Ілюстративний фотоколаж з відкритих джерел
Національна комісія зі стандартів державної мови затвердила український правопис як стандарт державної мови. Цим рішенням комісія виконала постанову Верховної Ради України про посилення ролі української мови в утвердженні української держави від 15 січня 2026 року і ввела в правове поле єдиний офіційний текст правопису. Що це означає на практиці, і чому це важливо? Що це означає для держави й громадян? Здавалося б, ми, умовно кажучи, раніше якось жили без цього. Тож у людей можуть виникнути запитання: що саме ми отримуємо? Чи справді вперше маємо єдиний текст правопису, закріплений як нормативний орієнтир для всіх сфер?
Український правопис має бути єдиним орієнтиром. Передусім ідеться про визначеність у правовій сфері, в офіційному документообігу, в освітній системі, у медійному просторі. Це також запорука національної безпеки. Єдиний текст правопису має дуже велике значення: він усуває підстави для сумнівів і стає орієнтиром для всіх. Фактично це мовна конституція, якої ми маємо дотримуватися. Ви зазначили, що ми й раніше якось жили. Звісно, український правопис був затверджений у 2019 році. І всі могли помітити, що з’явилися дві редакції: одна була оприлюднена на сайті Міністерства освіти і науки України, інша вийшла у видавництві "Наукова думка". Це певною мірою створювало правові колізії. Національна комісія зі стандартів державної мови не лише зараз займається правописом: він постійно перебуває в полі її уваги. Ми знаємо, що є певні нарікання щодо окремих норм: люди хочуть мати чіткіші правила, дещо може залишатися незрозумілим. Однак кожне правило правопису спирається на дослідження і має бути обґрунтованим.
Іще у 2024 році ми розпочали перегляд правопису – власне, тих норм, які в ньому зафіксовані. До нас надійшов лист від Національної академії наук України – особисто від її президента. У ньому йшлося про те, що мовознавчі наукові інституції НАН України досліджують правопис і, коли матимуть напрацьовані пропозиції, звернуться до комісії у встановленому законодавством порядку. Наразі обґрунтованих пропозицій щодо змін правописних норм від наукових інституцій ми не отримали. Тому у 2025 році, переглядаючи текст правопису, ми ухвалили рішення внести до нього редакційно-технічні виправлення і затвердити його як єдиний орієнтир в Україні – щоб усунути правову невизначеність. Оскільки комісія схвалила правопис, він набуде чинності й буде опублікований на офіційному вебсайті одночасно з набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України про визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2019 року № 437 "Питання українського правопису". У 2025 році комісія отримала доручення від прем’єр-міністра України. Також нагадаю, що 15 січня 2026 року була постанова Верховної Ради України про посилення ролі української мови. Отже, ми виконали доручення прем’єр-міністра і приписи постанови Верховної Ради. На цьому етапі йдеться лише про редакційно-технічні виправлення: жодних змін до правил не внесено. Ви запитували, що саме зміниться, так?
Можливо, є якийсь конкретний приклад, щоб люди зрозуміли, що саме ми отримуємо цією постановою.
Ми отримуємо точніший, вивіреніший текст, ніж той, що був у 2019 році. Робоча група працювала відповідно до поставленого завдання. У процесі було виявлено багато технічних помилок, одруків, повторів, неузгодженостей у відмінкових і числових формах – усе це ми усунули. Також переглянули й скоригували ілюстративний матеріал. Тобто приклади до правил. Ми прибрали назви, пов’язані з державою-терористом і її союзниками. Адже навіщо ілюструвати правила української мови такими назвами, як Храм Василія Блаженного, Пушкін, Москва, Маяковський, Лермонтов, Достоєвський, Кисловодськ? Натомість маємо інші топоніми й власні назви, які можуть бути використані в ілюстративному матеріалі. Ми також уточнили формулювання частин, пунктів і правил – для їх однозначного розуміння. Зокрема, усунули пасивні конструкції: замість "не пишеться з малої літери" – "пишемо з малої букви", замість "не вживається закінчення" – "не вживаємо закінчення". Це відповідає синтаксису української мови. Форми на зразок "пишеться", "вживається" менш притаманні її нормативному стилю. Крім того, ми вдосконалили структуру правопису. Додали розділ "Український алфавіт" – такого підрозділу не було в редакції 2019 року. Розширили й оновили ілюстративний матеріал. Зокрема, додано приклади з назвами: Державний Герб України, Державний Гімн України, Державний Прапор України, а також Європейська комісія, Європейська рада, Європейський парламент. Виправлено й чимало порушень у наголошуванні слів. Ми виявили розбіжності між текстом правопису та орфографічним словником і усунули їх. Це має велике практичне значення, адже правопис є орієнтиром для всіх. І це справді важливо. Йдеться про запоруку якісного, точного, загальнозрозумілого спілкування держави та її громадян.
Юлія Чернобров. Фото: mova.gov.ua
Я би хотів, пані Юліє, поговорити з вами про роль комісії та процес підготовки – як це відбувалося. Я знаю, що ви отримали понад 1400 пропозицій від громадськості та відгуки від державних органів. Можливо, вам запам’яталися питання, які були найбільш дискусійними? Чи були пропозиції, які, наприклад, не вдалося врахувати? Можливо, щось таке пригадаєте.
Комісія утворила робочу групу у квітні 2025 року. Вона працювала відповідно до Порядку напрацювання стандартів державної мови. Це єдиний нормативний документ, у якому визначено, що таке стандарт державної мови. У ньому чітко окреслено етапи напрацювання та передбачено прозору процедуру. Спочатку утворюється робоча група. Вона починає працювати відповідно до визначеного завдання й напрацьовує пропозиції. Хочу зазначити, що до складу робочої групи увійшли провідні фахівці з Інституту української мови Національної академії наук України, Інституту мовознавства, Мовно-інформаційного фонду, а також представники закладів освіти. Є рішення про утворення робочої групи та затвердження її складу. Уся ця інформація розміщена на сайті. Усім, хто цікавиться, пропоную звертатися до першоджерел. Робоча група напрацювала пропозиції. Потім ці пропозиції було передано комісії. Це відбулося 31 грудня 2025 року. Комісія взяла їх до розгляду і винесла на громадське обговорення. Окремо, відповідно до встановленого порядку, ми зверталися до закладів освіти та наукових установ, щоб отримати висновки. Ми їх отримали, робоча група розглянула всі пропозиції й частину з них врахувала. Деякі пропозиції було узагальнено – їх розглядатимуть у подальшій роботі. Хочу зазначити, що пропозиції, які стосувалися зміни норм і правил, розглядатимуть уже пізніше. Адже робота комісії з правопису є постійною, як і співпраця з науковими установами, тому що мова – живий організм, вона змінюється. На певних етапах правила правопису потрібно переглядати. Але це не означає, що це слід робити щороку. Наразі чинним є правопис від 2019 року. Комісія схвалила й затвердила український правопис як стандарт державної мови, фактично посиливши позиції української мови.
Можливо, повертаючись до питання, були моменти, які не вдалося врахувати, щось дискусійне?
Справді, були пропозиції, які робоча група відхилила. Наприклад, пропонували вилучити апостроф з української мови. Водночас є пропозиції, щодо яких робоча група розуміє: їх потрібно розглядати системно, адже вони стосуються норм. Ми знаємо, що в правописі є правила, які, можливо, потребують осмислення. Ви згадали, і я одразу подумала про це питання. Зараз у всіх на вустах фемінітиви. Часто запитують: чи затвердили фемінітиви? У 2015 році вони з’явилися в правописі. Однак правопис лише зазначає, що такі слова можуть утворюватися за допомогою низки суфіксів, але чітких правил не подає. І досі таких чітких правил немає. Щоб вони з’явилися, потрібна подальша системна робота.
Тобто зараз виходить, що фемінітивів поки що немає? Є лише правила, за якими їх можна утворювати?
Насправді чітких правил у правописі поки що немає: так само, як не було й у 2019 році. Це не імперативна норма, яка зобов’язує обов’язково утворювати й уживати такі форми. У правописі немає вимоги. Є лише констатація, що такі слова можуть утворюватися за допомогою відповідних суфіксів. Тобто це не імператив і не означає обов’язковості їх уживання. Позиція Інститут української мови полягає в тому, що фемінітиви мають обмежене стилістичне вживання.
Отже, що маємо на практиці? Фемінітиви не є обов’язковими. Чи залишаються вони обов’язковими в окремих документах або структурах? Чи передбачено перехідний період?
Ні. Вони не були обов’язковими і досі не є такими.
Тобто, умовно кажучи, якщо йдеться про "звукорежисерку" чи "прем’єр-міністерку", це не затверджено як обов’язкова норма на якомусь окремому рівні? Такі форми залишаються питанням вибору: можливість утворення є, і їх уживають за потреби або за бажанням?
Саме так.
Що іще можна згадати з того, що змінилося в тексті порівняно з редакцією 2019 року? Якщо є якісь пункти, які ви можете зараз назвати?
Я вже фактично про це сказала, але хочу ще раз наголосити: український правопис не передбачає жодних змін у правописних правилах чи словозмінних нормах. Тобто школам не потрібно буде друкувати нові підручники. Йдеться лише про те, що ми отримали єдиний текст правопису в Україні – єдиний правописний орієнтир. Це створює визначеність в офіційному документообігу, у правовій сфері, в освітній системі та в медійному просторі. Власне, саме це й мається на увазі. Як писав Іван Огієнко: для одного народу – одна літературна мова, одна вимова і лише один правопис.
До речі, у ваших документах зазначено, що комісія бачить потребу в подальшому вдосконаленні правопису. Як ви плануєте працювати над цим далі? Що варто розглянути в перспективі?
Ми узагальнили пропозиції, які наразі не змогли врахувати. Вони стосуються норм і належать до проблемних питань. Надалі плануємо співпрацювати з інституціями Національна академія наук України. Буде створено робочу групу, ми консультуватимемося з фахівцями, щоб їхні найновіші напрацювання з української мови могли бути відображені в правилах і слугувати на користь державі. Робота комісії з правопису є постійною. Ми й надалі її продовжуватимемо. Коли будуть напрацьовані обґрунтовані пропозиції змін за участі провідних наукових інституцій, тоді, звісно, їх винесуть на розгляд, і комісія підготує відповідні пропозиції. Але це не означає, що в Україні постійно з’являтиметься новий правопис. Ми послідовно працюємо над його вдосконаленням.
