Олена Лізвінська. Фото: Олена Лізвінська
Самі дорослі демонструють подвійні стандарти
Наскільки серед підлітків зараз пропагується насильство та інакшість?
Коли ми згадуємо про прийняття і толерантність, ми говоримо скоріше про дорослих, ніж про дітей. Те, що закладається дітям, не факт, що там приживається. Самі дорослі демонструють два фокуси уваги або подвійні стандарти. В певних ситуаціях вони діють так, як кажуть і як вони закладають дітям. А в інших ситуаціях, коли дитина не бачить і не чує, вони реагують дуже по-різному. Коли цю картину не може співставити дитина, яка бачить, що мама чи тато говорить одне, а в певних обставинах робить інше, вона це дуже швидко зчитує. Коли діти ставлять під сумнів авторитет батьків, зазвичай це відбувається в підлітковому віці, вони ці всі моменти згадують. Батьки просто ніяковіють, тому що вони не завжди звертають на це увагу. Проте це дуже тонко підмічають підлітки. І саме в такому випадку це сприяє тому, що вони шукають таких самих, як вони. Вони шукають деінде певні цінності й підтримку, якої не мають в родині чи в школі. В наших умовах це інтернет і різноманітні спільноти. Підлітки прагнуть бути схожими на певних людей, які пропагують ці цінності.
Погрози, шантаж і залякування залишилися у минулому
Як ви бачите формування образу підлітка у ЗМІ? Чи відрізняється він від реальності?
Якщо говорити про серіал "Юнацтво", то варто згадати, що він британський. Наші підлітки не такі, як зображені в ньому. Там є своя специфічна культура. Велика кількість мігрантів через свої суспільні цінності створюють певний тиск на місцевих. І це має вплив. У кожному класі є діти, які потребують додаткової уваги. Тим більше, що зараз у нас є певне заохочення щодо інклюзивного навчання, коли в звичайних класах є діти, які потребують особистої присутності асистента. Це також має певний вплив. Кожен клас по-своєму реагує на певні речі. Ми чомусь вважаємо, що у дитини завжди має бути гарний настрій і вона має бути щаслива тільки тому, що вона є. Насправді це не так. Підлітки так само, як і дорослі, можуть встати з лівої ноги, погано поснідати, недобре почуватися тощо. Крім того, тривоги і недоспані ночі мають дуже сильний вплив. Інше питання, що дорослим незручно. Або вони не мають сил чи бажання на це зважати. Педагогічні настанови "ви мусите" на сучасних підлітків не діють. Погрози, шантаж і залякування залишилися у минулому. Потрібно шукати нові підходи і розуміти, що наші діти під значно більшим тиском. Потрібно з розумінням до цього ставитися, а не зганяти на них свою злобу чи невдоволення. В кожній школі є психолог, який мав би ці процеси не лише контролювати, а й допомагати на етапі, коли тільки зароджуються якісь сумніви чи конфлікті ситуації. На жаль, цього не відбувається. Тому цей серіал можна подивитися, як може бути, проте не зосереджуватися, що в нас так само. У нас дуже багато чуйних дітей, які дуже емоційно ставляться до проблем інших і прагнуть допомогти. Інше питання, що в нас поставили по різні сторони барикад батьків і освітян і вони між собою чубляться через якісь непорозуміння замість об’єднатись заради того, щоб у дітей були максимально комфортні умови, а не постійні покращення, які не приносять бажаного результату.
В оточенні дитини має бути довірена людина, крім батьків
Як зрозуміти батькам, що вони правильно поводяться зі своїми дітьми? Як знайти баланс між гіперопікою і байдужістю?
Щасливі дорослі не кривдять нікого, так само як і щасливі підлітки. Коли ми хочемо зробити дитину щасливою багато що відходить на другий план: і оцінки, і осуд інших. Важливо, аби батьки мали ресурс та можливості. Коли ж вони зайняті пошуком заробітку і постійно намагаються вижити в цьому світі, про жодну додаткову увагу не може йтися. Проте всередині родини можна погодити певні правила. Якщо дитина у чомусь зізнається, не потрібно за це сварити чи карати. Це не ефективно й іншого разу дитина до вас не прийде. Якщо дитина звернулася до вас у незручний час, дайте їй зрозуміли, що ви її почули і після закінчення своїх справ приділите їй увагу. Якщо ви щось пообіцяли, то дотримуйтеся цієї обіцянки. В оточенні дитини має бути довірена людина, крім батьків, до якої вона може звернутися. Бажано, щоб це була доросла людина з певним досвідом, якій довіряє дитина і батьки. Це можуть бути різні люди. Це такі собі посередники у спілкуванні. Часто це можуть бути психологи. У стосунках дитини і дорослого відповідальність лежить на дорослому. Тому важливо вміти визнавати свої помилки.
