Валерій Харчишин: "Заборона російської музики в Україні – питання безпекове, а не культурне"

Валерій Харчишин: "Заборона російської музики в Україні – питання безпекове, а не культурне"

Днями Українська Агенція Авторських і Суміжних Прав (УААСП) звернулася з відкритим листом до Офісу Президента, Кабінету Міністрів, Верховної Ради, РНБО, Уповноваженого з захисту української мови та й загалом до суспільства, де звернула увагу на загрозу, яку несе собою російська музика, і запропонувала заблокувати можливість безперешкодно слухати її в Україні – про що час від часу в соціальних мережах зринають думки, з’являються дописи небайдужих людей. 

Лист має чимало підписантів, серед яких безплередньо артисти, які належать до даної Агенції – Арсен Мірзоян, Ольга Діброва, Олена і Тарас Тополі, Олег Михайлюта і Олександр Сидоренко (ТНМК), Катерина Павленко (Go_A), Tember Blanche, MNISHEK, Друга Ріка тощо. Одна з проблем полягає в тому, що дуже часто вироблений в росії контент конвертується у зброю проти нас. Радіо Промінь запросило на розмову Почесного президента УААСП, лідера гурту Друга Ріка Валерія Харчишина, щоби дізнатись детальніше про відкритий лист і той результат, якого українські музиканти хочуть досягти своїм зверненням до урядовців.

0:00 0:00
10
1x

Фото: Катерина Тернавська, Фейсбук-сторінка гурту Друга Ріка

Валерію, вітаємо!

Вітаю! Дякую, що відповідаючи на питання з пісні Другої Ріки "Чи ти почув?", ви почули наш заклик. Бо це вже не перша – можливо, десь третя – спроба достукатись до РНБО і до урядовців, оскільки це потрібно було робити давно. Можливо, ще превентивно – і заборонити ще до великої війни російський контент. В принципі, за країною походження, – в мережі. Тобто, робити це заздалегідь, оскільки в брудних руках це інструмент вбивства. 

Навіть зараз, за повномасштабного вторгнення, за щоденних страшних геноцидних фактів все рівно п’ята колона з блогерами та іншими прибічниками постійно каже, мовляв, їх притісняють і навіщо розхитувати човен такими питаннями. Тут роботи непочатий край. Потрібно точити цей камінь далі, тому що критичне мислення в людей саме по собі не виробиться.

Три роки пройшло з початку повномасштабного вторгнення, і хто не мав чи не розвинув того причинно-наслідкового зв’язку, той і не матиме. Треба забороняти, оскільки це проблема за межами культури. Це проблема РНБО, це проблема безпеки країни. Потрібно просто заборонити і все. І маю на увазі, і законодавчо, і намагатися впливати, як це можливо, на всі платформи, які донині транслюють цей лайноконтент в українському інформаційному і культурному середовищі. Тому що якщо це зайде саме від держави, від РНБО, – можливо, дослухаються. Я пам’ятаю відповіді на наші перші листи з Міністерства цифрової трансформації, ми співпрацювали з ними, писали Spotify, Apple Music, Google. Відповідь була такою, що це проблема не їхня – вони досить демократичні у цьому плані, – а нам потрібно впливати на тих, хто завантажує музику, її надає. Тобто, з мейджорами, з лейблами, з великими видавництвами. 

Тобто, "ми вас поважаємо і розуміємо, але в нас є слухачі і їхні очікування"? Тоді треба, щоб СБУ і РНБО зробили свою роботу і сказали: "Ми вирішили, що це небезпечно для нашої держави" і сформували політику, за якою платформи вже будуть зобов’язані виключити такий контент. Тут постає питання про технічне забезпечення такого проєкту: наскільки це взагалі можливо в умовах, коли сучасний цифровий світ має багато можливостей деблокування кожного блокування?

Думаю, що це під силу зробити односторонньо з українського боку. Я не є фахівцем в IT-сфері, але мені здається, що це можна було би зробити – заблокувати – регіонально. Якщо ми не можемо зайти без VPN на будь-який російський сайт, то думаю, могли би зробити і так, щоб не можна було б і споживати російський контент. Я не знаю точно, чи це так. Але я знаю точно, що через РНБО, через листи від тих, хто відповідає за безпеку – а це безпекове питання на сьогодні, навіть не культурне (останнє ми, вибачте, прос**ли, це потрібно було робити дуже дано) цього можна досягти. Ми можемо зі свого боку робити все можливе – писати листи, використовувати будь-який майданчик для донесення цієї позиції. Я говорив навіть у Парламенті ЄС, зустрічався з головою з питань культури Європарламенту, – про те, що потрібно забороняти всю російську музику, всю російську недокультуру в інформаційному просторі ЄС. Тоді буде світле майбутнє, можливо, у них.

Із змістом відкритого листа можна ознайомитись на Фейсбук-сторінці УААСП

Тобто, це має стати частиною санкцій. Тому що мова, культура – це завжди великий ринок, великі гроші, і якщо вони дійсно стануть частиною санкцій, то великий шматок грошей росією буде втрачений. Відповідно, менше буде конвертуватись в небезпеку для світу…

І що би там не говорили, що таким чином ми боремося з конкуренцією – я не вважаю російську музику, російський контент, російських виконавців здоровими конкурентами. Це не про конкуренцію. Нам слід дбати про безпеку країни. На жаль, росіянами протягом віків мова використовується як інструмент трансформації українців в те бидло, яким вони є самі. І зрештою – потім вони приходять захищати. Не нас, а тих совків – трансформованих людей.

Дуже вдячні тобі за активну позицію! За те, що ти розумієш, що влада і державна політика – це завжди похідна від того, що люди доносять до того, кого обирають. Здається, Черчиль сказав: Культура ніколи не буває поза політикою. Культура – це відображення політики. Ми маємо пам’ятати, що це також частина нашої відповідальності.