Президент США Дональд Трамп. Фото АР
"Сама наявність критики з боку ЗМІ якраз і є демонстрацією того, що свобода слова і демократія існують"
Дональд Трамп часу від часу нарікає на медіа, які, на його думку, погано про нього пишуть або погано відгукуються на рішення його команди. Пригадаймо позов Трампа на суму 15 млрд доларів про наклеп, який він подав до газети The New York Times. Такі речі можуть виглядати як плюралізм думок і позицій, але чи так це насправді? Яка на сьогодні загальна картина у США щодо можливості вільного висловлення думок?
На сьогодні ми бачимо, що свобода слова як така існує. Але її становище перебуває у зоні ризику. Взагалі, питання свободи слова є наріжним для Сполучених Штатів. Коли Трамп прийшов до влади, свобода слова була у двійці найбільших вимог і питань, вирішення яких хотіли би бачити громадяни. Йдеться про прихильників Республіканської партії. Тоді вони вважали, що свобода слова у США перебуває у скрутному становищі, і команда демократів на чолі з Байденом утискає це все, намагається запровадити ліберальну диктатуру тощо. Сьогодні ми ніби спостерігаємо подібну риторику, але з боку вже демократичного кола лібералів та соціалістів, які заявляють про те, що США скочуються до авторитаризму. Почасти в цьому є рація, бо відбуваються спорадичні напади на свободу слова, але ми бачимо, що свобода слова все ж таки можлива. Зараз ЗМІ виносять на перші шпальти, що Трамп і команда намагаються згладити ті кути, де критикують Трампа, і видати все лише в гарному світлі. Але сама наявність критики з боку ЗМІ якраз і є демонстрацією того, що свобода слова і демократія існують. Ми бачимо непевність їхнього стану, але є наявність. Це доволі комплексна проблема, але вона не критична на теперішній момент, з мого погляду.
"Намагання контролю може бути доречним, якщо йдеться про якусь секретну інформацію"
У Пентагоні вимагають від низки ЗМІ погоджувати інформацію перед публікацією, як зазначає The New York Times. Як розцінювати цю ситуацію? Ми з колегами згадували український досвід, коли в ефірі неодноразово висвітлювали гострі теми війни, закупівель, але, як суспільний мовник, ми безперечно наголошували, що готові надати інформаційний майданчик для коментарів, скажімо, Міністерства оборони. Проте, на щастя, нам не доводиться погоджувати теми з Міністерством.
Ви навели оцінку з журналістського погляду. З погляду історичного та політичного, я можу проводити паралелі з лініями, які існують у західному світі довгий період часу, коли ми говоримо про ризики витоку інформації, прослуховування, про можливі маніпуляції, обертання інформації на власний інтерес тощо. Сполучені Штати мають неодноразові прецеденти, які обумовлюють ту чи іншу політику та кроки в сьогоденні. Зокрема, йдеться про нещодавній витік інформації з Пентагону, прослуховування різних очільників та навіть витік інформації із чату WhatsApp. В Україні екстраполювати цей досвід не вдається, тому що Україна зараз перебуває у стані війни, і наша ситуація більш демократична та вільна. Про це говорять навіть американські військові, які сюди приїздять. Тому на ці дзвіночки "диктату" в США треба зважати. Одна річ, коли ми говоримо про становище свободи слова загалом, а інший бік монети ― це намагання якось скерувати, процензурувати інформацію, це намагання контролю, який іноді може бути доречним, якщо йдеться про якусь секретну інформацію. Але якщо сказати, що США передають якусь зброю Україні, це не та секретна інформація яку треба контролювати. Це ж не публікування в американських ЗМІ даних про бомбардування Штатами арабських країн раніше, ніж відбулося це бомбардування. Із такою двоякістю позиції вдається маніпулювати таблоїдам, котрі дуже популярні у США, і до того ж так найлегше впливати на думки і погляди суспільства. Так працюють різні культурні та політичні діячі ― беруть інформацію з поверхні й намагаються обернути її на власну користь і політичний інтерес. Це велика й небезпечна нива, з якою треба працювати з декількох сторін, комплексно.
"Речники Пентагону мали б вийти і протлумачити, що вони мають на увазі"
Акредитацію в Пентагоні мають близько 90 журналістів. І йдеться не тільки про погодження щодо розповсюдження інформації, але під забороною може бути і збирання інформації. Тобто про журналістські розслідування говорити не доводиться. Виходить, Пентагон максимально хоче контролювати все, що говоритимуть про нього ЗМІ?
На сьогодні, це виглядає саме так. Речники Пентагону мали б вийти і протлумачити, що вони мають на увазі. На жаль, цієї доцільної та дуже нагальної комунікації ми не бачимо. Адже якщо ви впроваджуєте якісь правила, то їх треба правильно прокомунікувати. А сьогодні США подають інформацію поверхнево, що провокує численну кількість спекуляцій та обговорень. Білий дім також не відійшов далеко, погрожуючи медіа втратою ліцензій. І це є нагальним, на що звертають увагу ЗМІ та громадські активісти. Це найбільша проблема сьогодні ― вирішення питання незавершеної публічної комунікації, з якою треба давати раду.
.jpg)
Олег Преловський. Фото з особистого архіву Олега Преловського
"Закриття шоу Jimmy Kimmel Live є найбільшим утиском свободи слова"
Приводом для закриття програми Jimmy Kimmel Live стали слова про правого активіста Чарлі Кірка, якого вбили 10 вересня під час студентських дебатів у Юті. Дональд Трамп також відреагував на зняття з ефіру цього шоу, зазначивши, що "Jimmy Kimmel Live з провальними рейтингами закрито" ― і привітав із цим компанію АВС. Чи варто тут говорити про якийсь наступ на свободу слова? Адже свого часу на таких сатиричних шоу сміялися із президента Байдена, наприклад, але коли йдеться про самого Трампа та людей, які йому симпатизували, то реакція гостра. Яке ваше бачення цієї історії?
До багатьох питань можна підходити по-філософськи. Але в контексті закриття цього шоу, тимчасового чи постійного, це якраз є найбільшим утиском свободи слова. І нам, українцям, це вчергове підкреслює, що нічого не перебуває поза політикою. Усе воно дуже активно пов’язано з політичними реаліями. Вечірні токшоу зародилися дуже давно і мали на меті не просто розважати, а говорити про буденність, зокрема про політичну буденність, якою і є вбивство Чарлі Кірка. Це відома постать у Сполучених Штатах, її неможливо було не згадати. У кожному такому шоу не оминали політичних моментів і жартували над усіма. Ведучі цих шоу більшою чи меншою мірою прихильні до демократів, це правда, але вони все ж таки не оминали демократичного вектора, тому що все це реалії. Кіммел не сказав нічого категорично неадекватного чи різкого, але всі ми побачили реакцію Трампа. Днями була церемонія поховання, де Трамп висловив співчуття дружині Чарлі Кірка й обійняв її. Але все це було зумовлено великою хвилею подій, які відбулися після загибелі Кірка. Ми бачимо, що американське суспільство є певною мірою полярне, воно не є однорідним та одностайним.
Тема України: "Трамп не любить незручних запитань"
А хто актуалізує питання України в американських медіа та політиці? Майже щодня ми чуємо від Дональда Трампа якісь заяви, але ідейними натхненниками цих заяв є журналісти, які ставлять свої запитання президенту. Чи можна сказати, що українську тему на порядку денному в США зараз формують переважно журналісти і медіа?
Звісно, можна так сказати. Взагалі, можна виділити три блоки тих, хто підтримує інтерес до України ― це ЗМІ, різні лобістські групи у Конгресі та українська діаспора. Але діаспора дуже активна місцями, а місцями ― могла б діяти значно краще. Хочу сподіватися, що вона перебуває у стадії переформатування і скоро оживе. Тому третє місце можна було б віддати політичним діячам, які поодиноко просто зацікавлені в Україні, а четверте ― українській діаспорі. Щодо ЗМІ, то вони постійно порушують тему України. А Трампу іноді це не подобається, коли йому ніби "роздирають кірочку загоєної рани". Тому ЗМІ й перебувають під атаками Трампа. Згадайте, як він ледь не визвірився на журналіста з Австралії, сказавши, що я донесу на вашу діяльність вашому керівникові, маючи на увазі прем’єр-міністра Австралії. Таких прикладів дуже багато, бо Трамп не любить незручних запитань. Україна в його риториці часто не набуває якихось конкретних рис, тому ці незручні запитання з’являються мимоволі на вустах звичайного населення, яке все ж таки вимагає від республіканців якоїсь конкретики. Коли проходять з’їзди чи просто зустрічі очільників штатів, представникам республіканців ставлять запитання "Що ви будете робити з Україною?". Це дуже нагальне питання якщо не на федеральному рівні, то на локальному точно. На це треба зважати ― суспільство також тримає інтерес до України.
КОНТЕКСТ
Вечірнє шоу американського телеведучого Джиммі Кіммела повертається в ефір. У телекомпанії ABC пояснили, що рішення про зупинку ухвалили, щоб "не загострювати і без того напружену ситуацію у складний момент для країни". У телекомпанії стверджують, що частина коментарів Кіммела була "невчасною та нечутливою". Після переговорів із ведучим показ програми поновлять від сьогодні, 23 вересня.
