Президент США Дональд Трамп і президент України Володимир Зеленський. Вашингтон, 18 серпня 2025 року. Фото: AP/Alex Brandon
"Усе криється в деталях"
Почнімо з переговорного треку. На якому він зараз етапі, зважаючи, що Росія абсолютно не готова до переговорів? Що ви можете сказати?
Я особисто не думаю, що Москва готова до якогось перемир'я. Кажуть, що якщо перемовини тривають, то це значить, що який рух до миру відбувається. Як на мене, це теза, яка не відповідає реальності. Для Москви, з їхньої точки зору, перемовний шлях традиційно є складовою воєнного шляху. Він його має доповнювати. Коли хтось спитає, чи зацікавлений Путін у припиненні війни, то він відразу каже: "Я зацікавлений у завершенні війни". Лавров каже: "Путін зацікавлений в завершенні війни". Навіть Герасимов каже, що "ми зацікавлені у завершенні війни". Але… А далі все криється в деталях. Якщо завершення війни відбудеться капітуляцією України, то Росія готова до цього хоч сьогодні. Досягти вони цього хочуть, або намагаючись зламати українську армію на полі бою – це дорого, це коштує багато людських життів, коштів, веде до руйнування російської економіки, або як зручна, приємна для них альтернатива, коли Україна сама прийме умови капітуляції, запропоновані Росією. Власне кажучи, з третього дня нападу на Україну Росія це пропонувала, цього вимагала. Вона про це говорить і зараз. Чому ми вирішуємо, що Путіну потрібно щось інше?
"Трампу байдуже, як буде досягнуто припинення вогню"
Мені здається, що до таких міркувань нас може підштовхувати ще риторика США, що ми, мовляв, "як ніколи близькі до миру", "як ніколи близькі" до результатів переговорів. Оце "як ніколи близькі" взагалі означає бодай щось чи на цю риторику взагалі не варто звертати увагу?
Я думаю, що на другий день війни Путін теж був переконаний, що він як ніколи близький до миру. Сьогодні ми теж "як ніколи близькі до миру", але ж треба розуміти, що наше поняття миру, поняття миру, яке розуміють росіяни і поняття "миру", яке розуміє Трамп, м'яко кажучи, дещо різняться. Я б сказав навіть діаметрально різняться. Трампу байдуже, як буде досягнуто припинення вогню. Якщо найпростіший, найшвидший шлях до цього – капітуляція України, то Трамп завжди "За". Чому Трамп говорить про те, що в Путіна є "козирі" на руках, а в Зеленського немає? Тому що Путін може тиснути на Трампа, Трамп на Путіна тиснути не може. Тому що він хоче, щоб Путін припинив війну. А Путін виставляє Трампу вимоги, умови, виставляє його дурнем перед світом, коли Трамп говорить про тижневе перемир'я, про яке він начебто домовився з Путіним, а через два дні Путін б'є по Києву, по містах України. І що має сказати після цього Трамп? "Володимир Володимирович мене надурив". Ні, цього Трамп не може сказати, тому що далі йому говорити з Путіним буде ні про що. Тому він каже: "Ні. От бачите, Володимир Володимирович дотримався свого слова"..
.jpg)
Павло Лакійчук. Фото: uacrisis.org
"Підписана під примусом угода не вважається чинною"
Але прес-секретар Путіна Пєсков заявляє, що Кремль продовжує закриті переговори зі США. До того ж Росія дуже хоче свої "заморожені гроші" передати в Раду Миру, засідання якої очікується вже 19 лютого у Вашингтоні. А минулого тижня Володимир Зеленський заявив, що Сполучені Штати хочуть завершити війну до початку літа цього року. Якщо скласти усі ці пазлики, чи означає це, що різними способами Росію "відмиють", введуть у коло рукостисканних держав і зрештою десь натиснуть на Україну? Чи вдасться це зробити, зважаючи, що для України питання власного суверенітету залишаються стійкими і на жодні поступки ми не йтимемо?
Особисто Трамп, до речі, нічого не говорить про те, що він вимагає від України капітуляції до початку літа. Ні, Трамп каже: "Ніяких дедлайнів я не ставив. Це мають зробити самі українці". Позиція американців дуже проста. Якщо вони разом з Москвою примусять Україну підписати якусь угоду, то це буде угода, підписана під примусом. Підписана під примусом угода не вважається чинною. Такі міжнародні порядки. Тому задача Трампа і Путіна полягає в тому, щоб Україна сама визнала свою поразку, сама підписала документи. Вони будуть тиснути, але говоритимуть, що тиску на нас вони не здійснюють.
"Європейці розуміють, що поразка України стане поразкою Європи"
З іншого боку кажуть, що світ тисне на нас. На нас світ не тисне, тиснуть на нас американці й росіяни. Європейці розуміють, що поразка України стане поразкою Європи. Днями, здається, міністр закордонних справ Німеччини виступив із доволі цинічною заявою про те, що Європі нічого боятись. Допоки триває війна, допоки Україна тримається, Путін не зможе напасти на Європу. На цю заяву дуже багато критики посипалося, мовляв, які цинічні європейці. А насправді людина сказала так, як є. Єдине, що він не сказав, що мир може бути в різних форматах. Якщо війна завершиться не перемогою Росії, то це буде зручно для Європи. Якщо війна закінчиться поразкою Росією, то це взагалі для Європи ще десятиліття, а може й сторіччя миру. А от якщо війна завершиться поразкою України, то для Європи наступлять "чорні дні". Тому саме через це європейці стояли, стоять і будуть стояти на боці України. Навіть не тому, що вони такі добрі люди, альтруїсти, а тому, що це їхні інтереси.
