Фото ілюстративне
Природних ворогів і частини екосистеми в новому ареалі у борщівника, амброзії, ценхруса немає
Чому деякі види рослин ведуть себе агресивно?
Сергій Мосякін: Вони поширюються дуже швидко, змінюють природні рослинні угруповання, природні екосистеми. З ними дуже важко боротися. Бур'ян – це рослина, яка не на своєму місці і яка заважає людині. Інвазійні неаборигенні рослини були занесені свідомо або несвідомо людиною. Свідомо – це, наприклад, коли декілька видів кавказьких борщівників активно культивувалися на силос, були, як потенційні кормові та декоративні рослини. Могли занести їх діаспори, із зерном, з іншими сільгосппродуктами. Зараз ми будемо мати додаткові не аборигенні організми, адвентивні рослини – полемохори – занесені під час війни на траках танків, разом із вантажами.
Рослини, коли потрапляють зі свого природного ареалу, зі своїх екосистем, де вони пристосовані до місцевих умов, де мають певний обмежений ареал через певні кордони, перешкоди, які не дозволяють їм розселятися далі, гірські хребти, посушливі регіони, моря і океани, коли долають ці бар'єри, спочатку географічний, потім екологічний, то починають неконтрольовано поширюватися в нових умовах, які їм підходять. Досить часто вони можуть становити конкуренцію місцевим видам, потрапляти в природні чи напівприродні екосистеми, а особливо, коли ці природні екосистеми вже не є такими природними, а змінені людиною. І в цій екосистемі є вільні ніші, проміжки екологічні чи фізичні, просторові, куди ці рослини можуть встромлятися. Вони, коли виходять за межі свого природного ареалу, досить часто втрачають своїх природних ворогів: різні види комах, грибів, мікроорганізми, які стримували їх неконтрольоване поширення. Цієї частини екосистеми в новому ареалі вже немає. І тому ніщо не пригнічує ці популяції, які починають поширюватися.
Про які саме рослини йдеться?
Неаборигенних видів в Україні сотні, які не належать до нашої природної флори. Лише певна група є реально небезпечними. І це ті види, які подолали не тільки географічний, але й екологічний бар'єр, встромилися в наші екосистеми. Це гігантські борщівники, які походять із Кавказу і Передньої Азії. Найбільш поширені два види – борщівник Сосновського, який в радянські часи перетворення природи дуже активно пропагувався, як силосна культура. І з Заходу прийшов борщівник Мантегацці. Є деякі проміжні форми. Амброзія – бур'ян рудеральний, трапляється по різних сорних місцях, в посівах, дуже сильно їх забруднює. Пилок є надзвичайно сильним алергеном. Ценхрус – злак з групи панікоідних злаків, споріднених із просом. Почав свою подорож з півдня – з Херсонської Миколаївської, Одеської областей. В нього обгортки колосків – кульки – мають дуже довгі і гострі колючки. Переносяться ці діаспори, насіння, плоди зовні на вовні тварин. Борщівники і амброзія належать до видів трансформерів, які здатні не лише з'являтися в певних рослинних угрупованнях і екосистемах, але й змінювати їх, змінювати нормальний перебіг сукцесії, закономірних змін рослинного покриву, структуру цих рослинних угруповань і екосистем, змінювати навіть тваринне населення за рахунок того, що там вже в цих змінних екосистемах будуть зростати інші рослини.
Сік борщівника викликає глибокі опіки
Які наслідки для здоров'я може мати контакт із борщівником?
Наталія Гармаш: Борщівник, відомий на території України 1940 року, спочатку був кормом. І тільки на сьогодні це карантинна отруйна рослина. Вона викликає фітофотодерматит. Це фототоксична, не імунологічна, не алергічна шкірна реакція, що виникає внаслідок впливу речовини, яка міститься в соку цієї рослини і називається фурокумарин, який, в поєднанні з ультрафіолетовими променями, може викликати масу скарг від легких до дуже виражених, небезпечних для людини. В місцях контакту зі шкірою це почервоніння шкіри, пухирі, біль, свербіж, у важких випадках це навіть глибокі опіки ІІ, ІІІ ступеня. Скарги можуть проявитися одразу після контакту з рослиною на сонці. А починає вона квітнути в червні по всій території України. Може проявитися і не одразу.
При контакті варто негайно промити уражені ділянки водою, видалити залишки рослинного соку та звернутися до дерматолога. Місцеве лікування – зволожуючі засоби, так звані емолієнти, які зволожують шкіру, підтримують РH та місцеві протизапальні засоби.
З кінця лютого і до жовтня – сезон алергій
Рослини, які викликають алергічну реакцію.
На території України є три сезони полінозу – алергії на пилок. Він починається, в залежності від погодних умов, в кінці лютого, березні і до травня, коли квітнуть дерева. Другий сезон – з кінця травня до кінця літа, навіть вересня – коли квітнуть лугові трави. І найагресивніший алерген на території України – амброзія, бур'яни, полин, соняшник, які починають своє агресивне цвітіння з кінця липня, інколи початку серпня до настання холодів – жовтня.
Симптомів кілька: офтальмологічні – почервоніння та сльозотеча очей, свербіж, набряк повік. Респіраторні скарги: постійно закладений ніс, свербіж, чхання, нежить – водянисті рясні виділення, які не можна нічим зупинити. І це триває цілодобово. З'являється першіння в горлі, кашель, хрипи дистанційні, свистячі, відчуття стиснення в грудях. Може бути небезпека бронхіальної астми. Інколи можуть бути висипання на шкірі, набряки, кропив'янки, набряк гортані. Загальний стан дуже важкий. Може бути невелике підвищення температури. Варто частіше промивати очі і ніс і вживати антигени.
Географія різноманітна
Борщівник і амброзія поширені рівномірно по всій території країни, чи все ж таки деякі регіони потерпають більше за інші?
Сергій Мосякін: Амброзія поширена зараз по всій території України, крім гірських деяких регіонів або деяких лісових північних регіонів. Хоча і там вона вже трапляється. Амброзія і ценхрус – це південь України, степова, лісостепова зона. Але це не означає, що їх немає в інших регіонах. Амброзія гірські регіони не дуже любить. Але пилок розноситься на дуже великій відстані. Осінні алергії викликаються також деякими видами полинів. Є полини, занесені з Далекого Сходу і деяких інших регіонів, утворюють колонію і додають до алергенної загальної ситуації. Чорнощир дуже серйозний алерген. Всі види складноцвітих, особливо американського, північноамериканського походження, які квітнуть в кінці літа-восени, мають серйозний алергенний пилок.
Борщівники – строката ситуація по Україні. Колонії є в багатьох регіонах, вони не дуже люблять посушливих регіонів України, хоча і там можуть трапитися по парках, балках, ярах. Борщівник Мантегацці тяжіє до західних регіонів, Сосновського – до центру.
Біологічний метод боротьби дозволяє дещо пригнітити ті чи інші популяції
Чи можна мешканцю села або міста без фахової підготовки самостійно боротися з такими рослинами?
Треба переконатись, що це за вид. Для цього встановіть на телефоні додаток iNaturalist, наведіть камеру, сфотографуйте, викладіть в мережу і там підкаже ШІ, що це може бути. Або зверніться до тих людей, які в цьому розуміються. Бо в нас є декілька місцевих видів борщівника. Повністю їх викорінити з території України нереально. Можна пригнічувати, братися за косу, одягати нормальний костюм, який використовується, коли люди обробляють картоплю пестицидами проти колорадського жука. Борщівник треба не тільки вирубати, але й обробити гербіцидом, знищити підземну частину. Після того, як він був зрізаний чи зрубаний, треба обробити пеньок.
Стосовно амброзії: візьміть рукавички і виривайте її до того, як вона почала квітувати і плодоносити. Пилок знаходиться переважно на верхівці рослини.
Треба також звертатися до місцевої влади, до комунальних підприємств. Є місцеві екологічні інспекції, лісові господарства, Державна служба карантинних рослин.
Біологічний метод боротьби дозволяє дещо пригнітити ті чи інші популяції. Він не викорінить борщівник, але той не буде таким вже агресивним. Основні методи – фізичне і хімічне знищення. Надзвичайно важливим є контроль перших етапів проникнення.
Зараз ви можете знайти в інтернеті будь-яку рослину для свого персонального вирощування. І це неконтрольоване вирощування якраз і сприяє збільшенню кількості чужорідних видів. Коли ця популяція потрапить в кращі умови або на якісь інші території, зміни клімату надзвичайно важливі до цього, то ця популяція вибухне, буде популяційний екологічний вибух.
Навіщо ці агресивні рослини існують в природі? Яка їхня роль?
Вони не є агресивними в своєму ареалі. Але для кожного виду надзвичайно важливим, сформованим в процесі еволюції є якраз прагнення виживання. Щоб виживати, треба захоплювати певну територію і продукувати багато діаспор – тих елементів, які використовуються для продовження роду тієї чи іншої рослини. Немає абсолютно якогось бур'яну і невинної рослини. Якщо рослина потрапить в ті умови, коли може вийти з-під контролю своїх природних ворогів і коли вийде за межі своєї природної екологічної ніші, тоді захопить нові ніші. І вона буде це робити. Людина сама формує такі умови, коли ці види можуть проявляти свою експансивну природу. Треба контролювати процес занесення, появи в нас нових видів. І кожен вид, який в нас з'являється, треба аналізувати, чи є в нього інвазійний потенціал. В нас в Україні є стратегія біобезпеки та біологічного захисту, затверджена указом президента України від 17 грудня 2021 року.
