Фото: Pexels.com
Депресію можна порівняти з емоційним похміллям. Після якогось піднесення йде виснаження. І перш за все, це про фізичне виснаження…
Не то щоб в українців останнім часом були приводи – та й сили – для святкування. Але проігнорувати Різдво і Новий рік дуже складно. І ось вони пройшли – і ми розуміємо, що знов повертаємось до якогось депресивного стану. Сподіваємось, що наша сьогоднішня розмова з психологом допоможе розібратися з собою і святами. Тетяно, доброго ранку!
Доброго ранку, доброго здоров'я!
Принагідно вітаємо вас зі святами. То справді існує "післясвяткова депресія"?
Я би порівняла це з емоційним похміллям. Після якогось піднесення йде таке от виснаження. І перш за все, це про фізичне виснаження. Наша нервова система не витримує такої кількості їжі, такого режиму сну і, звісно, вона виснажується.
Після фізичного виснаження йде, звісно, фінансове виснаження. Коли ми аналізуємо кількість новорічних витрат, ми трішки впадаємо в тривожність, правда? Бо порахували і думаємо: опа, а скільки ж тепер треба мені працювати, щоб все це відпрацювати?
І третій аспект я б хотіла б виділити. Це наше, знаєте, очікування чуда – магічне мислення, нереалістичні очікування: от зараз я загадаю бажання, і все збудеться. Елементарно – всі на Новий рік бажали миру. І ми бачимо, що все-таки, оце магічне мислення якось у нас не спрацювало. Звісно, це породжує тривогу, яка переходить в депресивний стан. Тому депресія, або краще скажемо депресивний стан – це завжди про пошук сенсу. Це такі рефлексивні питання. Для чого ми це? Навіщо я це роблю? А що буде далі? І коли людина знаходить відповіді на оці питання, вона виходить зі свого депресивного стану. А поки вона не знайде відповіді на ці питання, вона буде знаходитися в такому депресивно-тривожному стані.
Тобто, якщо відповідати практично на запитання, як допомогти собі, – то фактично треба зацікавитись собою і знайти собі якийсь сенс якщо не у сьогоднішньому дні, то взагалі у житті, і присвятити себе якісь справі, яка буде надихати на те, щоб щоранку вставати і щось робити?
Саме так. Ми ставимо собі такі великі задачі і все таке інше, а спочатку потрібно побороти своє тіло. Дозволити йому спати 8 годин, розумієте? Дозволити йому вживати ту їжу, яка йому корисна. Для чого мені, наприклад, 8 годин сну? Для моєї нервової системи, для моєї продуктивності. Навіщо мені здорове харчування?
Тобто, треба стати сам собі кращим другом. Ставитись до себе так, як ніхто інший в житті не любить і не підтримує. Не сварити себе за те, що знову щось не те зробив, а стати собі тим самим другом, який скаже: боже, який ти молодець, до спортзалу ходив і стільки всього встиг і взагалі вижив у 2025 році!
Це в наших реаліях навіть в жодному разі не жарт, а дійсно досягнення. Звісно, наша задача, задача кожної людини на цьому світі, – це про розваги. Нам потрібно як можна більше порозважатися в цьому світі і дізнатися нового. Розумієте? Це про щось нове. От, наприклад, не читали ви ту книжку, – ну, умовно, про китайські чи японські міфи. Ну, почитайте, ви дізнаєтеся щось нове. Тому наша задача – щоб нам було тут весело. Весело від того, що ми робимо. І перше, що я пропоную і говорю своїм клієнтам – зробіть виклик собі, своєму тілу. Починайте з тіла завжди, не треба ставити цілі стати мільярдерами, а почніть із того, щоб у вас кубики на животі були. А цікаво, зможете чи ні? А зможете, наприклад, стійку на голові зробити? А зможете проплисти в басейні, наприклад, 22 доріжки? Туди і назад, без передиху. Це вже виклик, розумієте? Якщо я цього досягну – це будуть мої особисті досягнення.
Фото: Facebook-сторінка Тетяни Пуха
Тетяна, а скажіть, будь ласка, як ви справляєтесь з питаннями від клієнтів, якщо вони кажуть – а нащо це мені? Я не хочу, якийсь сенс у тому, що я пропливу 22 доріжки туди-сюди. Що ви тоді наступним кроком пропонуєте?
Справа в тому, що я своїм клієнтам не накидаю цього – вони самі до цього приходять через питання. От, скажімо, який би виклик ви собі зробили?
Ну, скажімо, могли би присісти 10 разів.
Добре. Можливо, 10 – це багато? Зможете з першого разу три? І якщо зможете – ви себе за це похвалите?
Так.
Наступна ціль на наступний день яка буде? Три, чотири, п'ять?
Плюс один.
Добре. Завтра буде чотири. Як ви себе похвалите?
Порадіємо, що турбуємось про себе.
Добре. А коли ви досягнете мети, як ви себе нагородите? Який подарунок ви собі зробите?
Ось тут важко сказати. В минулому житті напевно такого питання би не виникло – ну, пішли би й купили собі щось. Потрібне чи не дуже. Але зараз це не працює. І ось в цьому сенсі, напевно, і виникає глухий кут. Хоча іноді, коли зриваються ці печатки болю психологічного, вже пофіг – йдемо в магазин і купуємо те, що дуже давно хотіли. Звісно, в межах того, що можемо собі дозволити.
Звісно. Так ви підвищуєте рівень свого дофаміну. Тобто ви отримуєте якусь нагороду. Нагорода завжди дає відчуття задоволення. І от у випадку з присіданнями. Дивіться, а вам не здається, що 10 разів – це для вас малувато? Ви себі навіть не можете за це подарунок дати. Можливо, ваша ціль якась більша, ніж 10 разів? Вам нецікаво дізнатися, на що ви здатні? А не спробуєте – і не дізнаєтесь.
Отож, ми зрозуміли, що нам потрібно турбуватися про свій сон, про своє тіло і ставити ті цілі, за які ми можемо себе нагородити.
Якщо ми можемо себе нагородити, – значить, ми молодці. Ми зможемо все, цей світ нам піддається – і в нас вже є це перше досягнення. Тому от депресія – це пошук сенсу для себе. Навіщо мені це? Для себе. А що далі? А далі я буду жити, насолоджуватись, дізнаватись щось інше, щось більш цікавіше для мене, розумієте? Тому що апатія, в якій зараз перебуває дуже багато людей, – це пошук себе, коли ми шукаємо, а чи моє це взагалі? Можливо, це навіяне, можливо, це від моїх батьків, – чи, можливо, я для когось іншого це роблю. Тому потрібно відповісти на питання, а чи моє це взагалі? Чи роблю я це для себе? Чи роблю я це для чогось? Чи для когось.
Дякуємо вам дуже, що приділили нам час. І впевнені, що багато хто почув для себе щось корисне. Бажаємо вам хорошого року і до нових нагод на Радіо Промінь!
