Газета "Ворскла", що виходить на Сумщині. Фото: газета "Ворскла"
Невдовзі в Києві зникне останній кіоск, який торгував друкованою продукцією
Що зараз взагалі з друкованими медіа? Коли ви востаннє брали до рук друковане видання? Де можна купити друковані медіа?
За інформацією, яку ми нещодавно отримали від людей зі сфери друкованих медіа, невдовзі в Києві зникне останній кіоск, який торгував друкованою продукцією. І це велика проблема. У зв'язку з потребами знесення МАФів, можливо ще якісь є причини, але зносяться кіоски і невдовзі ви не знайдете і такого у Києві. Я не знаю, як у інших містах. Я бачила у Львові такі ще лишалися з написом "Преса". В малих містах взагалі, по-моєму, все зникло.
Я востаннє тримала минулого тижня газету в своїх руках, я є постійною передплатницею місцевої пирятинської газети "Пирятинські вісті". Їй понад 100 років. Це газета, з якою я пов'язую початок своєї журналістської біографії. Вважаю, що місцева преса надзвичайно важлива сьогодні. Тому багато людей все ще шукають ці місцеві газети. Їх, на жаль, стає все менше і менше. Сьогодні взагалі найскладніший період за всю історію незалежності, тому що, крім усіх проблем, коли зникають друковані видання через нестачу коштів, через неможливість знайти спосіб вижити, зараз ще війна поставила під питання існування багатьох видань, які десятиліттями, століттями були дуже важливими в громадах, деякі газети припинили своє існування. На сьогодні друкована преса надзвичайно важлива. Якраз при найскладнішому періоді її життя сьогодні – той час, коли саме друковані медіа відіграють важливу роль в інформуванні людей. Візьмемо території, які постійно під обстрілами, дуже близькі до фронту. Там проблеми із сигналом, які не дають можливості людям отримати інформацію з електронних засобів масової інформації. Радіо не почути інколи, тому що все розбивається. Ворог нищить усі можливості дати людям шанс на отримання якісної інформації. І це порушення одного з основоположних прав людини. Про це ми будемо говорити в суді, коли будемо розслідувати злочини, зокрема інформаційний тероризм з боку Росії. Сьогодні саме ці видання надзвичайно важливі.
Ніхто так детально сьогодні не фіксує історії України, як місцеві газети
А які причини? Це, передусім, фінансування?
Фінансування. 46% головних редакторів цих газет, які перебувають у скруті, не отримують платню, але продовжують випускати районні газети. Дуже багато людей, хто в редакціях, волонтерськи працює. Це небезпека, в якій ці видання працюють і мусять релокуватися, дехто мусить закритися через те, що розбиті редакції, зменшується кількість людей, які працюють, не можуть забезпечити випуск газети, багато хто виїжджають сім'ями, жінки, чоловіки мобілізуються, лишається невелика кількість героїв, які тримають ці видання на плаву. Але вони під обстрілами, страшними руйнаціями, але люди проповзають скрізь, де хоча б є один підписник, щоби дати йому цю газету в руки. Серед причин і робота Укрпошти, бо зменшуються можливості поширення, передачі газет до рук. Багато хто свої газети розносить самотужки. В Сумській області газета "Ворскла" виходить. Великі ризики обстрілів, де треба поширити цю газету. Із 1600 передплатників тільки 200 отримує через Укрпошту. А решту газет працівники "Ворскли" доставляють самі. Ми маємо зв'язки і з одеськими газетярами, ми захоплюємося тим, як вони звитяжно сьогодні працюють. Одещина теж не є безпечним місцем.
Нестабільне електропостачання. Треба архіви якимось чином зберегти. Ніхто так детально сьогодні не фіксує історії України, все, що з нами відбувається щодня, як місцеві газети. І от за цими місцевими газетами ми можемо писати свою історію, тому що поки що взагалі документальна хроніка країни не знаю, хто її зараз так прицільно веде, як не ось оці газети. Сьогодні дуже важко зберегти архіви. Майже сторічний архів газети в Пологах у Запорізькій області обстріли спалили. Газетярі звитяжно прагнуть свої архіви вивозити в більш безпечні місця, оцифровують випуски і фото попередніх років. Представниця бібліотеки Вернадського має найбільший в Україні фонд газет. За нашою інформацію понад 260 річних комплектів із 1732 року до сьогодення. Але сьогодні вони отримують третину із зареєстрованих 1500, менше, як половину. І це проблема. Нам потрібно звернути увагу держави на підтримку місцевих газет. Якщо вже казати про державну політику, то мушу згадати "Кримську світлицю". Це газета, яка ще до початку всього, що з нами сталося, до окупації Криму задовго була… Крим був досить русифікований, з ним абсолютно прицільно працювала Росія. І дуже тяжко було підтримувати українську ідентичність, людей українських, які там проживали. А їх там було багато. "Кримська світлиця" виконувала надзвичайно важливу місію. Сьогодні вона релокована. І ця газета не отримує жодної фінансової підтримки. Це при тому, що були програми підтримки культурологічних видань. Вони всі закриті. А досі існує закон про підтримку релокованої друкованої преси і він не виконується. Звичайно, ми знаємо, що коштів обмаль, ми ведемо війну, нам потрібні всі кошти на зброю, на підтримку армії, але Росія намагається знищити нас, саме знищивши нашу культуру. Газети, інформація – це частина культури, це наша ідентичність і вони зацікавлені в тому, щоб все це зникло. Якщо ми не воюємо за нашу культуру чи не захищаємо її, то за що тоді ми воюємо? Це не докір, а нагадування, що це сьогодні не другорядне питання. Дехто сьогодні розказує про ці проблеми, каже: "Все, яка там преса, які там друковані видання. Це все вже позавчорашній день, це все має зникнути, немає про що говорити". Але це абсолютно надзвичайна помилка.
Ольга Герасим'юк. Фото: facebook
При всіх змінах, при всій технології найкраще залишиться
Ми можемо говорити про перспективи друкованих медіа, спеціалізованих для дітей, підлітків?
Час іде, все змінюється. І сьогодні, безперечно, ми не бачимо дітей, підлітків, молодь біля екранів телевізорів, навіть радіо вони не дуже слухають. Вибачте, але це треба визнавати. Тому читання газет теж може бути ось на такій межі. Зараз газети також рятуються через мультимедійність. Вони заводять свої сторінки в інтернеті, таким чином поширюються. Для маленьких дітей, я вважаю, видання паперові, журнали, не лише газети, дуже були б придатні і прийшли їм до смаку, якщо б тато і мама, бабусі, дідусі могли почитати їм ті казки. Я вірю в те, що при всіх змінах, при всій технології все ж таки найкраще залишиться. Колись ми казали, що зникне кіно, бо з'явилось телебачення. Аж ні! Навпаки зараз кіно набуває ще більшого значення. Просто міняються форми, але щось якісне завжди залишиться. Тому ми повинні про це абсолютно дбати.
Якщо ми говоримо про умови теперішні війни, коли не дістанеш до них через сигнал, щоб передати їм, що у них коїться, як можна порятуватися, що взагалі відбувається з ними, куди поїхати, де їхня громада тепер – може виконувати цю роль саме преса. Один із редакторів запропонував, щоби Український культурний фонд звернув увагу на це питання і, можливо, там можна було би діставати таку підтримку для важливих видань. І думати нам треба, як рятувати архіви. В нас зараз працює Національний комітет ЮНЕСКО. І в рамках цього комітету ми створили комітет програми ЮНЕСКО "Пам'ять світу". Це про документальну спадщину і про створення національного реєстру документальної спадщини. А ось наші газети, які щодня фіксують нашу історію, імена, події, все, що відбувається з нами – це наша документальна спадщина. І ми зараз працюємо над створенням цієї концепції, будемо її пропонувати Кабінету Міністрів, щоби ми могли цю роботу проводити вже. Немає часу на зволікання. Ми повинні рятувати цю галузь медійну. Вона надзвичайно важлива.
Реклама в національній пресі, як прогнозується, зросте десь на 15%, а в регіональній на 9%.
Які можливі джерела фінансування, додаткові забезпечення таких медіа?
Культурний фонд, звичайно, на всі ці видання не зможе поширити свої можливості. Треба шукати спонсорів, донорів. Також реклама може бути. Дуже непросто для місцевих газет здобути таку підтримку рекламну, тому що ринок сьогодні не дуже рекламний. Хоча є дані, що він зростає порівняно з 2023 роком. В 2024 зріс на 30% порівняно з попереднім роком. Це Всеукраїнська рекламна коаліція доповідає. Інші кажуть, що зараз трошки він спадає. Але реклама в національній пресі, як прогнозується, зросте десь на 15%, а в регіональній на 9%. Я не можу дати дуже позитивний прогноз про гроші, але все ж таки, якщо ми, в першу чергу, звернемо увагу ще на ту пресу, яка забезпечує сьогодні людей з прифронтових територій, то нам потрібно все ж таки виконувати той закон, який вимагає фінансування. І я думаю, має бути бюджетний рядок.
