Ілюстративне фото: EU Delegation in Ukraine
"Переговори про вступ будь-якої країни в Європейський Союз ‒ це велика сага"
Який шлях євроінтеграції сьогодні є пріоритетним для України? План А, згідно з яким Київ, Брюссель, можливо, президент США Дональд Трамп та інші прагнуть все-таки переконати прем'єра Угорщини Віктора Орбана розблокувати голосування ‒ і тоді 27 країн ЄС зможуть проголосувати за те, щоб відкрити кластери? Чи ми переходимо до плану Б, коли Брюссель шукатиме якісь юридичні лазівки, щоб ухвалити рішення 26-ма країнами, або ж розпочати переговори у неформальний спосіб?
Думаю, що переговори про вступ будь-якої країни в Європейський Союз ‒ це така велика сага, що досить часто складно уявити всі сюжетні лінії у конкретній серії. На наступному тижні у нас закінчиться скринінг і буде фінальна сесія. Таку сесію сьогодні закінчила Молдова, а наша черга в понеділок-вівторок. Скринінгові сесії ‒ це вже частина переговорного процесу. А далі всі 27 держав-членів повинні проголосувати за те, що відкрити роботу над виконання того, що підготовлено за попередні півтора року. Самі держави торік визначили переговорну рамку, що це має бути одностайне рішення. Тож тепер ми завжди будемо працювати з Угорщиною доти, доки не знайдемо 27-й голос. Або ж будуть змінені процедури, що є можливим всередині процесу, але це також має бути зроблено одностайно.
Що можна робити, поки ми не знайдемо всі 27 голосів? Можна щось робити добровільно, тобто Україна може продовжувати виконувати дорожні карти, які були узгоджені у першому кластері. Але в самому процесі може наступити пауза. Так було з Британією, коли вона вступала до ЄС, з Північною Македонією, які мала багато вимог від різних країн. І тут у нас є конкурентна особливість (не перевага, бо йде війна ‒ ред.), коли ми бачимо підтримку всіх інших держав Євросоюзу стосовно того, що Україна не повинна зупинятись. Після фінальної скринінгової сесії, щоб не було вакууму, ми можемо іти шляхом фактичних робочих переговорів по всіх кластерах. Коли визначаються вимоги до нас, тобто критерії, за якими ми звітуємо. Це високого рівня задачі. А крім того, у нас є десятки і навіть сотні різних заходів, як ми маємо здійснити. А отже, ми обговорюємо з європейськими країнами, як не зупинити цей темп підготовки до вступу, незважаючи на те, що рішення не може бути ухвалено юридично. Деколи це називають планом Б. Ми над ним працюємо і вважаємо, що з 1 жовтня вже перейдемо до такого режиму і на кінець року у нас будуть сформовані вимоги Євросоюзу до України по всіх шести кластерах, будуть заплановані наші заходи на виконання цих вимог і буде механізм взаємодії між українською владою та інституціями Євросоюзу щодо впровадження усіх цих вимог. Тобто ми не зупинимось у рамках підготовки, і це буде не одностороння добровільна робота, а буде спільна робота. Але паралельно ми шукатимемо шляхів досягнення одностайності, про яку я говорив, це лишається нашою задачею.
Тарас Качка і Сергій Стуканов у студії Українського Радіо
"Щоб зберегти цей політичний горизонт 2030 року"
Як зазначив інтернет-виданню "Європейська правда" міністр закордонних справ Литви Кястутіс Будріс, "ми не можемо бути заручниками Угорщини, є шляхи піти вперед. Ще під час головування Данії (яке завершується 31 грудня 2025 року ‒ ред.) у нас є можливість і час перейти до неформальних етапів, які будуть формально фіналізовані трохи згодом. Наша методологія розширення дозволяє такий підхід". Це якраз те, про що ви говорите.
Так, ми з ним мали розмову перед цим інтерв’ю, тому така збіжність тез. І це свідчить про те, що йдеться саме про пророблену історію, а не про якісь політичні жести чи удавання, що ми рухаємось. Насправді мова йде про серйозні зобов’язання з боку інституцій Євросоюзу стосовно того, що ми продовжуємо роботу так, як вона б мала йти без зупинок на немотивовану відмову підтримки, адже у нас є всі аргументи на користь того, що Угорщина мала би бути зацікавлена у голосуванні. Але головне, що в цей період від 1 липня до 1 жовтня ми фактично змогли наповнити суттю те, що неформально називається "план Б", бо, наголошую, це не є паралельною реальністю, а це продовження максимального темпу підготовки України до вступу в ЄС для того, щоб зберегти цей політичний горизонт 2030 року, коли найраніше можна було би ставити питання про завершення переговорів та вступу України до Євросоюзу.
Механіка процесу
Хотілося б зануритись у механіку процесу. Якщо зараз офіційного відкриття кластерів не відбудеться, але час гаяти не хочуть ні Київ, ні Брюссель, то робочі групи мають бути створені на неформальній основі й розпочати роботу, а потім де-юре все це фіналізують, чи не так?
Можна й так представити, але трохи деталізувати. З українського боку механіка виглядає таким чином. У нас проходять скринінгові сесії. Це максимально детальне представлення того, як український уряд бачить, чи ми відповідаємо вимогам Євросоюзу, чи не відповідаємо. Ми дуже ретельно готуємось. По кілька десятків людей працюють у Брюсселі, минулого тижня ми завершили 12-й розділ, зараз іде 5-й кластер. Насправді є 6 кластерів, серед яких 33 розділи. З європейського боку веде переговори Єврокомісія, але від імені 27 держав-членів. Тому остаточну переговорну позицію по кожному розділу мають сформувати ці 27 держав, у рамках Ради Європейського Союзу. Але де-юре це позиція саме держав-членів, бо угода буде між Україною та 27-ма державами про умови вступу до ЄС. Тобто ‒ це не угода з Єврокомісією чи з Радою ЄС. Якщо не вдасться досягти одностайного рішення 27 держав-членів, то наш уряд та Єврокомісія плануватимуть виконання через нашу національну програму адаптації, за якою ми фактично будемо звітувати. Я вражений трансформаційною потужністю Єврокомісії, адже цю діяльність можна запланувати потижнево і працювати дуже динамічно. Так це виглядатиме на практиці, а паралельно ми шукатимемо підтримки всіх 27 держав.
ПОВНІСТЮ ЕКСКЛЮЗИВНЕ ІНТЕРВ'Ю УКРАЇНСЬКОМУ РАДІО ВІЦЕПРЕМ'ЄР-МІНІСТРА З ПИТАНЬ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ТА ЄВРОАТЛАНТИЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ТАРАСА КАЧКИ ЧИТАЙТЕ НА САЙТІ УКРАЇНСЬКОГО РАДІО ЗАВТРА, 24 ВЕРЕСНЯ 2025 РОКУ О 8:00
