії України імені Шевченка 2025 року. Фото: facebook/Володимир Зеленський
Запроваджено нову номінацію "Декоративно-прикладне мистецтво"
Чи було запроваджено якісь новації цьогоріч?
Процес оновлення — це процес не одного року. Ми мали низку певних уточнень у самому Положенні. Вагомим доповненням стало запровадження ще однієї номінації, покликаної у сфері візуального мистецтва розвести сучасне мистецтво і народне — це номінація "Декоративно-прикладне мистецтво". Цьогоріч було відзначено мисткиню Жанну Кадирову, яка блискуче відрефлексувала на наші сучасні події. На багатьох міжнародних експозиційних платформах вона неодноразово брала участь, зокрема у Венеційській бієнале. А в декоративно-прикладному мистецтві були відзначені майстри Петриківського розпису, які свого часу були одними з тих носіїв, завдяки яким цей унікальний різновид мистецтва було внесено до Світової спадщини ЮНЕСКО. Це команда проєкту "Петриківський розпис: на захисті ідентичності".
Про кого ще хотілося б розповісти?
Варто зазначити, що в номінації "Література" премію отримав Юрій Іздрик. Певною мірою, це людина контраверсійного характеру, але йдеться про непересічний талант. Маємо ролики з добіркою його віршів, процитованих бійцями, що пройшли горнило війни і зараз перебувають на реабілітації після втрат кінцівок. На превеликий жаль, сам Юрій Іздрик зараз переживає проблеми зі здоров’ям. Ця відзнака для нього стала дуже надихаючим сигналом і додасть йому наснаги та сили для одужання й подальшого творення для України.
Якщо говорити про кіно, то цьогоріч відзначена група митців. Це режисер-постановник стрічки "Довбуш" Олесь Санін, який є автором відомих фільмів "Поводир" і "Мамай". Дивовижною є його співпраця із Сергієм Михальчуком, одним із найкращих кінооператорів не лише України, а й Європи. Він третій рік поспіль служить у ЗСУ, а сьогодні виходив на сцену для нагородження Шевченківською премією. Композиторка Алла Загайкевич, яка створила музику не тільки для "Довбуша", а й для "Будинку Слово", для харківського проєкту "Вишиваний Казанова" із Жаданом та для багатьох інших проєктів. Ці митці — дуже достойні лауреати.
Далі маємо згадати "Публіцистику". У цій номінації премію отримав Павло Казарін. У своїй промові він сказав, що зараз не є журналістом, але дуже хотів би повернутися до своєї професії, до свого покликання. Однак поки він буде потрібен як сержант — воюватиме.
У нас завжди надпотужне музичне мистецтво. Цьогоріч відзначена блискуча й віртуозна скрипалька Богдана Півненко, яка є фактично амбасадоркою української музики у світі. А також премію отримав композитор Олександр Шимко за фантастичний твір "Вирій", який було презентовано у польському місті Вроцлаві. Його назвали своєрідним реквіємом героям України, він багатогранний, містить академічну музику та етнічний мелос. Фрагмент цього дивовижного твору було виконано сьогодні на Церемонії нагородження.
Театральне мистецтво сьогодні переживає велике піднесення та цікавість з боку спільноти. Цьогоріч було відзначено Василя Вовкуна, який вніс театр в оперу. Він модернізував Львівський оперний театр, вивівши його на світові сцени, де багато постановників, провідних солістів опери та балету повертаються заради участі в цих українських постановках. Це дуже концептуальна річ.
Лауреат Шевченківської премії Василь Вовкун здійснив дуже гідну переадресацію грошової винагороди — передав її на закупівлю дронів для 24-ї окремої механізованої бригади, яка бере участь в обороні неподалік Часового Яру.
Це справді дуже гарний чин, що фінансову винагороду Василь Вовкун передає на Сили оборони. Очевидно, що кожен згадуваний лауреат залучений до зборів, неодноразово у своїй творчості це робить. Це наше покликання, бо всі ми розуміємо, завдяки кому маємо можливість творити.
Василь Вовкун виступає на церемонії вручення Національної премії України імені Шевченка 2025 року. Вовкун передав грошову винагороду на закупівлю дронів для 24-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Фото: facebook/Володимир Зеленський
"Плануємо розвести у музичному мистецтві виконавство та авторство"
Про які наступні новації думають зараз у Комітеті Шевченківської премії?
Зараз обговорюється ідея, щоб так само, як це зробили у візуальному мистецтві, розвести у музичному мистецтві виконавство та авторство. Цьогоріч не було достатньо голосів у номінації "Літературознавство", тому в галузі музики маємо двох переможців. Але це стало яскравим прикладом, коли Премію отримали автор Олександр Шимко та виконавиця Богдана Півненко. Цей принцип мав би бути не ситуативним, а загальним. Хоча ми розуміємо, що це фактично додаткова номінація, а отже, додаткові кошти. Я дуже радий, що цьогоріч вдалося знайти кошти на дві номінації у візуальному мистецтві. Відбувається ще чимало важливих процесів, але вони не є такими зримими. Ми змінювали те, що в першому турі будемо голосувати також таємно, щоб потім не було образ від різних митців, хто як голосував. Ми всі працюємо на громадських засадах — і я як голова, і члени Комітету. Намагаємося бути максимально об’єктивними, але всім не вгодиш, завжди хтось нарікає. На жаль, інколи це виходить за рамки чисто культурологічної професійної дискусії, хтось часом це переводить в особисту образу. Але цього не можна допускати.
"Питання не в статі, а в суті"
Вперше за 20 років Премію у візуальному мистецтві виграла жінка — Жанна Кадирова. Наскільки загалом були представлені жінки-мисткині цьогоріч?
Раніше у представництві не було ґендерної рівноваги. І якраз минулого року ми зробили акцент на військовій тематиці, але при цьому враховувався ґендерний баланс. І це важливо, бо питання не в статі, а в суті. Ми намагаємося це враховувати, адже це європейська та українська вимога. У цьому руслі у нас повністю витриманий баланс і в самому Комітеті, і у визначенні номінантів. Ви бачите, що через кожну номінацію є присутність Шевченківських лауреаток.
"Новий наратив спротиву та стійкості закладають саме митці"
Митці знають одне одного упродовж років, товаришують між собою, часом ображаються, але все одно залишаються великою мистецькою родиною. Про що розмовляли після офіційної частини, поза мікрофонами та камерами?
Був одноголосний фідбек про те, що дуже важливо, що Церемонія відбулася саме 9 березня, у такий надважкий час. Що ми продовжуємо творити, влучно рефлексуємо, що культурний процес має таке завзяття і ще більший запал. Усі реагують на поточні новини, і слушно відреагували, коли гарант сказав: "Даруйте, що я не в костюмі". А сержант ЗСУ Павло Казарін, вийшовши у військовій формі, продовжив: "Вибачте, я сьогодні також не в костюмі для прямого ефіру". Це дуже важливі речі. Бачимо новий наратив спротиву та стійкості, який закладають саме митці. І лауреати, і номінати, і просто митці роблять дієву рефлексію та інструмент культурної дипломатії — м’якої сили, яка здатна розплющувати очі світові та спонукати нарешті засвоювати історичні уроки. А надто зараз, коли "вєлікая і могучая" (культура — ред.) насправді виявилася дрібною і краденою. І нам це треба заповнювати своїм самобутнім наративом, унікальним мистецтвом.
