Ілюстративне фото: commons.wikimedia.org
"Головне – безпека наших відвідувачів"
Як Софія Київська готується до Великодніх свят?
На Великдень у нас запланований разом із музеєм Івана Гончара доволі великий Великодній фестиваль, де будуть проводитись різноманітні заходи, передбачений концерт. Програма цього фестивалю розписана на весь день недільний. Після служби і освячення пасок люди зможуть прийти до Софії і спробувати себе в різних конкурсах, подивитися на деякі наші традиції, які там будуть, і послухати концерт. Головним, пріоритетним є техніка безпеки. У заповіднику на випадок загрози удару є тимчасові сховища. Як тільки розпочинається тривога, всі заходи припиняються, люди йдуть в укриття.
На території Софії є діючий храм в ім'я Ярослава Мудрого. Там за своїм розкладом відбудеться богослужіння і освячення. Освячення у нас починається традиційно вже із суботи. Звечора періодично це відбувається. І це теж позитив, що в будь-якому разі не буде такого максимального скупчення людей, якщо б це було, наприклад, один раз на день. А так із такою періодичністю люди приходять, і це теж дозволяє розвантажити ці зібрання.
Як ви сприймаєте Великдень під час війни? Як вплинула війна на сприйняття свята?
Головне – безпека наших відвідувачів. Наші заходи, які традиційно збирали величезну кількість людей, проводять зараз із певними обмеженнями і пересторогою. Зазвичай фестиваль – це якісь радісні заходи, цікавинки, квести. Мета – розважити людей, додати радості, світлих штрихів у житті. І це сьогодні є досить важливим для нас, тому що треба тримати психіку людей все ж таки в якомусь позитивному руслі. На Великдень буде збір коштів на реставрацію обличчя наших поранених бійців. У нас зараз ціла програма є реабілітації поранених, які з госпіталя приїжджають до Софії, дивляться пам'ятку. Є тематичні екскурсії. Заходи, пов'язані з реабілітацією, не афішуються і не анонсуються з техніки безпеки.
"Кожен напис, кожна подряпинка відскановані"
Як зараз функціонує Софія Київська? Що змінилося в часи війни?
Софія – величезна споруда, її нікуди не перенесеш. І тут ми обмежені. Але, звичайно, не можна просто сидіти і чекати, а що буде?! В зв'язку з вибухами і обстрілами ми почали розмірковувати, як захистити можна Софію. Від ураження уламками чи вибуховою хвилею розраховувалися різні варіанти. Інженери розраховували конструкції, які можна звести довкола Софії. Але розрахунки показали, що в разі, якщо, наприклад, поруч відбувся вибух, через цю вибухову хвилю така захисна конструкція сама ставала тим, що уражало б пам'ятку. Елементи захисної конструкції самі б перетворювалися на уламки, які б уражали стіни храму. Тому були проведені декілька інженерних прорахунків. Стало зрозуміло, що додаткових конструкцій для збереження Софії не потрібно. Місця, де були відкриті скляні галереї, закладені мішками з піском. В разі вибухової хвилі було розраховано, що довколишня забудова буде гасити цю ударну хвилю. Ми проводимо комплексні роботи. Насамперед здійснено сканування всього собору. В найгіршому варіанті ми маємо відбиток цієї пам'ятки, який дозволяє подивитися, що в разі чого у нас є образ Софії, який можна зберегти. І минулого року ми ще завершили такий проєкт, як сканування поверхні Софії, збереження графіті. Це окремий проєкт, який буде в базі даних зберігатися. У Софії проведений моніторинг стану пам'яток, який працює цілодобово і за допомогою цих датчиків ми маємо можливість побачити проблему ще до того, як вона стане загрозливою. І, відповідно, вже можна боротися не з наслідками цієї проблеми, а з першопричинами. І запобігти цій проблемі. Якраз нові датчики, які будуть закуповуватись, стануть на собор і на дзвіницю. Це додаткові будуть системи моніторингу.
А ось це сканування, яке ви зробили, воно дозволить просто переглядати? Чи на його основі можна буде потім робити якусь реконструкцію, наприклад?
Можна буде і реконструкцію також робити, тому що у високій роздільній здатності ці всі поверхні відскановані, створені 3D-моделі. Це не одна модель. А в процесі роботи з графіті ще більша деталізація стін. Кожен напис, кожна подряпинка навіть відскановані.
На одну поверхню пів мільйона фотографій
Наскільки це складний процес, наскільки він дороговартісний?
У нас в Україні недостатньо технічної бази для цього. Наші фахівці співпрацюють із закордонними. Оцифрування графіті робив Гетеборзький університет. Вони все фінансували. Навіть своє обладнання привезли, своє програмне забезпечення. Вже наші фахівці, які навчилися тут працювати, робили ці сканування, фотографування. Там на одну поверхню десь пів мільйона фотографій виходить. Одна стіна – приблизно розмір: метри чотири заввишки і метри два завширшки. Це дуже детальна іде фотофіксація, буквально по сантиметро-міліметрах. Ми подали грант на те, щоб при Софії створити центр цифровізації культурної спадщини України, в якому б навчилися інші фахівці українські на тому обладнанні, яке нам буде теж поставлено. І вже ми зможемо самостійно це робити в рамках української програми, зусиллями керівників заповідників чи музеїв. Це грантова підтримка. В нас дуже добре налагоджена співпраця з меценатами. В разі потреби ми б змогли знайти тих меценатів, які б профінансували ці роботи. Проєкт по створенню навчального центру – це 2 мільйони євро. Це якраз сума того гранту, який передбачає такі роботи. Тут і придбання самих матеріалів.
У Швеції є виставка про тисячолітні зв'язки України і Швеції
Ми презентували базу даних графіті у Швеції, туди запросили тих фахівців європейських, які працюють в цій галузі. Італійських, французьких та інших вчених. Вони були просто подивовані результативністю цієї праці. І тим, наскільки наша пам'ятка різноманітна. І для них це було певним відкриттям, що в Україні, в Києві є пам'ятки такого рівня, як Софія. Саме Володимир заклав Софію в 1011 році. Будівництво Софійського храму тоді в державі було символом того, що ця держава є суверенна у своїй політиці. Московське ж князівство утворилось в 1277 році ярликом Менгу-Тимура (онук Батия, хан Золотої орди з 1266 року – ред)
Ми зараз беремо активну участь у виставкових проєктах. І в Швеції в Музеї військовому є виставка про тисячолітні зв'язки України і Швеції. І там багато представлено матеріалів не тільки з Софії, а і з Лаври, з інших музеїв. Це така була дуже широка виставка. І були організовані нападки на дирекцію музею шведського через те, що "які зв'язки Русі зі Швецією? Чого у вас представлена Софія? Вона неправильно у вас продатована?!" І ми розуміємо, звідки було організовано такі нападки. У нас у Софії в саркофазі похована була дружина Ярослава – шведська принцеса. Але росіяни вважають, що Інгігерда похована у них у Новгородській Софії, що вона там, мовляв, наприкінці життя посварилася з Ярославом, втекла в Новгород, пішла в монастир і померла під ім'ям Анна. Але антропологи, які досліджували ці останки в радянський час, пишуть, що там жінка до 35 років. Інгігерда ж померла у віці трохи більше 50 років. Але коли ми вели перемовини зі Швецією, щоб провести ДНК-експертизу і остаточно встановити приналежність цих останків Інгігерди, то одразу Російська Православна Церква привезла мощі Святої Інгігерди у Швецію і зробила там ціле релігійне турне, щоб перебити наші звернення. Отака боротьба навіть на рівні ідеологічному ведеться.
"Виставки відкриваються з таким варіантом, що в разі чого ці предмети можуть бути швидко сховані"
Збереження самих музейних предметів. Як ви зберігаєте пам'ятки, чи намагаєтеся евакуювати їх від обстрілів?
Наші фонди досить багаті. В нас є 80 із лишком тисяч предметів, але це здебільшого фрагменти архітектурні та будівельні матеріали. Є і паперові складові – це архів наш. Тобто, є досить багато матеріалів, але вони не виставлені в основному в експозицію. В нас проходять тимчасові виставки, куди ці предмети беруться, але їх, як правило, невелика кількість. Виставки відкриваються з таким варіантом, що в разі чого ці предмети можуть бути швидко сховані. Бо основна наша експозиційна частина – це самі пам'ятки. Тобто, це монументальні споруди, які, як то кажуть, нікуди не сховаєш. Ми намагаємося дотримуватися техніки безпеки. Ці всі виставки, які в нас тимчасові проводяться, вони в таких залах, які максимально захищені. В разі чого вони можуть бути схованими. В нас завдяки німецькій програмі з порятунку культури є велика кількість упаковочного матеріалу, який дозволяє нам дуже швидко наші фондові колекції спакувати і в разі (я сподіваюсь, такого ніколи не станеться) потреби вивести їх або заховати в тих же підвальних приміщеннях.
А чи відчуваєте ви зараз підтримку з боку держави в цьому плані, коли треба отримати якусь допомогу, захистити якісь цінності? Як на цьому рівні? Тому що ми говорили з вами про допомогу партнерів здебільшого, про меценатські проєкти, про грантові проєкти. А як держава зараз допомагає?
Це досить складне питання, тому що більша частина допомоги все ж таки йде від партнерів і меценатів наших, аніж від державних інституцій. Ті наші проєкти зі збереження пам'яток підтримуються Міністерством нашим. І якщо якісь оголошуються грантові програми, то ми теж отримуємо дані й підтримку Міністерства для отримання цих коштів. В державі не так зараз багато коштів, вони спрямовуються на військові цілі. Грант ЮНЕСКО був оголошений, ми планували розчистити і реставрувати одну з арок, де прихований живопис XIX століття. То за підтримки Міністерства культури ми подали цю заявку. І, сподіваємось, що скоро ще одна ділянка живопису Софії буде відкрита для відвідувачів.
