Упродовж останніх кількох років енергетична карта Європи змінилася кардинально. Відмова від російського газу після початку повномасштабної війни в Україні перетворила країни Центральної та Східної Європи на поле напруженого стратегічного змагання: хто стане джерелом нової енергетичної стабільності? Польща — одна з тих країн, яка зробила рішучий вибір на користь енергетичної автономії та стала одним із центрів перерозподілу газових потоків на європейському континенті.
Раніше Польща залежала від постачань із Росії, але ще до повномасштабної війни вона почала готуватися до альтернатив. Результат вражає: сьогодні країна має кілька ключових маршрутів імпорту газу, зокрема через СПГ-термінал у Свиноусті, який у 2024 році було розширено до восьми мільярдів кубометрів на рік, а також трубопровід Baltic Pipe, що з'єднує її з Норвегією. У планах — ще амбітніше: побудова плавучого терміналу для скрапленого газу в Гданську, який дозволить ще більше диверсифікувати джерела постачання.
Ці кроки вже дали конкретний результат. Польща не просто позбулася залежності від російського газу — вона отримала інфраструктуру, яка дозволяє їй забезпечувати постачання своїм сусідам. Газові інтерконектори з Німеччиною, Чехією, Словаччиною, Литвою та Україною роблять її не лише транзитною, а й ключовою країною-розподільником у новій енергетичній географії Європи.
Цей статус Польщі має глибше значення, ніж просто обсяг прокачаного газу. У контексті зеленого переходу та декарбонізації, коли Європа активно знижує викиди вуглецю, газ залишається важливим елементом енергетичного балансу. Він потрібен для компенсації нестабільності вітрової та сонячної генерації, як джерело гнучкості та гарантії на випадок кризових ситуацій — від погодних катастроф до кібератак. У цьому сенсі газ є не стільки паливом минулого, скільки засобом переходу до майбутнього.
Польща змогла це усвідомити та вчасно адаптувати свою енергетичну політику. І саме тому її досвід є надзвичайно цінним для України. Сьогодні, у розпал війни та з урахуванням постійних загроз для вітчизняної енергосистеми, українська держава має перед собою унікальну можливість — не просто імпортувати газ через Польщу, а стати учасником нового європейського газового порядку.
Польсько-українська енергетична співпраця може вийти далеко за рамки простого постачання. Ідеться про стратегічну інтеграцію інфраструктур, участь українських компаній у логістиці, регазифікації, зберіганні газу, а також створення спільних технологічних рішень у сфері обліку, управління потоками та цифровізації систем.
Повну версію програму слухайте тут.
Матеріал підготував Володимир Гарматюк
