Ілюстративне фото сайту Pixabay
"Це означає, що, в принципі, все йде нормально, але війна триває…"
The New York Times пише, що масштаб дефіциту держбюджету України став несподіванкою для багатьох чиновників у Європі. Чому так могло статися? З одного боку, зрозуміло: витрати величезні, коли йде війна, коли потрібно оборонятися. З іншого боку, суми, які називаються, вони ж мають бути обґрунтовані. Хіба українська сторона не надає цього обґрунтування?
Дивіться, потрібно подивитися спочатку на те, як у нас планувалися видатки державного бюджету. Якщо пам’ятаєте, на початку року було дуже багато запитань, чому в нас видатки на оборону приблизно плюс-мінус такі ж самі, як минулого року, там навіть були розмови, що вони трошки менші. І тоді, коли і я коментував, і багато хто ще коментував, було чітко зрозуміло, що ці цифри будуть переглядатися впродовж року. Ми не могли надати тоді у свій бюджет плани щодо видатків такі, які нам були потрібні, бо ще було не зовсім зрозуміло, скільки грошей ми отримаємо від наших іноземних партнерів.
Зараз уряд оголошує про дефіцит у 27 мільярдів доларів — в еквіваленті, звісно. А він не просто так каже саме в доларах, хоча ми витрачаємо в гривні: це меседж нашим іноземним партнерам — хлопці, починайте, нарешті, виконувати свої обіцянки та свої зобов’язання. І якщо дивитися щодо виконання бюджету за вже відомими цифрами за перші 8 місяців (Мінфін їх вже оприлюднив буквально кілька годин тому), то там суттєве перевиконання і по доходах, і по видатках. Це означає, що, в принципі, все йде нормально. Але через те, що війна триває, через те, що ми збільшили — абсолютно слушно — грошове забезпечення наших військових, що ми витрачаємо великі кошти на те, щоб відбивати певні території на Донбасі, уряд бачить до кінця року дефіцит коштів і звертається до партнерів: хлопці, починайте нарешті нам ці гроші передавати.
Корупційні скандали
Тут є одна дуже погана історія в цій картині – корупційні скандали. З одного боку, я тверезо усвідомлюю, що 27 мільярдів доларів, напевно, вкрасти все ж таки складно. А з іншого боку, коли ми лівою рукою кажемо, що нам бракує величезної суми в бюджеті, а правою рукою кажемо: "А дивіться, у нас тут корупційні скандали на гігантські суми" (хоч і не такі, яких бракує в бюджеті), і ми з цим поки що нічого радикального не зробили — тільки у нас там працює якось антикорупційна вертикаль, але сів поки що майже ніхто, і грошей повернув так само майже ніхто. Я вже не кажу конкретно про бюджетні гроші, а навіть комунікаційно: як одна історія впливає на другу? Чи не через це єврокомісар каже: "Давайте спочатку перевіримо, куди ділися гроші, а потім будемо видавати наступні"?
Я хотів би розділити запитання на два і почав би з другого — щодо "давайте подивимося". Тут є трохи лицемірства з боку наших друзів, яке полягає в тому, що в Україні, у Києві, сидять представники найбільших донорів, і вони в режимі онлайн дивляться на витрати коштів. Вони насправді абсолютно все знають. Це триває приблизно з другої половини 2022 року. Про це не дуже багато говорять, але, на мій погляд, це абсолютно правильна ситуація, коли ті, хто дає гроші, мають можливість дивитися, як ці гроші витрачаються.
Перша половина вашого запитання — про чинник корупції. Так, він існує. І від 2022 року я кажу, що корупція та крадіжки з бюджету страшні не тільки зменшенням коштів, які є в наявності в уряду на правильні речі, а ще й тим, що вони небезпечні ударами по довірі — по довірі з боку наших партнерів і, отже, по їхній готовності давати нам кошти надалі.
Щодо витрат на оборону: усі ці корупційні оборудки, хто б мені що не казав, мають нищівно малий розмір — там менше ніж відсоток. І це в умовах війни, як то кажуть, супутні невідворотні втрати, які виникають. Так, це дуже погано. Але ви абсолютно маєте рацію: у комунікаційному сенсі ця шкода значно більша, ніж просто втрати в грошах. Ми маємо зараз жорстко садити корупціонерів, показово їх судити — звісно, з дотриманням усіх юридичних процедур, щоб невинні люди не постраждали, а страждали винятково крадії. І це має показувати нашим партнерам, що ми готові дуже ретельно й ощадливо використовувати їхні ресурси, бо вони зі свого боку звітують перед своїми виборцями та платниками податків за ті гроші, які надають Україні.
.jpg)
Олександр Крамаренко. Фото: Facebook
"Вони вже знають все абсолютно"
І логічними є ті заяви з боку Європейського Союзу, що спершу треба розібратися з реальним станом справ, а далі ухвалювати рішення про виділення допомоги. І тут питання до того, як відбуватиметься цей процес: чи не може він затягнутися в часі, і що тоді нам робити, якщо ця фінансова діра залишатиметься?
Українська сторона має викласти на стіл переговорів два козирі.
►Перший козир, про який я вже сказав, — це покарання й жорсткі реакції на всілякі корупційні кейси, щоб вони бачили, що в нас система працює правильно. Тобто ми знаємо: не так страшна помилка, як неправильна реакція на неї.
►По-друге, друга карта значно сильніша: наша сторона має постійно нагадувати нашим шановним європейським партнерам, що вони фінансують Росію шляхом купівлі російських експортних товарів значно потужніше, ніж надають допомогу Україні. Що Україна платить за цю війну найдорожче — життями й здоров’ям українців. Гроші — це, звісно, дуже важливо, але життя українців, на мій погляд, значно важливіше.
Має бути жорстка й зрозуміла європейцям комунікація. Потрібно постійно нагадувати, що в разі навіть не руйнування України, а замороження лінії фронту на умовах "поразки" України це призведе майже одразу до атаки на країни Балтії. Тобто якщо росіяни, не дай Боже, зможуть дотиснути через наших партнерів, щоб Україна пішла на якісь ганебні умови, це призведе до того, що в них з’явиться потужний стимул атакувати країни Балтії, бо один раз вже вдалося б. Я тут свідомо кажу "б", тобто сподіваюся, що цього все ж таки не станеться. Ми маємо жорстко показувати можливі наслідки.
Пане Олександре, і все-таки конкретно: якщо, наприклад, буде ця перевірка з боку Євросоюзу, скільки це в часі орієнтовно може тривати і що нам робити у цей проміжний час?
Як я вже казав, у них насправді є вся поточна оперативна інформація, і, на мій погляд, якихось довгих проміжків часу їм для висновків не потрібно. Вони вже знають усе абсолютно. Хіба що потрібен час, щоб довести цю інформацію до осіб, які ухвалюють рішення, від осіб, які тут займаються поточним аудитом постійно, фактично в режимі онлайн. Тобто вони тут сидять і весь час дивляться, що й як у нас. Я нагадаю, що в нас існують (вони, звісно, закриті, але існують) системи оперативного відстеження видатків, так звані дашборди. Усе це відомо, усе це їм відкрито, вони все це бачать — наскільки це взагалі можливо бачити в країні, яка веде війну.
