Ілюстративне фото з відкритих джерел
Чи може так трапитися, що в 2026 році Україна спроможеться до перехоплення ініціативи, принаймні на окремих ділянках?
Дуже стисло сказав Сирський (головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський – ред.): 25% лінії фронту Сили оборони України вже контратакують. Абсолютно погоджуюся з тією тезою, що російська армія і так уже на максимумі їхніх можливостей. Пік їхніх можливостей почав спадати. Це не дуже помітно, але щодо російських окупантів є:
1. Неможливість компенсувати втрати за рахунок контрактів прихованої мобілізації;
2. Технологічного прориву у Росії не передбачається;
3. І Європа, і Америка демонструють готовність тиснути на Росію;
4. Китай заявив, що вони далі підтримують територіальну цілісність України.
Росію так чи інакше будуть смикати. У них, окрім фронту в Україні, ще будуть доволі серйозні політичні баталії, там, де вони не очікували.
Іван Тимочко. Фото: Суспільне
Про контратаку Сил оборони України на кордоні Дніпропетровської та Запорізької областей що можна зараз сказати?
Якщо це не була якась дійсно надзвичайно серйозно глобально прорахована стратегічна операція разом із Ілоном Маском – хоча я, чесно кажучи, сумніваюся – то операція контрударів, контрнаступів планувалася і готувалася незалежно від того, чи мали відключити ворожі Starlink, чи мав ворог відключити у себе Telegram. Будь-яка операція тактичного рівня потребує підготовки в декілька тижнів. Переміщення великої кількості техніки, особового складу, логістики, їхнього розквартирування, ешелонованість… Перша хвиля має наступати, друга, третя, звідки підтягатимуться резерви, розосередження складів і накопичення на цьому ланцюжку поставки додаткових ресурсів та сил. Це одномоментно не буде, не кажучи, скільки планів потрібно по всіх ланцюжках погодити, щоб не вдарити по своїх, щоб суміжники були готові в будь-який момент підключитись. Це масштаб. І якщо це збіглося – а це, найімовірніше, так і є, коли росіянам відключили Starlink… Я це називаю контрудари, це ще не наступальна операція.
