Ілюстративне фото з відкритих джерел
Близько мільйона УБД
З якими складнощами ветерани стикаються сьогодні?
Станом на сьогодні вже близько мільйона чоловіків і жінок отримали статус учасників бойових дій. А з 2014 року їх значно більше. І проблема їхнього працевлаштування стане серйозною після закінчення війни.
Була депутатська ініціатива запровадити квоту для роботодавців щодо працевлаштування учасників бойових дій чи ветеранів, аналогічно як зараз існує 4% для працевлаштування людей з інвалідністю. І коли ця ініціатива була обговорена в стінах парламенту, ми зрозуміли, що проблеми значно більші й складніші, ніж здаються. Як знайти, пошук, як це зробити, що треба зробити, що повинен зробити бізнес, самі ветерани, держава… Це буде найскладніше, що треба вирішити в найближчий час.
"Ким людина хоче бути: власником бізнесу з усіма викликами, чи хоче піти працювати в найм?"
Чи можна покладатися на ринок, який сам все відрегулює?
Ринок – це свобода ухвалення рішень. Якщо ми дивимося досвід інших країн, я не бачу успішного кейсу, які б країни могли зробити це швидко. Працевлаштування ветеранів займає багато часу. Не всі себе знаходять на ринку праці, в соціальній адаптації. Для України це буде один із найбільших викликів, якщо не говорити про відбудову держави післявоєнну, – працевлаштування цих людей. Три роки, а деякі вже 10 років на війні, змінюють і саму людину, і кваліфікацію, і здоров'я. Середня зарплата по Україні зараз близько 25 000. Коли людина отримувала там одну суму, тут їй треба призвичаїтись до якоїсь іншої і багато чого змінити – це теж буде достатньо серйозним викликом.
Попит буде визначатися кількістю і кваліфікацією. Зарплати, які можуть бути адекватними – десь в районі 40-60 000 грн. Такі зарплати є і пропонуються. Але питання кваліфікації буде найголовнішим. На ринку праці особа або найманий працівник, або власник бізнесу чи ФОП, або безробітний, або військовий пенсіонер по стану здоров'я.
Ветеран чи ветеранка можуть започаткувати свій бізнес – тут дуже багато викликів. Якщо вони хочуть працювати в наймі – це один шлях. Безробітні – тимчасовий стан. Тому буде самовизначення – ким людина хоче бути: власником бізнесу з усіма викликами, чи хоче піти працювати в найм. А тоді виникає кваліфікація: куди йти, як, що робити? І тут уже роль держави стає вирішальною. Вона повинна створити умови для профорієнтації. Три роки на війні змінили погляди на професію, якими раніше займалися, профорієнтацію, де підвищити кваліфікацію. А далі вже буде сам процес працевлаштування.
.jpg)
Олексій Мірошниченко. Фото: Суспільне
Перекваліфікація чи самозайнятість
Або перекваліфікація, або пропонувати шлях самозайнятості… Що держава робить вже сьогодні?
Якщо людина хоче підвищити кваліфікацію, зараз достатньо створені умови. Людина може отримати ваучер, допомогу, підвищити курси. Але головне: ким людина себе бачить. Враховуючи її досвід на війні, що вона робила, які з'явилися додаткові навики, кваліфікації, що їй потрібно. І далі було б тільки бажання підвищити кваліфікацію. Зараз це не найбільша проблема. І тут держава допоможе. З нового року зміниться законодавство щодо соціально вразливих верств населення. Там буде ще більше можливості підвищити кваліфікацію.
Якщо власний бізнес чи самозайнятість, то треба більше розповісти тим, хто хоче цим займатися, всі виклики, які їх чекають. І тут важливо чітко проаналізувати себе і свої можливості. Розчарувань достатньо багато, не всі люди можуть займатися підприємництвом, а успішним підприємництвом взагалі можуть ще менше займатися. А ми говоримо про успішне підприємництво.
Це може бути якась допомога на цей період від держави: два-три місяці чи півроку. І треба бути до цього готовим і готувати ветеранів. Сказати: "Ми можемо тобі допомогти отут, тут і тут. Такий-то період. А далі що тобі треба, щоб ти пішов працювати? Чи власний бізнес відкривати, чи ще чимось займатись?" Держава повинна бути чесною: оце ми можемо, а це не можемо. Тут і сім'я повинна про це говорити, колеги. Треба створити інформаційний фон навколо того, що важкий період, ви повинні відпочити, підготуватися. Але рано чи пізно ви повинні себе знайти на ринку праці.
Досвід США та Ізраїлю: не тарифна система, не квотування, а податкова, фінансова мотивація
Який досвід можна вважати успішним?
У нас була так звана оренда трудових книжок, особливо коли було ухвалено закон про соціальний захист людей з інвалідністю, коли було запроваджено квоти 4% для працевлаштування людей з інвалідністю. І деякі роботодавці не дуже добросовісні почали запрошували на роботу людину з інвалідністю, говорили: "Поклади трудову книжку, ми тобі платимо мінімальну зарплату, а ти на роботу не виходь в силу різних причин. Ми квоту виконали, штрафів нема". Ми чомусь думали, що це наш український ноу-хау. Але це не наш досвід. У 1944 році перше квотування для працевлаштування ветеранів після Другої світової війни було в Сполученому Королівстві. І перші оренди трудових книжок з'явились там. Із часом там це скасували, тому що не може бути квотування цих всіх категорій. Вони створили умови для працевлаштування – спочатку навчання, потім працевлаштування ветеранів.
Найбільший досвід мають Сполучені Штати, Ізраїль. Там створені програми, величезна державна підтримка, кожний коледж зорієнтований на те, щоб вчити ветеранів, є спеціальні програми, напрями, податкові преференції достатньо серйозні. Якщо ветеран започатковує свій бізнес, то йому певні ліцензії на торгівлю безкоштовні, але не на всі, а на певні переліки. Якісь пріоритети отримання державного замовлення. Якщо держава оголошує конкурс на якусь роботу чи послуги, то ветеранські організації мають більше шансів їх отримати. Така не тарифна система, не квотування, а податкова, фінансова мотивація – банки замотивовані давати кредити дешеві на ветеранські організації. Але це цілеспрямована політика дуже довга, по декілька десятків років. І нам просто треба цей переймати досвід і подивитися, що підходить до нашого законодавства, умов, ментальності.
Під час реабілітації після поранення чоловіків і жінок можна робити ті ж елементи професійної орієнтації, розповісти, які професії є, які потрібні навички, де їх можна отримати. Коли людина відновлює своє здоров'я, щоб бачила на екрані чи фоні, що її далі чекає, ким вона може працювати, якщо не має кінцівки, що може робити, якщо із зором чи слухом якісь вади. Де це можна поправити, які засоби допоможуть обійти цю проблему.
