"Osoby z niepełnosprawnościami", "osoby niepełnosprawne", а може "osoby ze szczególnymi potrzebami" — як коректно говорити про людей з інвалідністю?
Про це в ефірі Третьої програми Польського радіо з Матеушем Адамчиком говорила Юлія Закротська, яка працює з людьми з інвалідністю.
— Щоразу, коли хтось запитує мене, що краще використовувати — "niepełnosprawna osoba", "osoba z niepełnosprawnościami", "osoba ze szczególnymi potrzebami", — я завжди відповідаю, що не варто використовувати останню форму, тобто "osoba ze szczególnymi potrzebami". Потреби людей з інвалідністю — це не особливі потреби, це нормальні потреби, вони, можливо, відрізняються від потреб певних груп суспільства. На мою думку, найкраще просто запитати людину, як вона хоче, щоб про неї говорили і як до неї зверталися.
Варто звернути увагу, що існує виразна різниця між польською та українською мовами. Українською "людина з інвалідністю" — це нейтральне, коректне визначення, тоді як польським відповідником є термін "osoba z niepełnosprawnością" (у польській мові не використовується термін osoba z inwalidnością). Натомість "inwalida" — це слово, якого слід уникати як у польській, так і в українській мові. У січні 2018 року президент України підписав закон про вилучення з українського законодавства та офіційного вжитку терміна "інвалід".
В українській мові, хоча він іноді трапляється, термін "неповносправна людина" чи "людина з неповносправністю" є некоректним — як стверджують деякі фахівці. Частіше ж можна почути аргумент, що "неповносправність" асоціюється зі словом "несправність" — пошкодженням якоїсь речі, яка стає непридатною для використання, після чого її намагаються полагодити, а якщо це неможливо — зазвичай викидають.
Група осіб з інвалідністю — osób z niepełnosprawnością — не є однорідною, отже постає питання, як ці групи відображені в мові, — говорить Юлія Закротська.
— Наприклад, зараз триває дискусія про те, чи нейрорізноманітні (або нейродивергентні) люди — osoby neuroróżnorodne — є людьми з інвалідністю. Як нам класифікувати цю групу людей? Дехто каже, що це їхня "суперсила" (supermoc), інші — що це риси, які можуть призводити до того, що вони відчувають себе людьми з інвалідністю. Тож триває дискусія щодо цього та способів класифікації.
У польській мові існує кілька коректних визначень для людей із порушенням слуху та зору.
"Głuchy" / "Głucha" або "osoba głucha" — як зазначається на сайтах організацій, що працюють із людьми з порушенням слуху (зокрема, "Pomigam – blog o Głuchych"), ці форми є найбільш коректними та прийнятими серед осіб із повною втратою слуху. Тобто цей термін стосується людей, які повністю втратили слух: нечуюча людина, глуха людина. Існує також термін "osoba niesłysząca" — "niesłyszący".
Коли йдеться про людей із частковою втратою слуху, слід вживати такі визначення:
"Słabosłyszący" / "słabosłysząca" або "osoba słabosłysząca" — це люди з частковою втратою слуху.
Недопустимими як у польській, так і в українській мові є визначення "глухонімий", "глухоніма", "глухонімі люди" — głuchoniemy / głuchoniema / osoby głuchonieme. Причина полягає в тому, що друга частина слова — "німий" — є некоректною, адже люди з порушенням слуху не є німими: вони мають власні способи комунікації та мову.
Osoby głuche komunikują się za pomocą języka migowego — нечуючі люди спілкуються за допомогою жестової мови.
У складі нового уряду Угорщини буде незрячий міністр. Вілмош Катай-Немет очолить Міністерство соціальних і сімейних питань, яке також опікується питаннями доступності та рівних можливостей. Про це переможець парламентських виборів Петер Мадяр повідомив на своєму профілі у Facebook.
Чи коректним у польській мові є визначення "ślepy" — "сліпий", і чи є воно відповідником до "глухої людини"? Звернімося до словників і матеріалів інтернет-порталів організацій (наприклад, Польського союзу незрячих — Polski Związek Niewidomych).
Як пише польська громадська діячка Ізабела Ґаліцька, слово "ślepy", хоча й походить від назви хвороби "ślepota", має в польській мові негативне забарвлення: "Słowo „ślepy” ma w języku polskim konotacje zdecydowanie negatywne. Implikuje nie tylko inność, ale i w pewnym sensie „gorszość”". Тобто "сліпий" — гірший. Цей відтінок значення формувався століттями, і людей із порушенням зору тривалий час відсували за межі суспільного життя.
Тому фахівці рекомендують використовувати термін "niewidomi" — "незрячі люди" / "osoby niewidome" / "osoba niewidoma". Це люди з повною втратою зору, тобто незрячі.
Інший термін — "osoba ociemniała" — також є коректним. Що він означає і кого так можна називати? Як читаємо на сайті Польського союзу незрячих: "To ktoś, kto stracił wzrok w wyniku choroby lub urazu mechanicznego po 5. roku życia". Ця вікова межа пояснюється тим, що людина встигла запам’ятати зорові образи та пам’ятає, як виглядає світ.
Окремо виділяють також "osoby słabowidzące" — людей із частковим порушенням зору.
Повну версію програми слухати тут.
Яна Стемпнєвич і Марцін Ґачковський
