Спекулятивні гойдалки і бажання Трампа заробити. Експерт Гончар про подорожчання нафти

Спекулятивні гойдалки і бажання Трампа заробити. Експерт Гончар про подорожчання нафти

Нинішнє різке подорожчання нафти під час війни на Близькому Сході значною мірою має спекулятивний характер, є панікою, констатує в ефірі Українського Радіо президент Центру глобалістики "Стратегія 21" Михайло Гончар. Експерт не виключає, що в умовах цих спекулятивних гойдалок Трамп і його оточення хочуть заробити. Водночас зростає значення іранського нафтового терміналу на острові Харк. "Хто контролює Харк — той контролює експорт іранської нафти, тому наземна операція можлива", — каже Гончар. Водночас, за оцінкою Гончара, навіть у разі стабілізації ситуації швидкого повернення цін до попередніх рівнів очікувати не варто. "Це не горизонт тижнів чи місяців", — каже експерт, проводячи частково паралелі з наслідками великої нафтової кризи 1973 року.

 

 

0:00 0:00
10
1x

Ілюстративне фото: AP/Charlie Riedel

"Це суто спекулятивні гойдалки"

Ціни на нафту зранку 9 березня продовжили зростання і досягли найвищого рівня з середини 2022 року — перевищували 100 доларів за барель. Деякі великі виробники скоротили постачання, а ринок охопили побоювання щодо тривалих перебоїв у судноплавстві через Ормузьку протоку через розширення війни США та Ізраїлю з Іраном. Поясніть, які основні причини зараз такого стрибка цін і яку роль у стабільності світового енергоринку відіграє саме Ормузька протока?

Коли можна заробити на підвищенні ціни, то чому б ні. Йшлося, що Сполучені Штати вдадуться до експортування нафти з танкерів, які виходять з Перської затоки і йдуть на світовий ринок. А потім пауза — і нічого цього не відбувається. Відповідно, так от ринок і зреагував. Ціни поповзли до 100 і сягали 120. Але ввечері вже стабілізувалося десь на позначці 100 із невеликим. Це якраз суто спекулятивні гойдалки. Хоча, звичайно, заспокоювати себе тим, що якось воно найближчими днями стабілізується, не доводиться. Вони будуть тривалий час. Тому що ситуація так чи інакше залишається невизначеною в контексті намірів. Більше того, я думаю, що чинником стабілізації стало рішення Міжнародного енергетичного агентства, те, що Велика сімка обговорює, щоб задіяти стратегічні нафтові резерви. І це зіб'є ескалаційну хвилю. Водночас Трамп робить суперечливі заяви, коли починає говорити про те, що, мовляв, Сполучені Штати не будуть експортувати сиру нафту. США є достатньо великим експортером сирої нафти — це результат Сланцевої революції останніх 15 років. І через це ціни підуть угору. Тому що, окрім браку нафти з головного нафтового хабу планети — Перської затоки, — додасться ще обмеження експортних постачань із США. Тому зайвий раз сьогоднішня репліка Трампа говорить про те, що та гіпотеза, що він і його оточення хочуть заробити, — напевно, це воно і є. І тому ці гойдалки виглядають, з точки зору заробітку, цілком логічними. Ми знаємо про бажання Трампа все монетизувати.

"США зазнали політичного фіаско"

Швидше я можу припустити, що все ж таки протягом цих тижнів ситуація набуде визначеності в умовах нестабільності. Тому що так чи інакше ми бачимо, що США зазнали політичного фіаско, намагаючись змінити режим у Тегерані. Вони досягли певних воєнних цілей, хоча не до кінця, але режим змінився в ще гірший бік. Так, він дезорганізований зараз, але починає відновлюватися. Кількість "Шахедів", які вони запускають, знизилася, але, тим не менше, ці запуски продовжуються. Тобто це означає, що воєнна кампанія Ізраїлю і Сполучених Штатів має продовжуватися. Так, іранської балістики значно менше, але, як бачимо за подіями цих майже 10 днів війни, саме ці дешеві "Шахеди" і становлять перманентний ризик, який може бути присутній в Перській затоці. Поглянемо, як далі буде розвиватися ситуація навколо ідеї захоплення терміналу на острові Харк. В принципі, це з точки зору контролю за нафтовими потоками Ірану ідея логічна. Її озвучив генерал Кіт Келлог. А коли Трамп говорить про те, що вони готують якусь сухопутну операцію, то навряд чи, чесно кажучи, вони будуть висаджуватися десь на материковій території. І, ймовірно, мова йде саме про цю операцію. Але, знову ж таки, поки що це ще залишається на рівні припущень. Це теж не може бути зроблено так швидко. Не так, що сьогодні поговорили, а вже через пару днів буде ця операція.


Дональд Трамп. Фото: AP/Evan Vucci

"Хто контролює Харк — той контролює експорт іранської нафти"

Чи дійсно острів Харк є вразливою точкою нафтоекспортної інфраструктури самого Ірану?

Саме так. Там історично сконцентрований нафтовий термінал Ірану, який вцілів під час ірансько-іракської війни, Ірак бомбардував його дуже сильно. Через нього йде, за різними оцінками, 90–95% всієї експортованої Іраном нафти. Тому хто контролює Харк — той контролює експорт іранської нафти.

Тобто ви припускаєте, що може бути якась обмежена наземна операція саме на острові Харк?

Так, із захоплення цього острова і перебранню контролю над цим терміналом. Але, звісно, це легко сказати, складніше зробити, тому що іранці можуть підготуватися до такого захоплення. Трамп намагається уникнути людських жертв при проведенні цієї кампанії. Уже певні жертви є і з ізраїльського боку, і з американського, але просто це не має масового характеру. І якщо висадиться серйозний підрозділ і його спалять, це не додасть Трампу авторитету.

"У цінах більше панічної складової"

Які країни найбільше зараз страждають від подорожчання нафти та газу?

Зараз це пішло хвилею по всіх країнах. Це залежить від того, які були ціни на пальне і яка урядова політика щодо ціноутворення. Наприклад, традиційно в країнах Західної Європи велика частка податків у структурі ціни пального. І коли ми бачимо в Німеччині, що літр пального по 2,5 євро, а нещодавно він був 1,7 євро, то це велике зростання. Але зараз в цих цінах більше панічної складової. І в цьому плані воно дуже перегукується з тим, що було під час великої нафтової кризи у 1973 році, яка спричинила потім і серйозну економічну кризу. Розгортання цієї кризи відбулося саме через панічні настрої. Я наводив приклад: коли тоді все підрахували через кілька місяців, коли вже все перейшло в економічну рецесію і ситуація ніби стабілізувалася до певної міри, виявилося, що ніякого 100-відсоткового нафтового ембарго з боку арабських країн не було. Було скорочення постачань на 9,8%. Але цього виявилося достатньо для мультиплікативного ефекту, коли далі пішов ланцюжок: здорожчання пального, виникнення дефіциту низки товарів, подорожчання транспортних витрат тощо. Тому тут ситуація теж дуже схожа на те, що було у 1973 році.

Найбільш негативний сценарій — якщо Перська затока перетвориться на зону перманентного ризику

Але будемо все-таки сподіватися, що зусиллями американських та ізраїльських збройних сил усе ж буде знищено те, що може запускати ракети і "Шахеди". І головне — будуть знищені і склади, і виробничі можливості. Хоча, звісно, не потрібно мати ілюзій, що все це буде знищено до нуля. Зараз цією кампанією можна сказати, що "підтверджується" та версія, коли минулого року Трамп бадьоро відрапортував, що, мовляв, з ядерною програмою Ірану вже покінчено. Але не все так виглядало насправді. Зараз у Трампа теж заявляють, що буде ліквідована і ракетна програма, і знищений весь військово-промисловий потенціал Ірану. Але потрібно розуміти, що в Ірані аятоли усвідомлювали таку загрозу. І тому не випадково вони показували у засобах масової інформації величезні тунелі, де розміщені ракети, виробництво і складування. Певно, що цілеспрямованими ударами щось вдасться знищити або заблокувати. Але, знову ж таки, якщо цей режим себе знову відтворить, то вони займуться тим самим. І спорадичні удари можуть мати місце й надалі. І це буде найбільш негативний сценарій — коли Перська затока перетвориться на зону перманентного ризику. Водночас слід зазначити, що, як це було в середині 1980-х років, відбулася значною мірою нейтралізація загроз для танкерів, і танкерний рух продовжився. І у 1985 році, через п’ять років після початку ірансько-іракської війни, ціни на нафту обвалилися. Тому ситуація може розвиватися по-різному.


Михайло Гончар. Фото: facebook

Стабілізація цін — це не горизонт тижнів чи місяців

А якщо змоделюємо ситуацію: Ормузькою протокою знову безпечно рухатися, відновлюється звичний трафік судноплавства — то що, і ціни так само стрімко покотяться вниз, як вони рвонули вгору?

Може, так стрімко і не покотяться. Але ми просто не до кінця бачимо, що зараз відбувається мобілізація тих видобувників нафти, які перебувають не просто поза межами Перської затоки, за межами ОПЕК. Це, зокрема, Канада, Бразилія, країни Північної і Західної Африки, Сполучені Штати. Зараз для сланцевого видобутку золоті дні. Можливо, протягом кількох місяців вони наростять видобуток. І відповідно, якщо в Перській затоці стабілізується, звідти піде той нафтовий потік, який затримався, плюс додатковий потік із країн поза межами ОПЕК — тоді це створить передумови для падіння нафтових цін. Але, знову ж таки, як показує досвід 1973 року, повернення до тих рівнів, які були до початку кризи, може і не відбутися. Тоді ціни були менше 4 доларів за барель. Потім вони підскочили приблизно до 10–12 доларів. Іран тоді вимагав підняти їх до 21 долара. Але ціни залишилися приблизно втричі вищими. Зрозуміло, тут так само не буде. Але в будь-якому разі це не горизонт тижнів чи місяців.