Ілюстративне фото: facebook/ukrainianradio
Наскільки держава може і має втручатися в інформаційний простір, в якому конкуренцію білим медіа складають медіа, які не дотримуються журналістських стандартів?
Ярослав Юрчишин: Дуже важливо, щоб держава мінімально втручалася в те, що стосується змісту і контенту до того моменту, поки цей контент не порушує кримінальне законодавство даної держави і не шкодить національній безпеці. Це максимум, що насправді може мати держава до змістовних речей. У той же час суспільство максимально зацікавлене, щоб інформацію доносили верифіковані джерела, а не Telegram-канали, які змінюють свою позицію залежно від того, хто заніс криптовалюту. Тут держава мала би діяти у форматі підтримки саморегуляції медіа, особливо якщо це стосується етичних стандартів та якості контенту. Так само співрегуляція, де потрібна допомога більш інституційна. Співпраця держави з Суспільним, не втручання в зміст, але забезпечення на тому рівні, на якому це можливо під час війни – це хороший приклад. Держава може знаходити і стимулювати певні механізми підвищення якості медіа.
Тетяна Якубович: Тут слід повернути фокус до того, що потрібно зробити медіа, щоб їх насправді читали. Потрібно боротися за аудиторію, а не чекати, що держава щось там ідеально зарегулює. В чому держава могла би бути дійсно ефективна – це різні форми просвітництва серед дітей. У нас в суспільстві є така звичка критикувати навчання, просвітництво для молоді. Проте коли ми дивимося на країни, які успішні в цьому, то в них якраз робився акцент на це.
Юлія Тимошенко: Допоки певним лідерам держави буде вважатися вигідним мати ці канали виходу на не білі медіа для того, щоб тестувати певні речі, нам буде дуже складно впоратися з цією проблемою. Тут має бути повсюдне розуміння серед усіх наших лідерів і лідерок. Звісно можуть бути механізми підтримки медіа, які безпосередньо не будуть втручатися в їхню незалежність і це також дуже потрібно. Має бути баланс з медіаграмотністю і підтримкою тих медіа, які дотримуються стандартів. Йдеться не лише про суспільного мовника, а й про маленькі медіа, які тільки починають робити певні кроки в новій адаптації якісного контенту.
Вадим Міський: Не лише в скандинавських країнах держава підтримує фінансово незалежні медіа. Це загальний досвід країн ЄС. В кожній країні є певний інструмент, починаючи від податкових стимулів, закінчуючи прямими фінансовими грантами та субсидіями для редакцій. Це або невеличкі регіональні медіа, які допомагають уникати інформаційних пустель в певних регіонах або у певних темах. Наприклад, освітні чи культурні видання. Навчання медіаграмотності повинно бути з шкільної парти чи навіть дитячого садка, щоб не вмикати своїм дітям потім "Машу і ведмедя". У скандинавських країнах у школах на предметах медіаграмотності дитині пропонують зробити новину за всіма стандартами журналістики про якусь свою локальну проблему. Коли ти готуєш журналістський матеріал, ти маєш вивчити всі точки зору і рівномірно їх донести в цьому матеріалі, не роблячи висновок за свого читача.
Ярослав Юрчишин: Медіаграмотність в освіті підтримую двома руками. Цільова підтримка на конкурсній основі бажано з незалежною конкурсною комісією точно треба. Це працює і це хороша історія. Зараз ми готуємо закони про так звану відсоткову благодійність, щоб люди могли спрямовувати частину своїх податків на підтримку громадських організацій, білих медіа, які відповідають етичним стандартам і кодексу журналіста тощо. Нам зараз дуже важливо підтримувати прифронтові медіа навіть прямими дотаціями, оскільки там зараз є всі шанси новинарних пустель. Держава має бути активна.
.jpg)
Ярослав Юрчишин. Фото: ФБ-сторінка
Що ви думаєте з приводу клікбейтних заголовків?
Юлія Тимошенко: Мистецтво заголовків – це справді мистецтво. Хороший заголовок може підвищити відкриття статті на дуже великі відсотки. Проте це не означає, що він підвищить поглиблене читання. Тут має бути баланс якості матеріалу, його цікавості і самого заголовку. Коли ми говоримо про такі важливі теми, як національна ідентичність, пам'ять для мене вбачаються набагато жорсткіші межі.
Чи не перебільшуємо ми загрозу від клікбейту?
Тетяна Якубович: Важливо визначитися, що ми розуміємо під поняттям клікбейт. Якщо ми говоримо про відверту брехню і перекручування, то звичайно такі заголовки не допустимі. Але якщо ми говоримо про жорсткі, привабливі або емоційні заголовки, то без них ми не обійдемося. Ми програємо інформаційну війну. Якщо заголовок багато пообіцяв, а всередині не те, це зашкодить лише самому виданню. Ті, хто так робить, швидко втратять свої перегляди.
Чи змінюються смаки аудиторії?
Тетяна Якубович: Ми більше це трактуємо як зміну алгоритмів YouTube. Щось заходило, а потім різко перестає заходити. Смаки аудиторії на боці теми війни. Ми працюємо з темою Донбасу і у нас все крутиться навколо цього. Тобто великого вибору по тематиці немає.
У вас бувають заголовки на кшталт "Шок! Сенсація!"?
Вадим Міський: Detector.media – це доволі специфічне медіа на українському ринку. Ми критикуємо інші видання за те, що вони не дотримуються журналістських стандартів. Ми стежимо за тим, що відбувається в Телемарафоні, як висвітлюють новини різні телеканали і робимо висновок, що з цього більш якісне і розповідаємо про це своїй аудиторії. Звісно, коли ми критикуємо інших, ми не можемо собі дозволити переступати чи наближатися до червоних ліній з точки зору клікбейту, тому що нас за це першими закидають камінням. Тому ми одразу маємо враховувати контекст, що ми не будемо суперпопулярними і не станемо медіа номер один, проте це важлива частинка медійного меню, яка має кілька шляхів до аудиторії не лише напряму.
Є певний загальновизнаний в Україні стандарт журналістики, якого потрібно дотримуватися. Це кодекс етики українського журналіста. Редакційна обробка матеріалів, включаючи заголовки, відповідність відеоряду і текстового супроводу тому, що в матеріалі. Не повинно фальсифікувати зміст. Виносити якусь провокативну цитату – можна, але якщо викривлюється зміст і приправляється емоцією, а в матеріалі цього немає, то від такого слід одразу відписатися.
Наскільки серйозною є конкуренція між традиційними білими медіа і блогерами?
Тетяна Якубович: Традиційні медіа дуже часто програють гонитву блогерам і це претензія лише до самих цих медіа. У нас було багато військових тем, за які не брався ніхто, поки їх не озвучували блогери. Багато журналістів чекають, поки хтось із лідерів думок це проговорить, щоб можна було на нього посилатися. Це велика проблема.
Юлія Тимошенко: Дуже часто журналістам потрібно ставити умовно блогерами і робити трішки більше роботи – виходити в соцмережі і будувати свій особистий бренд впізнання. Це насправді криза не лише в Україні. Ми це бачимо з поточним скандалом в Британії з ВВС, якого ми завжди вважали нейтральним гарним суспільним мовником.
Вадим Міський: Ми намагаємося співпрацювати, а не конкурувати. У нас є блискучий проєкт, який вже пройшов 2 сезони "Школа відповідального блогерства", де ми збираємо юних блогерів від 16 до 25 років і говоримо про їхні етичні рамки і як їх зробити нетоксичними в цьому медійному середовищі. Вже три десятки молодих людей пройшли через це. Вони змінили контент і тепер просувають медіаграмотність. Ми їм за це гроші не платимо. Люди це роблять зі стотисячними підписниками. Тобто це доволі впливова аудиторія. Ми хочемо започаткувати спільноту відповідальних блогерів, оскільки запит на це є колосальний. Тому не все пропало у нас з блогерами в Україні.
Вадим Міський, Юлія Тимошенко, Тетяна Якубович і Наталія Соколенко в студії Українського Радіо
Мозок сучасної людини звик до коротких повідомлень. Як наважитись на довгі тексти чи інтерв’ю на 3,5 години і добиватися хороших результатів в плані переглядів по 100-200-300 тисяч?
Юлія Тимошенко: Передусім потрібно вірити у форму. Я не погоджуюся з тим баченням, що якщо увесь світ іде до спрощення, то ми повинні ніби бігти в ногу з цим трендом і спрощувати наші форми теж. В кожного матеріалу є своя певна мета і є такі теми, які потребують довгої форми і їх не можна пояснити за 2 хвилини. Ми від початку вірили в цю форму, тому що розуміли, що таких продуктів досить мало на нашому медійному ринку. Це інтерв’ю, яке слухач смакує. Неможливо свого співрозмовника розкрити на якісь складні теми за 20-30 хвилин. За такий час можна взяти коментар на актуальну тему сьогодні. У нас це об’ємна велика тема майбутнього України. Ми порушуємо складні теми, тому навіть години було би недостатньо. Ми маємо хороші показники по переглядах. Це продукт, який можна розтягнути в подивитися тоді, коли ти маєш на це час.
Тетяна Якубович: У нас зараз взагалі велика проблема з читанням текстів. Проте є певна аудиторія, яка їх читає. Скільки ви можете прочитати за день великих текстів? Ви відкладете їх у закладки і почитаєте, коли матимете час. Відео – це інша річ. Довгі форми на YouTube зараз доволі непогано заходять, тому що це вільні руки. Це не те ж саме, що читати текст.
Юлія Тимошенко: Коли ми плануємо свої проєкти ми іноді не намагаємося знайти компроміси між думкою, скільки цей матеріал набере охоплень і як ми його будемо робити. Ми можемо одразу зрозуміти, що це не буде матеріал, який набере сотні тисяч переглядів, але це буде щось надзвичайно важливе для історичної пам’яті, для фіксації історії людини, яка завтра може просто з нами не бути. У нас зараз є проєкт, який знімається про прифронтові міста. Не може зараз бути забагато матеріалів про Слов’янськ чи Краматорськ. Ми розуміємо, що вони не завжди будуть набирати мільйонні перегляди, але також ми розуміємо, що цих міст також може не стати, як зараз стається з Покровськом. Це те, до чого ми пізніше зможемо повертатися, як до документування цього часу. Зараз воно може бути не настільки захопливим і цікавим, щоб його дивилися сотні тисяч людей в соцмережах. Проте якщо ми беремо лише охоплення, як умовну мету ми можемо тут втратити набагато важливішу суспільну, культурну та історичну цінність.
Чи стикаєтеся ви з дискусією щодо кількості переглядів певного медіа?
Вадим Міський: Так. Мені важливо звернути увагу на тренд. Перший аудиторний прорив, яке показало Суспільне мовлення – це було реформоване Українське Радіо, яке за підсумками першого сезону в складі Суспільного мовлення збільшило охоплення на 67%. В Україні та радіоринку таких історій зростання просто не було за усі роки радіомовної індустрії. Це теж показник, який говорить, що люди приходять за якісною інформацією. Щойно обмеження довкола роботи медіа зникають і журналісти, які мають професійний досвід і розуміють, що вони роблять починають створювати чесний неупереджений контент для своєї аудиторії, аудиторія реагує з вдячністю і починає частіше слухати.
Тетяна Якубович: Суспільне – це великий конкурент. Зараз питання про цифри не стоїть У матеріалів Суспільного величезні цифри. Ми постійно дивимося на цей контент. Ще 10 років говорили про те, що суспільний мовник має бути зразком, з яким конкурують комерційні медіа і ніхто не уявляв як це буде. А воно власне так і сталося.
