Делегації США та України під час переговорів у Джидді, Саудівська Аравія, 11 березня 2025 року. Фото: president.gov.ua
Переговори без Келлога – "завдання української делегації стає складнішим"
Сьогодні (11 березня) у Джидді зустріч української та американської делегацій, на якій говоритимуть про можливі шляхи завершення російсько-української війни. Які ваші очікування від цих переговорів?
Я би звернув увагу на той момент, що в делегації Сполучених Штатів відсутній Кіт Келлог, який, як повідомлялося, буде говорити з Україною і Європою, а Стів Віткофф – з Росією. Виходить так, що Кіт Келлог не бере участі в цих переговорах. А це означає, що саме Стів Віткофф став головним на треці можливих мирних переговорів з Росією. Мені здається, це важливо, бо коли Кіт Келлог говорив, що так звані "Стамбульські угоди" не є підґрунтям для того, щоб говорити про них і говорити з Росією про можливий мир, то якраз Стів Віткофф говорив трохи протилежне. І тут ми маємо розуміти, що завдання української делегації стає складнішим, як на мене, ніж якби Кіт Келлог теж брав би участь у переговорах, оскільки він все-таки більше розуміє проблематику України і Європи.
Жоден український президент у принципі не може підписати документ, де Україна відмовляється від певної території
Але лунають різні заяви з американського боку. Наприклад, держсекретар США Марко Рубіо заявляв, що Україні вочевидь потрібно готуватися до неминучих територіальних поступок. З іншого боку, Росія каже, що в жодному разі не погодиться відмовитися від 4 областей України, які вона незаконно включила до своєї Конституції. Ще одне питання – гарантії безпеки, які ми хотіли би отримати в тому числі від США. Але США кажуть, що все-таки європейці мають взяти на себе цей тягар. Де все-таки буде проходити та стежка, якою ми зможемо пройти в перемовинах з американцями?
У нас багато говорять про території і американці знову виклали на стіл ці карти. Але виходить достатньо сумно, бо фактично ще до переговорів нова адміністрація США для Росії виклала певну кількість можливих поступок з боку України як уже доконаний факт. Наприклад, відкладення вступу до НАТО, питання з територіями. Росія це вже вважає як стартові умови, а не як можливі переговори. І тут, мені здається, важливо наголосити, що взагалі-то Україна не може відмовитись від територій. Українська Конституція, здається 154 стаття, прямо забороняє вносити будь-які зміни в Конституцію, якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи порушення територіальної цілісності. Тобто, максимум – Україна погоджується, що ці території окуповані, визнає їх окупованими і все. Це максимум компромісу, на який Україна може піти.
Момент, де інтереси США, Європи і України збігаються
Чому тоді США завчасно здали позиції і по суті погодилися значною мірою на те, що вимагали росіяни навіть без переговорів?
Мені здається, що для Дональда Трампа було важливо розпочати ці розмови з Росією. І для того, щоб ці розмови розпочалися, якраз і були запропоновані такі речі. Але коли ми говоримо про можливі мирні переговори, то вочевидь є два фактори, на які вже наголосили в Європейському Союзі на надзвичайному саміті, що не може бути жодних переговорів про Україну без України і жодних переговорів про європейську безпеку, частиною якої є Україна, не може бути без Євросоюзу. І тут важливий момент, де інтереси Америки і ЄС збігаються. Якщо гарантії безпеки для України має давати Європа, то Європа має бути присутньою на мирних переговорах і Європа має отримати механізми, зокрема, розміщення своїх контингентів в Україні. І мені здається, що це той момент, де інтереси США, Європи і України збігаються. І де можна разом тиснути на Росію. Взагалі мені здається, що попри достатньо важку ситуацію з переговорами з США, є промінець світла, коли пан Рубіо заявив про те, що може бути дуже цікавою пропозиція, яку спершу озвучив Макрон, а потім повторив Володимир Зеленський про припинення вогню в повітрі і на морі. Тут важливо не стільки те, що пропонується припинити вогонь, скільки реакція Росії.
"Про мир можна розмовляти досить довго"
А яка реакція Росії?
Росія говорить, що вона не буде розглядати припинення вогню без мирної угоди. Тобто вони категорично проти конструкції – спочатку ми припиняємо вогонь, а потім починаємо говорити про мир. Для Дональда Трампа це найцікавіший варіант (якщо станеться спершу припинення вогню), оскільки це дозволяє йому сказати, що мовляв, бачите, я ж припинив війну, а далі нехай вони розмовляють про мир. А про мир можна розмовляти досить довго. Наприклад, Південна і Північна Кореї досі розмовляють про мир, перебуваючи в стані війни вже понад 70 років. Японія і Росія теж досі "розмовляють".
"Росія не хоче миру і ми це знаємо"
До речі, українська сторона теж відмовилася від перемир'я на землі, тому що, умовно, за якихось пів року росіяни підтягнуть сили і матимуть змогу знову наступати.
Тут важливий момент у тому, що перемир'я в повітрі простіше верифікувати і контролювати. А припинення вогню на землі – це надзвичайно складна технічна задача. Бо одна справа сказати – "припинити стріляти", а інша – знайти сили, які будуть контролювати це припинення вогню, верифікувати розведення військ тощо. Для цього потрібні тисячі спостерігачів із третього боку. І вочевидь, що це задача, яка не менш складна, ніж проведення мирних переговорів. Тому, мені здається, що це найпростіший варіант, який запропонували і який сподобався американцям, оскільки він дозволяє показати рух у потрібному напрямку. І якщо Росія відмовиться від цієї історії, то це буде означати, що тепер Росія не хоче миру. І тут уже важко буде щось заперечувати навіть Дональду Трампу, який говорить, що він вірить Путіну. Росія не хоче миру і ми це знаємо.
"Варто проактивно говорити про відновлення ленд-лізу"
За підсумками сьогоднішньої зустрічі може бути поновлене постачання Сполученими Штатами зброї Україні або принаймні розвідувальних даних?
Про розвідувальні дані начебто говорять. А щодо відновлення постачання зброї – поки що мова йде про ті програми, які заснував Джо Байден і які ще тривають. Тут важливо говорити зі Сполученими Штатами про подальші поставки зброї і, можливо, варто проактивно говорити про відновлення ленд-лізу вже з новою адміністрацією. Новий законопроєкт, до речі, внесений в Конгрес. І якщо США говорять, що за все треба платити, то добре – будемо платити, бо нам важливо, щоб американська допомога надходила. І тут є ще один важливий момент. Коли ми отримуємо по ленд-лізу і платимо за зброю гроші, то Сполучені Штати не мають можливості контролювати і говорити: куди нам стріляти, а куди не стріляти.
"Для України дуже важливо говорити з саудівськими монархіями"
Президент України Володимир Зеленський побував з візитом у Саудівській Аравії, де мав зустріч із спадковим принцом Королівства. Яка була мета цієї поїздки і що вдалося досягти?
Давайте згадаємо, що цей візит був перенесений. Вочевидь для України дуже важливо говорити з саудівськими монархіями, в тому числі на тлі можливих проєктів щодо експорту нафти та газу з Перської затоки в Європу. Можливо, Україна може отримати свій певний бонус, якщо підпише контракти і буде отримувати енергоносії безпосередньо з Близького Сходу. Це перспектива не дуже близька, не за рік-два, але тим не менше треба вже зараз, коли ці проєкти обговорюються, бути на зв'язку і входити в коло інтересів цих країн. Бо це може допомогти Україні в тому числі отримувати енергоносії за достатньо низькими цінами.
Президент України Володимир Зеленський і Спадкоємний принц, прем’єр-міністр Королівства Саудівська Аравія Мухаммад бін Салман Аль Сауд. Фото: president.gov.ua
"Українське зерно – стратегічний продукт, дуже цікавий для країн Близького Сходу"
Україна, як це не дивно, є свого роду гарантом продовольчої безпеки Саудівської Аравії, тому що досить багато інвесторів з цієї країни працює на українських землях. Наскільки цей трек важливий у нинішніх перемовинах?
Це важливий трек. Дійсно Україна для Близького Сходу і Північної Африки ще до великого вторгнення була достатньо серйозним постачальником продовольства, зокрема зерна. І зрозуміло, що Україна може запропонувати цим країнам і далі не просто постачати, а й збільшувати ці поставки. І вочевидь ці країни зацікавлені в тому, щоб Україна була стабільним поставником. Тому вони теж зацікавлені в безпеці Чорного моря. І давайте згадаємо, що ці країни, в принципі, теж долучалися до тиску на Росію щодо необхідності створення "зернового коридору", який врешті-решт запрацював навіть без згоди Росії. Власне кажучи, українське продовольство, українське зерно – це той стратегічний продукт, який є дуже цікавим для країн Близького Сходу.
"Дружба Росії з Іраном дуже напружує Саудівську Аравію"
На чиєму боці симпатії очільників Саудівської Аравії? Вони можуть бути більше на боці України хоча б через те, що Росія для них є конкурентом на ринку вуглеводнів? І що ви думаєте про вибір місця для перемовин між американською і українською делегаціями?
Саудівська Аравія і взагалі країни Перської затоки вважаються нейтральними. Але давайте будемо чесними. Достатньо багато росіян або тримають гроші в цих країнах, або навіть переїхали туди після початку широкомасштабного вторгнення, щоб не потрапляти під санкції. Але тут є важливий момент, як на мене. Саудівська Аравія не говорить відкритим текстом про те, кому вона симпатизує, кого підтримує. Але дружба Росії з Іраном, я думаю, дуже напружує Саудівську Аравію, бо для Саудівської Аравії, взагалі-то, найбільшим ворогом є саме Іран, навіть не Ізраїль. Це треба пам'ятати. Як говорять на Близькому Сході, якщо іранська атомна бомба буде створена, то вона несе найбільшу загрозу саме перським монархіям, а не Сполученим Штатам. Виходячи з цього, я думаю, що Саудівській Аравії важливо, щоби Іран стримувався, в тому числі Сполученими Штатами. А всі ці ігри навколо Ірану і можливі воєнні навчання, які мають відбутися за участю Ірану, Росії і Китаю, я думаю, дуже напружують Саудівську Аравію. І давайте згадаємо, що саме Іран фінансує проксі хуситів, які завдають дуже багато проблем для Саудівської Аравії, для судноплавства в Червоному морі. Це б'є по експорту нафти. І все це говорить про те, що Саудівська Аравія може бути природним союзником України і в тому числі допомагати в досягненні домовленостей з Америкою.
.jpg)
Олександр Леонов. Фото з відкритих джерел
