Українська антарктична станція "Академік Вернадський". Фото: commons.wikimedia.org
Антарктика – єдина 1/10 частини світу, яка не належить жодній державі світу
Антарктика – один із найменш заселених, але, водночас, стратегічно важливих регіонів світу. І хоча міжнародне право наразі забороняє використання її ресурсів у військових чи комерційних цілях, багато країн нарощують свою наукову, технічну та дипломатичну присутність на континенті. У цьому контексті роль України має надважливе значення з погляду національної безпеки, науки та геополітичної ваги.
Антарктида та прилеглий до неї Південний океан, тобто Антарктика – це 10% площі нашої планети. 1/10 від усієї нашої планети Земля. І це та єдина 1/10, яка не належить жодній державі світу. Остання нерозподілена частина нашої планети. І розпоряджаються цією величезною територією на сьогодні 29 держав, такий собі напів закритий клуб, який офіційно називають консультативні сторони Договору про Антарктику (1 грудня 1959 року у Вашингтоні був укладений Договір про Антарктику, який передбачає демілітаризацію району Антарктиди, використання його у винятково мирних цілях і перетворення в зону, вільну від ядерної зброї – ред.). І Україна – одна з цих 29 держав. Загалом у світі держав понад 200. Тобто плюс-мінус тільки кожна десята змогла застовбити своє місце в цьому унікальному, елітному антарктичному клубі.
Для українських науковців робота в Антарктиді – унікальне вікно можливостей
Десь понад 20 років єдиною зачіпкою української науки серед країн першого світу залишалися полярні дослідження. Станція "Академік Вернадський" була єдиною ознакою того, що ми залишаємося в клубі технологічно розвинених і наукових держав. Для українських науковців робота в Антарктиді – це унікальне вікно можливостей, коли ти можеш залишитись українським науковцем, не емігрувати, але при тому робити не якусь суто локальну науку, а бути частиною глобальних програм, в яких задіяно багато країн, які вивчають ті процеси, від яких залежить реально планета в цілому. В журналі Nature, який публікує відкриття світового рівня, вийшло одразу дві проривні статті двох українських науковиць, зроблених саме на матеріалах, зібраних на станції "Академік Вернадський".
Мінеральні ресурси Антарктики величезні
У Росії і Китаю абсолютно чітко бачення, що саме в Антарктиді – велика політика та ресурси. В ЄС бачення все ж таки в першу чергу "наука заради науки", клімат тощо. Хоча за останні роки і їм довелось свою позицію змінити, враховуючи якраз бурхливу активність Росії та Китаю. Їм теж довелось трошки серйозніше до цього поставитись. Десь посередині позиція Штатів, Британії, країн Британської співдружності. В них дуже чітко 50/50. У них потужні наукові програми. Але в них делегації на антарктичних нарадах очолюють саме кадрові топдипломати, мовляв в першу чергу зараз ми робимо в Антарктиді науку, але дуже чітко пам'ятаємо, що ми її робимо не тільки заради нових знань, а заради свого геополітичного впливу в цьому регіоні. І от хто собі що застовбив, той те і матиме. Зокрема йдеться про мінеральні ресурси Антарктики. Вони величезні. Той протокол, згідно з яким в Антарктиді поки не дозволяється видобуток корисних копалень жодних із країн, закінчує свою дію у 2048 році. Для того, щоб цей протокол після 2048 року продовжив діяти, потрібний консенсус – згода всіх 29 країн договору. Ймовірність того, що буде консенсус не видобувати далі, що б не кричали екологи – боюсь, що шансів на це дуже мало. Я гадаю, що в 2048-му Антарктида відкриється для активної експлуатації. І зробити це зможуть тільки ті країни, які вже там наразі присутні. Геологорозвідка там вже ведеться. Заборонений видобуток.
Як взагалі працює договір? Про що говорять, як домовляються? Чому немає права вето на голоси РФ і Китаю?
Усі 29 країн мають право вето. Це означає, що будь-яке рішення може бути ухвалене тільки згодою всіх 29 країн. Якщо хоча б одна країна проти – рішення не ухвалене. Наразі Росія та Китай ламають всі системи міжнародного права, базовані на праві вето. Проблема консенсусного принципу в тому, що для того, щоб його зміняти, так само потрібена консенсус. І це замкнене коло. По-серйозному це може змінитись, коли, наприклад, в цих країнах зміняться режими. Антарктичний клуб напівзакритий. Приєднатись до договору про Антарктику, просто взяти на себе зобов'язання, може будь-яка країна. І на сьогодні є кілька десятків країн, які так і зробили. Але при тому не отримали прав і права голосу. Це країни-кандидати або ж неконсультативні сторони договору. Для того, щоб отримати повне право голосу і право вето, треба стати повноцінною консультативною стороною. І на це мають дати згоду всі 29 країн, які вже є. Ми, до речі, свого часу проскочили. Україна стала стороною договору в 2004 році.
РФ у всіх сферах життя хоче відкатати всі ті надбудови, які з'явилися після 1991 року. Вони хочуть весь світ повернути у 1980-ті й Договір про Антарктику – теж одне з тих полів, де вони абсолютно не чіпають базові засади договору, які були в роки Холодної війни. Це їх влаштовує. А всі ці екологічні природоохоронні надбудови, велика роль науковців – це все з'явилося якраз після Холодної війни, після розвалу Союзу. А наука говорить дуже незручні для політиків речі, особливо для диктаторів.
.jpg)
Євген Дикий. Фото: facebook
Станція "Академік Вернадський" потребує полярників
Національний антарктичний науковий центр оголосив конкурс на наступну наукову експедицію до Антарктиди. На кого чекаєте?
Станція "Академік Вернадський" потребує полярників. Працювати там понад рік поспіль важкувато. Коли ми говоримо про зимування, то говоримо про тих людей, які їдуть працювати на повний рік з урахуванням і того, коли одна експедиція передає станцію наступній. Разом виходить під 13 місяців. 8-9 місяців треба прожити в умовах, коли весь зв'язок із зовнішнім світом тільки через інтернет.
Кого ми шукаємо? Щоб науковці могли робити свої дослідження, хтось має забезпечувати роботу станції і її інфраструктури. Ми шукаємо команду із життєзабезпечення: це дизеліст-електрик, системний механік, SIS-адмін-айтішник, який буде забезпечувати і зв'язок станції із зовнішнім світом, і отримання даних з усіх приладів на сервери станції. Лікаря, кухаря. І науковців зі сфери наук про землю: метеорологів – робота метеостанції. І озонометриста. Геофізиків, тих, що вміють працювати із магнітним обладнанням, з радіозондами. І біологів з ухилом саме в польову біологію, в екологію. На сайті Національного антарктичного наукового центру та Міністерства освіти і науки України є детальні умови і анкета. Цікавить професійний досвід, професійні скили. Тому половина просто відсіюється одразу по анкетах. Інших чекає співбесіда. З кандидатом в кухарі будуть спілкуватися 3-4 кухарів попередніх експедицій. З кандидатом в SIS-адміни будуть спілкуватися 3-4 SIS-адмінів з попередніх експедицій. І так по кожній спеціальності. Тих, кого вже буде обрано за професійними ознаками, як таких, що годяться, далі ще чекає два етапи. Медкомісія: дуже важливо не мати хронічних захворювань, які там можуть загостритися. Необхідно таким чином відсіяти групу ризику. Останній етап – психологічні тести, бо психологічно там навантаження дійсно жорстке: умови ізоляції, умови малої групи не для всіх, бо хтось може впасти в депресію, хтось стати агресивним, конфліктним. Найбільшу групу ризику намагаємося відсіяти. Нема ніяких обмежень по статі й віку. Але є нюанс: якщо вам 18 років, то навряд чи у вас є професійний стаж, щоб стверджувати, що ви достатньо володієте професією, на яку подаєтеся. А якщо вам навіть 70 років і ви пройдете медкомісію – то проблем нема. Хто зважиться – до 13 серпня чекаємо ці анкети.
Скільки анкет приблизно щороку подають?
Ми відбираємо від 12 до 15 людей в різні роки саме на зимівлю. А подається 100-200. Конкурс буває дуже різний. З науковцями проблем з конкурсом немає, є проблема обрати. Інколи буває навіть прикро, коли більше сильних кандидатів, ніж в нас є місць. На адміна інколи конкурс просто зашкалює. Якось на одне місце адміна було понад 20 кандидатів. Буває і 5. А от на дизеля або механіка бувало взагалі одна-дві кандидатури.
Побувати в Антарктиді – це як на іншій планеті. Там все не таке. Це дійсно інший світ, починаючи з того, що там інша кольорова гама. Там світ повністю написаний без гарячих кольорів. Білого, синього, блакитного – не 50 відтінків, а 550. Полярне сяйво чого варте?! Звірі та птахи взагалі не бояться людини. Ти ідеш і від тебе ніщо не тікає.
