Фото ілюстративне
Сівозміна та підготовка поля
В Україні потрібно починати із ранніх сортів, середньоранніх чи пізні саджати?
Починати потрібно з підготовки поля. Хоча поле зараз в снігу, холодне і засніжене, але вже саме час промисловим великим виробникам картоплі для стратегічного планування. Професійний виробник картоплі готується, передбачає розумне планування сівозміни. Багаторічна практика показала, що посадка картоплі на одному і тому самому місці зменшує її врожайність. Через те, що накопичуються різні шкідники, хвороби і це все зменшує врожайність картоплі. На присадибних господарствах з року в рік на одній тій самої діляночці висаджують картоплю. Але ми говоримо про промислове картоплярство, про державну програму, продовольчу безпеку країни, тому промислові професійні виробники думають про врожайність. Таким чином вони планують сівозміну. Картоплю для столового споживання краще за все висаджувати один раз на чотири роки. Професійний виробник картоплі, який себе позиціонує, як картопляр, всю свою сівозміну вибудовує саме під картоплю. Він не дивиться на інші культури. Він дивиться на те, щоби правильно підібрати попередника і не мати потім проблеми із врожайністю саме на картоплі. Найкращим попередником є зернові: пшениця, просо, зернобобові, багаторічні трави. Якщо попередник кукурудза і соняшник, то професійний виробник картоплі порахує, що це призведе до зменшення врожайності на 20-30%.
В Європі, в Нідерландах дуже гарна врожайність картоплі. В них невеликі площі, вони мають можливості досягати це завдяки технологіям і увазі кожному метру, тому і гарні врожаї отримують. У них сівозміна така: картопля, цибуля, пшениця і квіти – вони висаджують лілії. Можливо нам не потрібно стільки цибулі і лілій, тим паче вони вимагають дуже великої вологи, великої кількості опадів. А це проблема України зараз у нестачі вологи. Кожна країна вибудовує по-своєму. Повністю моделі, які існують в Європі, одягати на Україну неможливо.
Хто такі нематоди?
Якщо правильно підібрали сівозміну, ми ще повинні думати про нематоди – це грунтовий шкідник, черв'ячок, який дуже сильно впливає на врожайність картоплі. Це дуже шкодочинний шкідник, він також віднесений до карантинних. В українському картоплярстві, у наших вимогах, вони не такі суворі, як в Європі. В Європі дуже багато видів нематод заборонених. У нас в Україні трошки з цим легше. Але що буде, якщо через два роки, так як ми йдемо по нашому графіку імплементації євродиректив, всі ці жорсткі європейські вимоги будуть ухвалені в Україні. Якщо знаходять нематоду, господарство повинно бути закрите на декілька років – до 10, поки не доведено буде, що нематоди немає. В Європі таким господарствам надають компенсації. Ці компенсації надавалися, коли тільки такі жорсткі вимоги вводилися. Зараз організації самі, господарства в деяких країнах об'єднуються і створюють фонди, які своїм учасникам компенсують у випадку знаходження шкідника. Наш виробник в такій ситуації в зоні ризику, тому що, якщо у нього знайдуть нематоду, а вона може бути занесена з неякісним насіннєвим матеріалом або погана культура попередник, то це ризики для господарства, тому що господарство закривають. Як в такому випадку діяти? Поки що це питання відкрите. Чи справді у нас багато нематод? Зараз моніториться, які потрібні види нематод. У Держпродспоживслужбі дуже добре знають ситуацію із зараженістю. Українська асоціація виробників картоплі вже переймається цим питанням. Ми створили спеціально проєкт, який допомагає підготувати, зрозуміти ступінь готовності нашого картоплярства до вимог євродиректив і цей проєкт вже працює з січня 2026 року. Плануємо провести свої моніторинги зараженості, зрозуміти, яка реальна ситуація з тим, щоб потім звернутися до уряду і показати наслідки такого впровадження.
Заборонені в Європі, дозволені у нас…
Що робить професійний виробник картоплі, коли обирає сівозміну і думає, на якому полі що буде висаджувати? Думає, яка була культура попередник і які хімічні препарати були використані на цьому полі в минулому році з урахуванням тієї культури. Багато діючих речовин заборонені в Європі, але вони ще дозволені в Україні. Застосування діючих речовин дозволяє вирішувати швидко питання шкідників, хвороб, але має певну післядію на врожайність. Що робить український виробник картоплі? Він використовує препарат, який в Європі вже заборонений. Оцінює і, можливо, не посадить якусь цікаву або рентабельну культуру попередника, тому що не хоче втратити потім врожайність картоплі. Європа ці препарати заборонила і зробила ставку на інноваціях. Якщо заборонені гербіциди, то це вже точкове обприскування. Це уже штучний інтелект, який ідентифікує бур'ян, він оприскує саме бур'ян точково і не чіпає культуру основну. Безпосередньо виробник картоплі в Європі зараз сам не отримує підтримку на господарство для розвитку цих інноваційних культур. Але мільйони євро виділяються на те, щоби створювалися хаби, об'єднання, асоціації об'єднуються з органами сертифікації, з університетами створюють колективи. І ці колективи отримують мільйони євро на те, щоби пояснювати, показувати і навчати виробників картоплі інноваціям і давати їм можливість впроваджувати їх швидше і хоча би в частині навчання, щоб вони були ознайомлені і бачили, як це працює на практиці. Зараз у кожного виробника картоплі в Нідерландах є оприскувач, який точково оприскує гербіциди через те, що заборонена дія препаратів. Ми ще зараз працюємо на важкі гербіциди. Але чи можна тепер українських виробників картоплі порівнювати з європейськими? Потрібно, тому що ми будемо десь разом. Але чи створені нам однакові умови? Не зовсім. Говорити про якісь реальні фінансування зараз, на жаль, зарано, але те, що робота ведеться, це дуже корисно.
Зберігання культур залежить від клімату
Ті ж Нідерланди як зберігають картоплю?
Ті виробники картоплі, яких я бачила, зберігають виключно в контейнерах. Вони зберігають насипом цибулю. Українці більше охолоджують, у нас вентиляція витягує тепле повітря, а нідерландці ще додатково можуть охолоджувати, тому що зовнішня температура в них більша. Культури по-різному зберігаються виключно через клімат. У нас виробник картоплі зберігає картоплю на полі. Зараз, мабуть, вони вже її переробили на крохмаль. Але за кордоном є новітня практика зберігання картоплі за зразком, як буряки.
Орати чи не орати землю?
Щодо підготовки поля до посадки: землю треба підготовувати, її інколи готують з осені, хтось оре, а хтось не оре. Зараз дуже багато виробників картоплі взагалі відмовилися від оранки. Це залежить від грунту. Будь-який сорт вимагає правильної підготовки як стратегічної щодо сівозміни, впливу шкідників, шкодочинних організмів, так і щодо підготовки грунту. І незалежно від того, чи це рання, чи пізня картопля, грунт має бути підготовлений, сівозміна має бути правильна. Для картоплярства і картоплярів збереження вологи в грунті – це основний підхід і основне питання, яке вони ставлять перед собою, щоб обрати правильний обробіток грунту. Звісно, у нас від регіону до регіону грунт змінюється. І навіть в одній області може бути різна структура грунту, але всі вони працюють і підбирають так, щоб зберегти максимальну вологість в грунті. Тому що неможливо отримати якісну картоплю в Україні зараз, якщо виробник працює без зрошення. Це просто неможливо. Але кожен повинен не лише робити ставку на зрошення, а берегти всю ту вологу, яка взимку до нас підійшла. Тому дехто формує картопляні гребені навіть восени, і весною в готові гребені вже висаджують картоплю. Це дозволяє правильно підготувати структуру, грудочки розійдуться, але не на всіх грунтах це можливо. І одне господарство може на різних своїх полях різні технології підготовки грунту робити. Є виробники картоплі, які обов'язково орють. А інші відмовилися від оранки, як процесу, який шкодить грунту і це вважають взагалі неприйнятним. Тому використовують глибоке рихлення або якісь інші структури. Це все дуже індивідуально. І той, хто займається картоплярством, досліджує грунт, здає зразки на дослідження, щоб подивитися його стан, чи достатньо рихлий, підготовлений по різних мінералах грунт, і тільки тоді висаджує картоплю і обирає, який же сорт – ранній чи пізній. Всі питання стосовно обробітку грунту повинні вирішуватися виключно для певної території. Не можна взяти одну модель і одягнути її на всю Україну. Так не спрацює. Коли ми будемо говорити про сорти і підготовку ґрунту, то це більше залежить від призначення. Якщо передбачається столова картопля великих розмірів, то там інша вимога до закладення куща. Але всі хочуть зробити, коли готують грунт, щоби коренева система і де формується кущ, мали можливість місця і свободу сформувати якісну бульбу. Якісна підготовка грунту незалежна ні від сорту, ні від призначення картоплі, а це однозначна основна вимога якості. Спланувати сівозміну, зробити аналіз грунту, внести всі потрібні мінерали за результатами аналізу. Інакше гарної бульби ви не отримаєте.
Точкове землеробство
Зараз мова йде про зональне внесення, тобто один і той самий мінерал інколи немає сенсу вносити на всі поля. Це те, що приходить в українське картоплярство і вже давно існує в Європі. Точкове землеробство – те, куди ми рухаємось. Це вимагає певної додаткової аналітики цих полів і коштів. Підготувати грунт, а потім треба ще техніку мати, яка це все правильно висадить. Потрібно правильно, враховуючи зволоженість грунту, обрати ширину міжряддя, зрозуміти по вологості, який гребінь потрібно, правильно підготувати саму картоплю до посадки, а вже потім говорити про те, щоб посадити картоплю.
Незареєстровані виробники
Дуже велика кількість виробників, які вирощують картоплю на площах від двох до п'яти гектарів і потім продають її на базари незареєстровані. Вони формують дуже велику кількість картоплі в Україні. Облікувати їх немає ніякої можливості. Це несплата податків. Такий виробник використовує не сертифікований насіннєвий матеріал і на своїх полях взагалі не переймається питанням наявності чи відсутності нематод, будь-яких шкодочинних організмів. Він висаджує картоплю одноразово. Він навіть не переймається підготовкою грунту, сівозмінами, в результаті отримує неякісну бульбу, яку в магазині продають по гарній ціні, а потім покупець дивиться і дуже жаліється, що ж він таке купив наче по гарній ціні, але половину зрізав. Проблематика йде від цих невеликих виробників, неофіційних фермерів, незареєстрованих господарств. Заборонити садити картоплю було би недоречно, тому що це продовольча безпека. Але якщо ми дивимося з політики євроінтеграції… От він захоче стати професійним картоплярем. Але його землі вже будуть заражені. Навіть якщо професійний виробник потім захоче взяти в оренду ці землі, розширитися, то він також стикнеться із цією проблемою. Систематичність в аграрній сфері нікуди не дівається. Потрібно мислити на десятки років наперед. Професійні виробники картоплі, якщо побачать, що ринок потребує картоплі, просто збільшать свої площі на якийсь відсоток і забезпечать українців, але вже якісною бульбою. Тому однозначно боятися впорядкування ринку не потрібно. Це питання допоможе стратегічно підготувати Україну до євроінтеграції, тому що в Європі ніхто стихійно картоплю не висаджує і стихійно її не продає. І коли ми будемо порівнювати ринок українського картоплярства і європейського, ми повинні відштовхуватися від того, а скільки в Європі стихійності. Коли єврорективи будуть говорити про нематод, то цей стихійний виробник картоплі уже зробив свою шкоду. І боротися з нею доведеться потім або українському виробникові, або українській державі, яка в якийсь момент пішла назустріч цьому виробникові і заплющила на нього очі. А тепер ми сидимо і думаємо, а що нам робити із нашими зараженими полями?
Діють лібералізовані умови ввезення картоплі
Зараз в Україні діють лібералізовані умови ввезення картоплі, які введені із початку війни. Насіннєву картоплю перевіряють, а продовольча картопля ввозиться без додаткових перевірок на кордоні просто за результатами візуального огляду. Насіннєва картопля з Європи возиться, як продовольча, в Україну. А потім такими господарствами висаджується. Ця схема знижує вартість. Але таким чином в Україні завозять кондицію з Європи. Для професійного виробника картоплі якість насіннєвого матеріалу – це успіх. Тому нині проблема офіційності і реєстрованості виробників картоплі, впорядкованості галузі – це питання як якісної бульби, так і можливості повноцінної євроінтеграції.
