Ілюстративне фото із сайту Pixabay
Прив'язати зростання зарплати чиновників усіх категорій до зростання ВВП
Чи це виправдано (такі розміри зарплат держчиновників), чи це відповідає економічній потузі нашої держави? І чи це справедливо?
Треба розрізняти поняття чиновників у наших людей, які включають декілька категорій: це політики – в уяві наших людей це державні службовці, службовці органів місцевого самоврядування. Ситуація різна у всіх цих трьох категоріях так званих чиновників. Для державної служби заробітні плати, посадові оклади і рівень премій регулюється спеціальним Законом України "Про державну службу" і так званої схеми посадових окладів на посади державної служби – грейди, які встановлюються постановою Кабінету Міністрів України. Але навіть серед органів державного управління є так звані органи зі спеціальним статусом, зарплати яких не регулюються Законом "Про державну службу". Центральна виборча комісія відноситься до таких органів. Я вважаю, що ця ситуація неправильна з Центральною виборчою комісією. Звичайно, там треба регулювати якимось іншим чином. Якщо робота не ведеться… Підготовка до виборів, якась поточна робота ведеться, але того обсягу роботи, яка виконується в нормальний період, коли відбуваються вибори, не ведеться. Тому тут якась має бути справедливість. Нема роботи – не може бути якихось премій. І тут велика різниця між звичайною державною службою, схемами посадових окладів і державними органами – спеціальним статусом. Там зовсім інші оклади, там великі оклади. Середня зарплата в середньому в два і більше разів вища, ніж в органах державної влади, зарплати яких регулюються Законом "Про державну службу".
Щодо зростання. Середня зарплата в грудні минулого року і в січні цього року по Україні становила близько 20 000 грн на місяць. Зарплата чиновників так званих – близько 50 000 грн. Тут різниця в тому, який це державний орган. Чи велика це різниця? Мені здається, що так. Не має бути такого розриву між середньою зарплатою звичайних працівників, звичайних людей і середньою зарплатою державних чиновників. Колись, до речі, була ідея прив'язати зростання заробітної плати чиновників всіх категорій до зростання ВВП. Якщо якісно працює держава, державні органи, ВВП повинен зростати. Відповідним чином повинна зростати їхня зарплата. Є ще інший показник – інфляція. Коли зростає інфляція, купівельна спроможність всіх громадян України зменшується. Тому і зростають пенсії періодично, зарплати зростають на підприємствах приватного сектору і тому має, відповідно до інфляції, зростати і заробітна плата чиновників всіх категорій. Але такий розрив великий бути не має.
Є ще одна ситуація. Знайома шукала роботу в приватному секторі. Ще в багатьох підприємствах велика частина зарплати платиться в конвертах. Тому середня зарплата по Україні 20 000 – це трошки менше того, яка зараз середня зарплата реальна в Україні. Я думаю, що може до 50% навіть середня більш реальна, ніж те, що дає нам Держстат.
"Робота на держслужбі далеко не "солодка""
Із державного бюджету зарплату отримують не тільки державні службовці, а й посадовці органів місцевого самоврядування. І є ще мільйони людей, які отримують зарплату із джерел державного чи місцевих бюджетів: учителі, лікарі. Невже у вчителів теж на чверть зросла зарплата, як і у державних службовців?
У вчителів ситуація найбільш плачевна з тих категорій працівників, які отримують свою зарплату з бюджету державного чи місцевого. Тут треба теж державі щось думати, щось робити. Я розумію, що ресурси зараз обмежені, але якщо є можливість підвищувати заробітну плату державним чиновникам, то має знайтися можливість більше підвищити зарплату вчителям. Ми знаємо, що якість навчання, якість вчителів – це майбутнє нашої країни. Від цього дуже багато залежить. Ця ситуація неприємна і ганебна щодо вчителів. Щодо лікарів, то там більш-менш зарплати відповідають тим показникам, які є середні по Україні або навіть середні по державній службі.
Щодо держслужбовців. Зараз, відповідно до даних Національного агентства державної служби, близько 160 000 державних службовців є в Україні. Це небагато навіть за європейськими показниками. Причому десь років п'ять тому було понад 220 000. Кількість державних службовців скорочується щороку. За моїм досвідом роботи на державній службі нещодавнім, роботи менше не стає. І робота на державній службі далеко не "солодка". І зараз, виходячи з того, що більше 30 000 вакансій, знайти відповідного фахівця на державну службу дуже важко. Зарплати там не дуже великі. Посадові оклади головних спеціалістів в залежності від юрисдикції посад від 29 до 37 тисяч грн. Це невеликі посадові оклади, виходячи з того обсягу роботи, із величини відповідальності, які виконують державні службовці. Дуже багато в державній службі робиться роботи непотрібної. Так званий паперовий документообіг. Приходить багато листів, запитів на публічну інформацію, звернень, доручень, які державний службовець мусить, відповідно до закону, виконувати швидко, якісно і часто-густо не має достатнього часу, щоб опрацювати, якісно підготувати відповідні законопроєкти. Для міністерства головна, основна робота – створення правил гри через законодавчі регулювання. І цей вал бюрократичної величезної роботи – з цим треба щось робити?! Я завжди дивувався, коли приїжджав в європейські країни, дивився, як в них в державних органах працюють і в українських наших державних – це дві великі різниці. Там немає величезного валу роботи, що не можеш голови підняти. Там спокійно, нормально кожен робить свою роботу, знає, що йому робити, планує свою роботу. У нас доручення сипляться на державного службовця щодня десятками і сотнями. Коли я був директором департаменту, в мене були дні, коли я погоджував, підписував чи візував близько 100 документів щодня.
Сергій Сорока. Фото: facebook
"Уявіть собі: за п'ять днів підготувати відповідь на 56 сторінках?!"
А як тоді в тих європейських країнах, чий досвід ви досліджували, у них це відбувається? Чи там інший підхід до того, як працювати має державний апарат?
Там інший підхід. Вони чітко знають… У керівника якогось підрозділу департаменту чи директорату в міністерстві основне завдання – законодавче регулювання, підготовка постанов, моніторинг, аналіз того, що відбувається, підготовка законопроєктів. Те саме і в європейських країнах відбувається. Але в них цей вал поточної роботи… Для того, щоб було менше запитів на отримання публічної інформації письмової, треба, щоб якісно подавалась інформація на сайті того ж міністерства. Якщо людина хоче знайти якусь інформацію, заходить на сайт і її знаходить. У нас цього часто немає. Тому у нас вал запитів, листів, які просто державні служби дорученням спускаються на державних службовців, на працівників департаментів і ті мусять готувати відповідь. У мене було в моєму досвіді, що один запит від депутатів – відповідь, яку ми мали підготувати за п'ять днів, була на 56 сторінках. Уявіть собі шмат роботи, який треба зробити за п'ять днів, щоб підготувати відповідь на 56 сторінках?! Тому тут питання ще до аналізу робочих процесів. Має бути професійний аналіз. І до кожного державного органу треба підходити, відповідно до того, який функціонал, які навантаження, як оптимізувати це навантаження, яка кількість персоналу має бути така, щоб якісно виконувати свою роботу. Мій досвід роботи на державній службі був нетривалий, але та заробітна плата, яка зараз є – а вона не в тих спеціальних органах спеціальним статусом, звичайно – то, знаєте, важко знайти ще якісного працівника на таку заробітну плату на такий обсяг роботи.
Звичайно, зарплата чиновників має визначатись законодавчо і ця зарплата повинна прив'язуватися до економічних показників в країні. Зростають показники економічні – зростає зарплата. Не зростають – не зростає зарплата.
Щодо держави електронних послуг, то ці самі чиновники ці послуги перевели в електронний вигляд. Чому роботи не стало менше? Це питання до організації роботи державних органів. Вал непотрібного документообігу, непотрібної роботи – нікому не потрібної треба зменшувати підходом до організації праці.
