Ілюстративне фото: gmk.center
"Українська брухтозаготівельна галузь – сучасна, технологічна, інтелектуальна"
У квітні цього року в Україні зросли обсяги експорту брухту чорних металів на 95%. Це породило певну внутрішню "торговельну війну" між експортерами і нашими металургами щодо регулювання його обігу. Але давайте спершу пояснимо, що собою являє цей брухт і в чому важливість цієї сировини для України зараз під час війни?
Олександр Шейко: Я розумію, що в нашої аудиторії враження про операторів ринку брухту таке: "це кримінальники, які крадуть решітки з кладовищ, а ділки їх продають". Так, як це описав Загребельний в своєму романі. Це зовсім не так. Українська брухтозаготівельна галузь – сучасна, технологічна, інтелектуальна, дуже розумна і головне молода креативна галузь промисловості, яка добуває цей брухт у важких умовах, проявляючи креатив і здібності.
"Брухт – сировина, яка відновлюється"
Як широкомасштабна війна вплинула на цю галузь? Сировини побільшало?
Олександр Шейко: Для того, щоб дійти до конверсійного брухту, ми повинні обговорити питання початкові. Тобто, в класичному визначенні брухт – це вироби або деталі, які втратили цінність за рішенням власника. І власник вирішує, що робити з цими виробами. Тому ми приходимо до висновку, що брухт – це приватна власність, яка має ознаки товару. Крім того, брухт – це сировина, яка відновлюється, на відміну від залізної руди, наприклад, яка добувається. І брухт справді є основною сировиною, яка використовується в процесі виробництва сталі. Це аксіоми нашого ринку.
"Внутрішній ринок не виконує свої функції"
Нарощування експорту брухту спостерігалось і в минулі роки. Наприклад, торік він перевищив 290 тис. тонн, тоді як у 2022-му цей показник був на рівні 54 тис. тонн. Із чим пов'язана така динаміка?
Владислав Клещинський: Тут потрібно розібратися, чому експорт з'явився. Відповідь проста – тому що внутрішній ринок не виконує свої функції. Що таке взагалі дефіцит брухту? Металурги, яким ми продаємо брухт, кажуть, що є дефіцит брухту, ми повинні закрити експорт і залишити всю сировину всередині країни. А дефіцит – це коли попит перевищує пропозицію. При такому стані в будь-якій економічній системі ціни на цей ресурс зростають, ринок купує весь обсяг цієї сировини і є конкурентна боротьба. А що ми маємо на сьогодні на нашому внутрішньому ринку? Починаючи з 22-го року металургійні комбінати постійно квотують нас, обсяги наших постачань в їх адресу. Постійно штучно знижуються цінники, які не дозволяють нам працювати навіть в операційний "нуль". Я думаю, немає в світі такого ринку, де так проявляється дефіцит.
"Це спонукало нас шукати інші ринки"
Тобто такі тенденції, коли вони квотують і штучно знижують ціни на внутрішньому ринку, з'явилися в 22-му році і це..?
Владислав Клещинський: Це спонукало нас шукати інші ринки. І все. Якщо б працював внутрішній ринок, то ми б і не шукали їх. І ключове – не буде вивезений весь брухт на експорт. Тобто частка експорту не може бути більше 20% в середньому. Все рівно внутрішній ринок для нас – це ключовий ринок. Ми в цьому зацікавлені і будемо зацікавлені завжди. І тому з'явився експорт. Ми почали шукати, наприклад, європейські напрямки збуту.
Чому загалом така ситуація виникла? Що відбулося з українськими металургійними підприємствами, які так змінили цінову політику?
Владислав Клещинський: Раніше, в 21-му році споживання брухту було на рівні 3,3 млн тонн. Після втрати нами двох гігантів на окупованій території в Маріуполі – це завод Ілліча та "Азовсталь" – ці цифри знизились приблизно в 2,5 рази. А брухту менше не стало, є його профіцит. І тому що внутрішній ринок не купує в нас його, ми знайшли інші ринки, які дають рентабельність.
"Головна проблема – конфлікт інтересів за ціну"
Тобто "Азовсталь" і комбінат Ілліча в Маріуполі були ключовими споживачами?
Владислав Клещинський: Одними з ключових. Тобто це була велика частка ринку.
Олександр Шейко: Головна проблема, на мій погляд, це конфлікт інтересів за ціну. Тобто внутрішня ціна на сьогоднішній день – близько 200 євро за тонну. А ціна в Польщі на той самий брухту доходить до 300-400 євро.
А поляки не блокували ввезення українського брухту, так як зерно?
Олександр Шейко: Ні, поляки не блокували. Але тут теж є свій момент. Український брухт поставляється на польські ливарні підприємства, які виробляють продукцію за прямими договорами. І які роблять продукцію в тому числі для Збройних сил України. Тому тут дуже тонкий момент щодо того, хто є споживачем брухту в Польщі.
Олександр Шейко і Владислав Клещинський в студії Українського Радіо
"Ці твердження абсолютно не відповідають дійсності"
У пояснювальній записці до проєкту урядової Постанови є обґрунтування необхідності ухвалення цього документа. Зокрема, за прогнозами "Укрметалургпрому", якщо обсяги експорту брухту залишаться на нинішньому рівні, а це близько 300 тис. тонн у рік, то це означатиме потенційну втрату понад 1,5 млн тонн виробництва сталі всередині країни, недовиробництво близько 1,4 млн тонн металопрокату і, відповідно, Україна недоотримає в середньому 400 млн доларів валютних надходжень в рік, що майже вп'ятеро перевищує валютну виручку від експорту брухту. Що не так із цією постановою, що вона насправді враховує і які тут ризики можливі?
Владислав Клещинський: У цій пояснювальній записці одразу проглядається маніпуляція навіть цифрами. Просто це нелогічно. Як можна з 300 тис. тонн брухту виробити 1,5 млн тонн сталі? Це абсурд. Це в усіх підручниках можна побачити. Наприклад, при класичному методі виробництва сталі, коли виробляється рідкий чавун у домні і потім в киснево-конвертерній печі чавун далі перетворюється на сталь, потрібно десь до 20-21% брухту в обсязі виробництва. Там 1 до 5 навіть коефіцієнт. Тобто за такою логікою з 1 тис тонн брухту можна виробити тільки 200 тонн сталі. І все. А при іншому типі виробництва – електросталеплавильному – виробництво йде 1 до 1. Тобто з 1 тонни брухту можна виробити 1 тонну сталі. Тому ці твердження абсолютно не відповідають дійсності.
Тобто ви кажете, що не бракує на внутрішньому ринку брухту і навіть, якщо він буде експортуватися в обсязі 300 тис. тонн на рік, то виробництво сталі всередині країни не постраждає?
Владислав Клещинський: Абсолютно. Це 100%. Це можна насправді легко порахувати. На сьогодні є 4 комбінати: "АрселорМіттал Кривий Ріг", "Запоріжсталь", "Камет-сталь" та "Інтерпайп". Вони разом споживають у місяць десь 135 тис. тонн. А брухту брухтозаготівельна галузь спроможна зібрати 170-200 тис. тонн у місяць. Тобто тут однозначно є профіцит брухту.
"Дії щодо обмеження і заборони експорту брухту просто шкодять ринку"
Наскільки цей проєкт постанови уряду відповідає нашому шляху до Євросоюзу та іншим документам, які регламентуються, наприклад, СОТ чи іншим міжнародним зобов'язаннями, які Україна повинна виконувати?
Олександр Шейко: По-перше, він зовсім не відповідає нашим відносинам із Євросоюзом. У нас зараз ведуться важкі переговори щодо допуску на європейський ринок української продукції. Тема заборон чи обмеження брухту може стати тим фактором, коли наші європейські партнери переглянуть своє відношення до, наприклад, поставок сталі, чавуну, металопрокату на ці ринки. Крім того, коли розроблялась і погоджувалась ця постанова, консультації з європейськими партнерами не проводились. Так нам сказали представники Євросоюзу, що також, мабуть, недобре в даній ситуації. І ми ж розуміємо, що ці дії, які зараз робляться щодо фактично обмеження і заборони експорту брухту, просто шкодять ринку.
Владислав Клещинський: Насправді, ми є членом Світової організації торгівлі та прийняли Угоду про асоціацію з ЄС, а згідно з цими двома документами ми не можемо обмежувати рух товарів, експорт товарів. А тут є пряме обмеження. І, насправді, в деяких європейських колах вже є занепокоєння, що таким чином держава закрито субсидує металургів. А це, в принципі, не відповідає ринковим і європейським принципам, до яких ми йдемо.
А були перемовини чи хоча б спроби перемовин між заготівельниками брухту і представниками металургійної галузі?
Олександр Шейко: За результатами наради у пана торгового представника було ухвалено рішення про підготовку і підписання меморандуму між заготівниками і споживачами брухту, металургійними та ливарними підприємствами. Зараз цей меморандум на наших ресурсах відкритий, доступний для вивчення. Ми запрошуємо всіх бажаючих долучитися до цього. Будемо раді зауваженням і конструктивним пропозиціям. Але поки що ми не отримали якогось підтвердження або згоди від представників металургійної галузі щодо участі в цьому меморандумі.
А давно проєкт цього меморандуму відкритий?
Олександр Шейко: Із 30 травня. Зразу після наради ми зробили цей меморандум і виклали.
"Основний ринок для нас – внутрішній ринок"
Впродовж останніх років у нас була висхідна тенденція і в 2024-му ми експортували понад 290 тис. тонн брухту. Це стеля чи експортувати можна ще більше?
Владислав Клещинський: На наш погляд, при існуючих виробничих можливостях більше 300-350 тис тонн неможливо експортувати. Тому основний ринок для нас все рівно – це внутрішній ринок. І ми його будемо підтримувати. Насправді, на сьогодні я бачу навіть профіцит. На сьогодні один із основних споживачів металобрухту ("Інтерпайп", "Дніпросталь") з технічних причин зупинив виробництво. В них там проблеми з електричним вузлом і він випав з ринку на 5-6 місяців. Тому тут профіцит. Ми бачимо 500 тис. тонн по цьому року. Тобто можна і зростати в експорті.
Але тим не менше, згадані вами підприємства продовжують обстоювати заборону експорту.
Владислав Клещинський: Так. Ці 20% експорту дають нам 90% прибутків, а внутрішній ринок просто балансує на рівні "нуля".
"У галузі реальна структурна рецесія через те, що внутрішній ринок не працює"
Які ваші прогнози на найближче майбутнє? Буде ця заборона все-таки запроваджена чи ні?
Владислав Клещинський: Ми сподіваємось, що ні. Тому що насправді, якщо ця заборона відбудеться, то це буде знищення брухтозаготівельної галузі. І це буде зниження виробництва сталі, а не навпаки. Наведу просто деякі цифри. У 2021 році компаній, які займалися металобрухтом, було 850. На сьогодні їх 200 буде. Чому? Тому що в галузі реальна структурна рецесія через те, що внутрішній ринок не працює і не дозволяє нам інвестувати і заробляти.
Олександр Шейко: У металургах ми бачимо своїх партнерів, надійних партнерів і готові з ними працювати на справедливих умовах. Тому справедливе ціноутворення – запорука успіху бізнесу.
УКРАЇНСЬКЕ РАДІО –– ВІДКРИТИЙ МАЙДАНЧИК ДЛЯ ДИСКУСІЙ. ЗА БАЖАННЯ, ПРЕДСТАВНИКИ УРЯДУ І МЕТАЛУРГІВ МАЮТЬ ЗМОГУ ВИСЛОВИТИ СВОЮ ДУМКУ ВІДНОСНО ОЦІНОК ГОЛОВИ ЕКСПЕРТНО-НАУКОВОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ АСОЦІАЦІЇ ВТОРИННИХ МЕТАЛІВ, ЕКСПЕРТА ТПП УКРАЇНИ ОЛЕКСАНДРА ШЕЙКА ТА ГЕНДИРЕКТОРА КОМПАНІЇ "УКРМЕТ" ВЛАДИСЛАВА КЛЕЩИНСЬКОГО ЩОДО ЗАПРОВАДЖЕННЯ ЛІЦЕНЗУВАННЯ ТА КВОТУВАННЯ ЕКСПОРТУ БРУХТУ ЧОРНИХ МЕТАЛІВ.
