Пожежа в Керченському порту після удару українських безпілотників 21 червня 2026. Фото: t.me/exilenova_plus
"Спершу треба зупинити ворога"
Україна намагається ізолювати тимчасово окупований Крим за допомогою безпілотників, які завдають ударів на відстані понад 110 км. І стратегія, схоже, починає давати результати. Нагадаю, в ніч на 21 червня українські дрони атакували порт "Кавказ", через який росіяни поромами постачали на окупований півострів зброю, боєприпаси і зараз дефіцитне для них пальне. Події останніх днів і тижнів навколо Криму взагалі дають підстави вважати, що Крим може стати певною точкою зламу для Путіна безпосередньо у цій війні? І яка короткострокова перспектива Криму з огляду на те, що там відбувається?
До Криму ще треба добратися. Я нагадаю, на Півдні противник продовжує наступати на Гуляйпільському напрямі, заходить у фланг Горіхівської ділянки, накопичує сили для наступу на Запоріжжя. І очевидно від цього треба відштовхуватись, не від звільнення Криму. Спершу треба зупинити ворога. Далі буде видно. Багато хто навіть із західних моїх друзів кажуть: "Ви ж проводите плануючу операцію, ви готуєте театр воєнних дій для наступальної операції". Я кажу: "У нас сил і засобів не вистачає для цього". Але ідея така мені подобається.
"Обрізати логістику ворога на Півдні значно простіше"
Зараз, коли ми говоримо про знищення логістики, в тому числі на Кримському півострові, виглядає так, що Крим перебуває в центрі уваги. Я з цим не згоден. Хоча так, він опинився в епіцентрі уваги наших Сил оборони через своє географічне положення. Річ у тім, що на Сході ворог пов'язаний з окупованими територіями, його окупаційні війська там зв'язує ціла мережа рокадних, фронтових доріг і обрізати там логістику дуже складно. А от на Півдні значно простіше, тому що їхні війська там живляться через дві ключові артерії. Перша – Кримська. Тобто це Кримський міст, це Керченська поромна переправа, це перевезення військових вантажів із Темрюка, з Новоросійська до Керчі, Феодосії, Севастополя допоміжними військовими кораблями Чорноморського флоту. Це південний маршрут, який добряче ми вже покоцали. По-перше, Керченський міст. Ще в 23-му році спецпідрозділи СБУ провели там дуже ефективну диверсію, коли на автомобільному мосту цілий проліт впав, а залізничний міст був виведений з ладу. Там цілий ешелон з цистернами пального горів. Після цього інциденту російське командування сказало так: "Кримський міст" – дуже цінний об'єкт, не використовуємо для перевезення вибухонебезпечних, пожежонебезпечних предметів". Тобто для забезпечення армії його виключаємо. Це все здійснювалося військовими кораблями, які теж вибухали і вони призупинили частково використання десантних кораблів для цих цілей. Залишилась Керченська переправа, власне, залізнична і автомобільна. Залізничну переправу ми підстрелили ще восени 25-го року – і причали, і пороми. А місяць тому зробили ще й "контрольний удар у голову" по тих залізничним поромах, які стояли в ремонті, щоб їх точно не відновили.
"Ми йдемо шляхом знекровлення ворога, щоб відрізати йому тили"
І залишилася тільки автомобільна переправа. Але сьогодні вночі "Мадяр" (командир СБС Роберт Бровді – ред.) доповідає про ураження одного порома і переправи в цілому – і в порту "Кавказ", і в порту "Крим". Усе. Треба або повертатись до перевезення вантажів Керченським мостом, що швидко, але не довго, або використовувати інший маршрут – через Маріуполь, Бердянськ, Мелітополь, Джанкой – так званий сухопутний коридор. Росіяни знали, що ненадійний цей кримський варіант. Але сухопутний коридор, ту ж трасу "Новоросія" дуже щільно вже беруть під контроль і "Птахи Мадяра, і наші лінійні корпуси. Там уже суцільні затори, я б сказав, навіть тромби у цій артерії. А головне, що через Крим і через цей маршрут мали живитися російські війська на Півдні, які готуються до наступу. Позбавити противника наступального потенціалу можна два способами. Перший спосіб – розтягнути противника. Його якраз часто використовують росіяни. Вони, маючи перевагу над нами, розтягують наші війська максимально по фронту, не даючи нам сконцентруватись. Ми йдемо шляхом знекровлення ворога, щоб відрізати йому тили. І росіяни це якраз розуміють. До слова, допоки у них ще тили є, то їхня істерика, конвульсії будуть дуже жорсткими. Вони ж розуміють – у них або зараз, або потім ми далі не зможемо.
"На Півдні росіянам знову доведеться ухвалювати непопулярні рішення"
До речі, командир СБС Роберт Бровді серед іншого висловив думку, що подальша демілітаризація Криму є важливою складовою української стратегії, а розвиток подій на півострові може мати суттєвий вплив на загальну ситуацію у війні. Тобто те, що відбувається зараз — це одна з проміжних цілей тих операцій, які проводяться в Криму?
Безумовно. Тут можна порівнювати і з іншими подіями нашої багаторічної війни. Ми маємо великий досвід. Тобто і невдалий контрнаступ Сил оборони України 23-го року на Півдні, і успішні контрнаступальні операції Сил оборони на Харківському напрямку, чи на Херсонщині, звільнення Херсона. І тут, мені здається, найбільш близькі перспективи до того, що відбувалося на Херсонському виступі. На Харківщині була блискавична операція, багато ворожої техніки захопили, боєприпасів. А на Херсонщині, пам'ятаєте, була дуже важка, нудна операція, допоки Суровікін, який тоді там командував, не доповів Путіну, що "треба ухвалювати складні непопулярні рішення" і тікати. Тож цілком можливо, що на Півдні росіянам знову доведеться ухвалювати непопулярні рішення.
.jpg)
Павло Лакійчук. Фото: facebook/pavlo.lakijcuk
"Валіза без ручки"
У Криму вже проблеми з пальним, з електропостачанням, але ж вочевидь удари продовжаться і далі буде гірше. Що в цій ситуації робитиме Кремль? Що він реально може зробити? Бо Крим фактично може перетворитися на такий собі "чемодан без ручки" – ніби і викинути шкода, і тягнути складно.
Ми кримчани, кримські експерти, ще з 2014 року казали, що якщо Путін вважає, що Крим – це "вишенька на тортику", то він глибоко помиляється, тому що "це валіза без ручки". І зараз це проявляється і для кримчан зокрема, і для Москви теж. Адже тут же ж крім воєнної доцільності, суто воєнної складової, є ще політичний момент. Тому що Крим як "регіон просунутого розвитку", якось так він у них називався, – це все уже не грає. Усе відбувається навпаки. Це вже нові території, які начебто і потрібні, але на них можна і "Орєшнік" скинути, щоб подивитися, як красиво воно лягає. Зрештою це як удари вглиб Росії. Можливо, деякі з них не досягають свого воєнно-економічного ефекту, але він починає компенсуватись психологічним і політичним. Стає зрозуміло, що Путін не контролює ситуацію. Путін не контролює ситуацію на "своїй перлині" своєї корони. Путін не контролює ситуацію в Москві по суті. А що тоді контролює Путін? Про це мали б замислитись ті самі Z-ники. І очевидно, це може вплинути як на ситуацію всередині Росії, так і на ситуацію довкола Росії в міжнародній дипломатичній спільноті. І не тільки серед наших партнерів, а й серед союзників РФ.
"Починати треба з Півдня"
Очевидно, що провести якусь безпосередню наступальну операцію на Крим і взяти його під контроль силою Україна ресурсно зараз не може собі дозволити. Але може виснажувати ворога, продовжуючи свої операції на території тимчасово окупованого півострова. Тобто ця тенденція і надалі продовжуватиметься, щоб Крим став максимально незручним для противника і щоб Путін просто не знав, що робити, а не реагувати вочевидь він теж не зможе?
Очевидно, і це стосується не тільки Криму. Командир Третього корпусу генерал Білецький, коли говорив про те, що сили і засоби його з'єднання беруть під контроль Луганщину на всю глибину, теж про це говорив. Справа в тому, я повторюсь, що взяти під контроль Південь значно простіше, ніж Схід. І починати треба з Півдня.
Чому?
Тому що логістика так побудована. Там артерії, а там капіляри. Порубати оті всі капіляри на Донеччині, на Луганщині, на Ростовщині, Белгородщині, Воронежчині значно складніше, ніж обрізати 2-3 ключові артерії на Півдні. Так, вони великі, в них велика пропускна спроможність, але вони вразливі, тому що вони йдуть одним джгутом.
