Пропускний пункт на кордоні РФ з Сумською областю. REUTERS/Viacheslav Ratynskyi
"ЗСУ перебувають на Курщині і продовжують проводити свою військову операцію"
Що можна сказати про ситуацію на Курщині станом на ранок 13 березня?
Якщо говорити з холодною головою, не намагаючись зіграти на емоціях, то можна сказати, що ЗСУ перебувають на Курщині і продовжують проводити свою військову операцію. Курщина є найбільш неприйнятним питанням для Путіна, до того ж він (чи його дублікат) приїздив на цю територію. Тому під його приїзд мала б бути створена якась медійна картина у Росії про те, що вони вибили звідти ЗСУ, з відповідними кадрами і текстом. Адже Путін будь-яку поїздку перетворює на пропагандистську кампанію. Все починалося з атак противника по флангах у межах прикордоння, де ЗСУ утримували територію РФ, потім була спроба провести суджацьку "трубну" операцію, яка перетворилася на "трупну", далі — масована атака противника про фронтах і по флангах наших сил. Усе це мало на меті створити переможну картину для Путіна. Приїзд був запланований, Путін нарядився у російську військову форму, тож ми розуміємо, чому таку масовану військову операцію росіяни провели саме на Курщині, навіть поступившись інтересами на Покровському напрямку. Таким чином, під переговорний процес бачимо, що Курщина для Путіна — це та ситуація, коли він не може демонструвати повний контроль за лінією фронту й не може тиснути на переговорний процес з усієї повноти своєї сили, бо щоразу, коли він пред’являє територіальні претензії до України, йому кажуть: але ж ти не контролюєш свою територію, як же ти хочеш чужу?
Чи справді росіяни зосередили на Курщині велику кількість живої сили й техніки, порівняно з іншими ділянками фронту?
Втрати для росіян там значно ширші та глибші. Це не лише військові втрати, а й матеріальні. ЗСУ заходили в багато населених пунктів з мінімальними руйнуваннями, росіяни ж бомблять усе підряд, не розбираючись, чи є там українські війська, чи немає. Крім того, російські солдати грабували своє ж російське населення, відтак російська армія втратила довіру тих людей. Крім того, іміджевих втрат зазнала російська ФСБ. Росіяни побачили, що ФСБ не скрізь суща, адже саме ця структура відповідала за охорону кордону на Курщині, і вони не змогли вчасно виявити підготовку операції. Серйозно підірвався авторитет кадирівців, зневага до них як до боягузів почала дуже серйозно наростати в Росії. Відомо навіть про конфлікти "глубінних" росіян з кадирівцями десь у закладах харчування. Якщо оцінювати Курщину як політичну втрату, то Путін все-таки відвідав цю територію, бо ж ходило бродіння серед російського населення, мовляв, український президент заїжджає у зону бойових дій на небезпечні ділянки, а Путін далі за 300 км до лінії фронту не наближається.
"Кількість ворожого війська — у межах 70 тисяч особового складу росіян та 10-12 тисяч північнокорейців"
Відомо, що встановлено ворожий вогневий контроль над дорогою Юнаківка-Суджа, відтак наше угрупування має там великі проблеми. Чи можемо ми стверджувати, що росіяни зараз атакують по всьому периметру?
Маневри проводяться уздовж периметру контролю українськими військами. Противник справді намагається атакувати і фронт, і фланги, низку диверсійних груп запускали на Сумщину. Виглядає так, що вони сподіваються масованим наступом по всій лінії фронту на Курщині витіснити ЗСУ. Є різні оцінки по кількості їхнього війська. Кажуть, що це в межах 70 тисяч особового складу росіян та 10-12 тисяч північнокорейців. Ми розуміємо, що це великий військовий контингент, який може проводити військові операції стратегічного рівня. Коли відбуваються такі масовані атаки, одним із пріоритетних завдань є знищення логістики. Тому противник намагається максимально завдавати ударів по нашій логістиці. Відстань між флангами по прямій — понад 20 км. Це широкий оперативний простір, але не та глибина, яку можна повністю захистити від артилерійського вогню чи безпілотників. Тому справді є виклики. Але ми маємо розуміти, що тил у Збройних сил, які воюють на Курщині, це вся Україна, тобто по суті це ешелонований тил, який достатньо ефективно працював і працює. Ресурс, який сконцентрований у прикордонні, власне й використовується для підтримки нашої армії у такому форматі, щоб це було безперервно, але водночас важливо не створювати величезне накопичення, щоб не було ризиків ворожого удару по складах та резервах. Тому відбувається стратегічне планування логістики для такої серйозної військової операції.
.jpg)
Іван Тимочко. Фото: Facebook
"Відсутність розвідданих серйозно сповільнила оцінку наявної інформації"
Під час призупинки обміну розвідданими із США ми все одно били в глибину території РФ. Прокоментуйте, будь ласка.
Тут треба розділити. Чи це були розвідувальні дані, які давали можливість в онлайн-режимі проводити наведення на ворожі об’єкти або скупчення російських військ, чи це були загальні розвіддані щодо території РФ, її стратегічних резервів, ешелонованості угрупувань, які розташовані на глибині території Росії. Дехто каже, що на Курщині це начебто призвело до серйозних проблем і дало можливість росіянам різко отримати перевагу. Я сумніваюся, бо вважаю, що атака пов’язана з їхнім плануванням, а події просто наклалися в часі. Ми маємо розуміти, що Курщина не настільки під нашим контролем, як інші території РФ. Про це свідчать крайні удари по Москві, йдеться про сотні та навіть понад тисячу кілометрів. Отже, розвідка проводиться у стратегічній глибині Росії і навіть у найбільш захищеному регіоні — московському. Тому я б не говорив, що це вплинуло на ефективність бойових дій нашої армії. Але це достатньо серйозно сповільнило оцінку наявної інформації, тому що отримати розвідувальні дані — це одне, але дуже важливо у максимально стислі терміни оцінити їхню якість, відсіяти дезінформацію, визначити пріоритетність цінності інформації, зіставити з різних джерел, провести аналіз даних. Це набагато складніше. Йдеться про знімки з військових супутників США, коли їхнє програмне забезпечення одразу проводить детальний аналіз поверхні: окрім видимої частини, він дає результати щодо сейсмічного стану чи зміни рельєфу, коли було побудовано якийсь прихований військовий об’єкт, або ж вираховує теплові сліди, де могла пролітати якась балістика. Саме в цьому плані була проблема щодо відсутності розвідданих.
"Торецьк чи Покровськ — бої фронтові, затяжні, статичні, у той час як Курщина — це абсолютно новий виклик"
Яка ситуація на напрямках Торецьк і Покровськ? Чи дійсно Курщина відволікла достатню кількість сил?
Процес накопичення особового складу на Курщині відбувався паралельно з веденням бойових дій на інших напрямках. Але в останній тиждень на Торецькому напрямку надходила позитивна для нас інформація, що ЗСУ відтісняли противника, це відбувалося і по флангах Покровська. Хоча я вважаю, що це не зменшення сил противника, а активізація наших дій на місцях. Адже коли довгий час відбуваються бойові дії, то є можливість вивчити противника, його слабкі місця, пристрілюється територія, і якщо резерви не надходять вчасно, то на цьому можна завжди підловити ворога й провести контроперацію. Ми навчилися протидіяти КАБам противника, відводити їх від заданих цілей, а контрбатарейна боротьба у нас завжди була дуже ефективною. Наша артилерія в основній масі західна, тож технічно вона набагато ефективніша й досконаліша за російську. Звісно, порівнювати Курщину, Торецьк чи Покровськ не варто, бо тут бої більш фронтові, затяжні, статичні, у той час як Курщина — це абсолютно новий виклик. Росіянам довелося перетягати особовий склад на Курщину, набиратися нового досвіду, а резерви готувати під специфіку ведення інших бойових дій.
