Ікона "Божа Матір з немовлям". Фото: Офіс президента
"Проговорити тему війни в Україні мовою традиційного мистецтва"
Розкажіть про роботу над створенням ікони "Божа Матір з немовлям".
Олександр Клименко: Цей проєкт розпочався 11 років тому, першою була написана ікона Божої Матері. Під час відвідин одного з добровольчих батальйонів я побачив дошку від ящика з-під набоїв, випросив її, це була кришка. Захотілося написати саме Богородичну ікону. А тоді виникло бажання зробити проєкт, де ми могли б проговорити тему війни в Україні мовою традиційного мистецтва. Я запросив до участі інших художників. А в останній рік ми зробили великий цикл та виставковий проєкт, присвячений саме темі материнства, дитинства, зокрема темі українських дітей, яких вкрали і депортували росіяни. Цей проєкт вже побував у 16 локаціях, а два дні тому він відкрився у фінському парламенті. Подарована Папі Леву ікона ― це частина згаданого Богородичного циклу. Божа Матір з дитиною виступає як архетип української матері. Таким чином ми намагаємось привернути увагу до цієї надзвичайно болісної для українців проблеми.
"Основна ідея ікони ― діти, розлучені зі своїми матерями, мають повернутися назад"
Тема справді дуже чутлива. Якщо її передавати в такий спосіб, то може здатися, що інші не зрозуміють.
Олександр Клименко: Усі прекрасно розуміють. Тому що ми говоримо про архетипи мислення, а вони найлегше засвоюються людьми. Ці архетипи зчитуються одразу, причому як симпатиками України, так і антипатиками. Яке виття відбувалося на болотах з цього приводу! Вони прекрасно все зрозуміли.
Герман Клименко: Ми працювали над цією іконою десь протягом трьох тижнів. Вона створена у стилі, наближеному більше до західноєвропейського мистецтва, і це питомо наше, тому що Україна завжди перебувала у спільному з Європою культурному контексті. Тобто лунає важливий меседж, що ми не якась далека екзотична країна, а цілком європейська, і що ця традиція тягнеться ще з часів давнього середньовіччя. Ми не були відрізані від тієї доби і контексту. Богородиця тримає немовля двома руками, притискаючи до себе, це досить символічна поза, яка показує, як мати не хоче розлучатися зі своєю дитиною. Так само й Україна не хоче розлучатися зі своїми дітьми, вивезеними російською владою. Тобто основна ідея ікони ― діти, розлучені зі своїми матерями й батьками, мають повернутися назад, до своїх родичів. З одного боку, це трагічний образ, з огляду на статистику вивезених дітей, але з другого боку, ця ікона є символом і провісником надії на повернення та возз’єднання матері з дитиною.
.jpg)
Процес створення ікон. Фото: Олександр Клименко/Фейсбук
"Це ніби діалог митця та об’єкта, на якому він пише своє мистецтво"
Яка специфіка роботи з ящиками з-під набоїв? Адже це специфічний рельєф "полотна". Наскільки він ускладнює процес написання ікони?
Герман Клименко: Коли ми працюємо традиційними техніками ― темперний чи олійний живопис ― то робота відбувається на підготовленому полотні або ґрунтованій дошці, яка є максимально нейтральною. Усе зроблено для того, щоб ця дошка не заважала художнику виражатися. У нашому випадку ми вже маємо певний об’єкт, артефакт, який вже несе естетичне навантаження та сенси, і вже сам по собі може бути витвором мистецтва та експонатом, написаним цією війною, природою і всіма подіями. І тут дуже важливо, щоб робота художника була синергійною, щоб художник не намагався усе це ніби перекрити, а навпаки ― прагнув своїм живописом загострити увагу на певних особливостях об’єкта, десь відвести свій живопис на задній план, щоб спрацювала виразність поверхні, котра була свідком війни та жахливих подій. У цьому і складність, і неймовірний інтерес, тому що це ніби діалог митця та об’єкта, на якому він пише своє мистецтво. Можна сказати, що це певною мірою інсталяція.
"Важливо правильно відґрунтувати поверхню дерева, тоді ікона стоятиме тисячі років"
Наскільки довго зберігатиметься така ікона?
Герман Клименко: Коли ми працюємо на необробленому дереві, то є ризик, що воно буде поводитися по-своєму. Але в цьому є своя естетика, тому що від моменту створення роботи вона не консервується, а продовжує жити. І час вносить туди свої корективи. Якщо ми візьмемо переважну більшість творів мистецтва, зроблених понад сто років тому, то побачимо, що вони несуть у собі часові зміни. Адже пігменти поводять себе по-різному, деякі мають властивість із часом підніматися на поверхню живопису, а деякі опускаються, так само в’язиво може давати якісь тріщини, кракелюри, але мені здається, що це не проблема, а навпаки ― перевага. Коли ми вважаємо свою роботу зробленою і відпускаємо її у вільне плавання, то вона продовжує творитися, життя продовжує впливати на неї, додавати якісь свої штрихи.
Олександр Клименко: Цей проєкт ― не просто ікона на ящику, це проєкт про історію. І вибрана була мова ікони не просто так, адже йдеться про історію України. Коли відбувається розповідь традиційною українською мистецькою мовою, зокрема іконописом, то звучить вкладання у загальну історію особистої історії ― звідки привезено, які там були бої тощо. Взагалі, ікони пишуться на дереві. Важливо трохи змінити технологію і правильно відґрунтувати поверхню, щоби потім ікона не осипалася. Якщо це грамотно зробити, то вона стоятиме тисячі років, і нічого з нею не станеться. І важливо зберігати ікону у правильному місці. Якщо Папа Римський винесе її на вулицю, наприклад, то ікона довго не протягне і загине.
.jpg)
Володимир Зеленський передав Папі Римському у Ватикані ікону авторства Германа Клименка, Соні Атлантової та Олександра Клименка. Фото: Офіс президента
"Тема наших дітей, вкрадених Росією, нас об’єднує"
А чия це ініціатива ― подарувати Папі ікону?
Олександр Клименко: Це ініціатива Офісу президента. Керівництво держави звернулося до нас із проханням про співпрацю. Це вже давня історія, ми там робили виставку, а торік на Великдень Зеленський на тлі наших робіт записував виступ. Ми бачимо, що тема, яку ми підняли, відгукується у їхніх серцях. Тобто тема наших дітей, вкрадених Росією, це те, що нас об’єднує. Кожен українець, від простого селянина до генерала на полі бою, має велике бажання повернути наших дітей. Це наш спільний біль. Ми не воюємо за території, а воюємо за людей, за наших дітей та їхнє майбутнє. Саме про це наш проєкт.
"Богородиця з немовлям" ― архетип перемоги життя над смертю
Проєкт експонувався у 22 країнах ― 117 міст, 211 локацій. Чи плануєте далі продовжувати?
Олександр Клименко: Так, плануємо працювати. Ми кілька днів тому відкрились у парламенті Фінляндії. Тема Богородичних ікон для нас дуже важлива й болісна. Головна ідея нашого проєкту ― "Перетворення смерті на життя". Символ смерті ― це ящик з-під озброєнь, а символ життя у нашій традиції ― це ікона. І Богородична ікона є символом, адже "Богородиця з немовлям" ― це архетип перемоги життя над смертю. Це виходить за межі християнської культури і зрозуміле будь-кому у світі.
