Фото: Фейсбук-сторінка ЦСМ ДАХ
У нас виникла ідея зробити таке собі щеплення, щоб дати людині можливість критично мислити
Владе, доброго ранку!
Доброго ранку!
Ну, по-перше, многая літа ДАХу, многая літа всім причетним. І вам як творцю, тому що, насправді, через мистецтво доносити такі важливі висловлювання, політичні меседжі, які безпосередньо впливають на стиль життя, на рівень життя, – це місія. І тому ми раді побажати натхнення і сил, підтримки партнерів і глядачів, які здатні слухати, чути і робити висновки.
Дякую, дякую. Насправді, дуже важлива дата, але життя триває і у нас багато зараз проєктів. По-перше, це проєкт "Антидот". Перший був влітку. В червні ми зробили конференцію у Львові на базі УКУ. Це конференція на тему того, з одного боку, як противодіяти маніпуляціям… Так, скоріше маніпуляціям, ніж фейкам. Фейки – це постправда, це зрозуміло, але коли маніпулюють і фрагментують суспільство за допомогою спеціальних технологій, як методологія або рефлекторне керування, – насправді, це достатньо складна річ, і не дуже легко знайти протидію.
Тому виникла ідея, як зробити щеплення, щоб якось дати людині можливість критичного мислення. Як провести маніпуляцію в безпечному просторі – театри, концерти, виставки, книги, кіно, – а потім зробити спростування і викриття, щоб людина зрозуміла, як за годину-дві дуже просто можна змінити її думку. І була трохи обережніше.
До речі, ми будемо про це говорити ще 17 грудня в Європарламенті. Тому що, насправді, європейські політики дуже розгублені, вони не розуміють, що робити з радикалізацією їхнього суспільства: радикальний іслам, крайні права радикали – що з цим робити?
Друга річ: те, що буде в Запоріжжі – це, насправді, більш пов'язано з роллю мистецтва і культури в прифронтових місцях, тому що життя триває. І ось сьогодні Київ майже всю ніч обстрілювали – а розумієте, в Херсоні, в Запоріжжі, Харківі, Сумах, Чернігіві таке весь час. Але одночасно роль культури і мистецтва не можна переоцінювати, і про це треба говорити. Про що можна говорити, про що треба говорити, з якими темами треба бути обережніше.
Ви зараз називаєте технологію, яку треба пройти зворотнім шляхом, тому що, наприклад, русифікація нашого медіа- і культурного простору відбулася саме таким чином. І в одному зі своїх інтерв'ю Ви дуже слушно зауважуєте про роль так званих корисних ідіотів. Це люди, які несвідомо йдуть в стратегію привнесення цієї культури в наш простір, а їх чіпляють за якесь слабке місце, і на їхній енергії, на їхній силі, власне, ця історія приходить на наші терени.
Тут треба відзначити, що насправді це зазвичай робиться під чужими прапорами – те, що робить Росія. Чужі прапори. І там можуть бути або цинічні, дуже цинічні люди, або дійсно корисні ідіоти.
До речі, цей термін колись придумав товариш Ленін, ще на початку 20-го сторіччя. Та ж Палестина, той же Ясір Арафат були дуже великі друзі Радянського Союзу. Насправді дуже багато палестинців навчалися в університеті Патріса Лумумби. Осередку КГБ, а зараз ФСБ. Як це впливає, як вони радикалізують і фрагментують суспільство, це можна вивчати, як по підручниках.
Але повернувшись до України – це питання єднання українців. Скажімо, в Харкові чи Херсоні, а з іншого боку у Львіві чи Франківську, чи в Ужгороді дуже сильно відрізняються відчуття людей. І на Заході майже не відчуваєш війни. Як сказала дівчинка з Харкова, коли ми робили у Чилі виставку, посвячену українським дітям, (зараз її продовжують в Музеї прав людини): "Я ходжу по вулицям Сантьяго, і мене дивує, що люди можуть гуляти". Тому що в Харкові вони гуляють, але кожен раз ти чуєш сирену, треба десь ховатить. І тому так важливі такі проєкти, як "Пліч-о-пліч", завдяки яким місця далі від фронту можуть підтримувати місця, які на фронтлайні. Це допомагає єднатись. Не дистанцюватись одне від одного – а допомагати.
Друге, чим ми займаємось – це "Антидот". Це об'єднання українців за кордоном, об'єднання громад за кордоном, тому що насправді ніхто цим системно не займається.
Ну або цього не дають. Ми от сьогодні згадували в попередній годині про різні мистецькі течії щодо популяризації українських митців, і Денис каже: мовляв, класно, що зараз цим займаються. Але цим займалися і 30-40 років тому, просто питання, кого допускали до ефіру, кого знищували, кого маргіналізували…
Підсумовуючи нашу розмову, Владе, хочеться ще раз вам подякувати, побажати многих літ натхнення, партнерів, об'єднання і дійсно досягнення цих цілей.
І людей, які навколо вас, які підтримують і розвивають, і допомагають.
