Ілюстративне фото: facebook/GeneralStaff.ua
"Ми проводимо цю операцію в унікальній ситуації"
До недавнього час ми доволі довго говорили про те, що лінія фронту перестала рухатися, стала статичною, що це нова війна, а тут раптом операція "Вівальді" і знову бачимо маневрену війну, якусь нову ітерацію. Що ми бачимо зараз?
Треба розуміти, що війна статичною обороною або впертими бойовими діями на обмеженій ділянці фронту не може привести до будь-якої перемоги, вона може призвести тільки до серйозних втрат і виснаження ресурсів. Тобто ця війна не має майбутнього. І розуміючи це і наше командування, і російське, до речі, намагається знайти те, що називається "нова форма маневрених операцій". Свого часу я теж багато зауважував на тему того, що казали: "Ось, тепер дрони, тепер вони вирішать цю проблему і все буде добре. Не потрібні нам будуть війська, є дрони". Це виявилося хибним твердженням, тому що без маневру, без переміщення військ, без зосередження зусиль на певній ділянці фронту, без нелінійних дій проводити сьогоднішні операції неможливо. І ми є свідками того, як ці операції зараз проводяться. Ми бачимо абсолютно нові моделі війни, які вселяють певний оптимізм щодо того, як ми будемо продовжувати цю війну і вибивати противника з нашої території. Ба більше, ми проводимо цю операцію в унікальній ситуації. За всіма нормами і правилами оперативного мистецтва сторона, що обороняється, яка не має сили і ресурсів, які вдвічі або втричі переважають ресурси противника, не може навіть мислити про проведення якихось наступальних операцій. Натомість ми це робимо. Ми проводимо такі наступальні операції. І нехай поки що йдеться про десятки кілометрів визволеної території, але з цього мають робитися певні висновки і цей тренд має розвиватися. Найголовніше в цій операції – не залізти дуже глибоко, бо наші ресурси обмежені. Як би ми не хотіли дійти до нашого Старобільська, Троїцького, Рубіжного і вийти на межі вже Луганської області саме з Лиманського напрямку, але поки що про це говорити немає сенсу.
"Нестандартне вирішення питання"
Чи є у нас ще якісь засоби, які можуть проявити себе по-новому – додати, розширити, доповнити, наприклад, ті ж НРК?
З огляду на розвиток технологій, я все-таки стою на думці, що НРК у своїй більшості можуть використовуватися в нашій тиловій зоні для забезпечення потреб саме військ, що обороняються або ведуть маневрені дії. Але треба також розуміти, що НРК можуть використовуватися за певних обставин у трошки нетрадиційний спосіб – як наземні дрони-камікадзе. Що ми й побачили в цій операції. І коли ми говорили про прорив оборони, про ведення бойових дій на землі, ми завжди підкреслювали, що безпілотні комплекси мають певні обмеження. А саме ту вагу вантажу, яку вони можуть перевозити. І йшлося, власне, про бойові повітряні дрони. Тут ми бачимо нестандартне вирішення питання, коли НРК використовується як дрони-камікадзе. Тобто це дає можливість зосередити велику кількість вибухівки і завдати доволі потужний удар, який просто знищує противника і призводить до того, що противник втрачає і управління, і особовий склад, і, можливо, техніку. Звісно, поки що не можна говорити про те, що ця тактика буде застосовуватися масово. І я скажу, що застосування такої тактики все-таки має бути дуже обережне, тому що Україна немає такої кількості навіть старих машин, які можна просто так використати в одноразовому варіанті. Але час від часу такі нетрадиційні дії, що відповідає філософському принципу протистояння "щита і списа", можуть проявити себе у нестандартному веденні бойових дій.
"Маємо імпровізувати"
Під час цієї операції на такий роботизований дрон-камікадзе наші військові перетворили старий БТР-60. З одного боку, можна сказати, геніально – стара техніка, якій дали нове життя. Але які запаси цієї техніки, де її в разі чого брати? Як ви бачите майбутнє в цьому контексті?
Як я вже сказав, я дуже обережно до цього ставлюся, тому що ми маємо імпровізувати. Тобто я категорично проти того, що зараз ми всі кинемося і будемо робити такі наземні комплекси, які атакуватимуть противника. Тому що противник знайде способи протидії і ефективність цих комплексів буде зменшуватися. Тому тут не йдеться про те, яка кількість БТР-60 чи навіть старіших моделей є на наших базах і складах. Тут йдеться про інновації, йдеться про нестандартне використання або цієї платформи, або на базі подібного досвіду, можливо, ми створимо щось нове, про що сьогодні ми навіть не здогадуємося. Життя показує, що іноді такі нестандартні рішення мають або довге життя, або одноразове використання. Якщо наші інженери-розробники знайдуть варіант, за яким можна буде використовувати такі мобільні платформи для здійснення таких ударів, проривів, то я думаю, що за цим буде майбутнє. Але не можна застрягати тільки на одному варіанті. Це має бути мультимодальна система, яка забезпечуватиме виконання кількох завдань. Бо це буде дуже дорого, щоб кожний підрозділ забезпечувати технікою, яка використовується тільки один раз. Ми не можемо цього собі дозволити, в нас немає таких ресурсів.
.jpg)
Сергій Грабський. Фото: facebook/1newszp
"Росіяни зараз перебувають в ілюзії, що в них достатньо ресурсів"
За час цієї операції ворог зазнав значних втрат, чимало росіян здавалися в полон, як каже генерал Андрій Білецький. Які подальші дії можуть бути з боку противника, що підказує логіка його поведінки на полі бою зараз?
Тут якраз усе дуже просто. Логіка противника залишається для нас зрозумілою – вести бойові дії доти, доки в них вистачає ресурсів. Росіяни зараз перебувають в ілюзії, що в них достатньо ресурсів, якими вони оперують, і вони можуть і надалі так бездумно кидати у бій все більшу і більшу кількість людей. Тобто вони ведуть бойові дії там, де це забезпечено відповідними ресурсами. Для ілюстрації ці тези можна подивитися на інтенсивність бойових дій, наприклад, на Костянтинівському напрямку, де противник сконцентрував дуже велике угруповання військ і де за день відбувається 20-30 бойових зіткнень. І той же Придніпровський напрямок або окремі ділянки на Запорізькому напрямку, де бойові дії, в принципі, не ведуться, тому що противник там не має ресурсів. Тому противник буде вирішувати питання продовження бойових дій всіма наявними способами. І я б не став говорити, що тільки мобілізація для нього є єдиним інструментом. Це все залежить ще від того, наскільки противник буде володіти відповідними коштами для того, щоб залучати так званих контрактників, або обманом чи примусом змушувати, наприклад, іноземців воювати на своєму боці, як вони це зазвичай роблять. Тому не можна сказати, що противник використовує тільки мобілізаційні інструменти. Можливі різні варіанти. Противник буде продовжувати вести бойові дії, бо в нього немає вибору. Ми увійшли в такий період нашої історії, що якісь розмови про перемир'я, про припинення вогню на сьогоднішній день є неактуальними.
"Це вже історія"
Успіх операції "Вівальді" пояснюють також інформаційною тишею, яка була дотримана. Хоча наші слухачі нам пишуть і кажуть, чому, мовляв, ми розповідаємо про військові секрети. Чи варто було розкривати нюанси цієї операції зараз? Як загалом ви ставитеся до того, що ті чи інші операції з часом стають відомими на загал?
Коли ці операції оприлюднюються і видаються на загал, це значить, що термін зберігання цієї інформації вже вийшов. Вона так чи інакше стане відомою. І, вибачте, ми живемо не в тоталітарному, а в демократичному суспільстві, коли через певний час платники податків мають знати, куди і на що пішли їхні гроші. Це обов'язок держави звітувати перед своїми громадянами про витрату коштів громадян. Це загальна теза, але коли ми говоримо про певні деталі тої чи іншої операції, то їх просто неможливо приховати. Фахівці і так давним-давно знають, як і що проводиться. Плюс треба розуміти, що іноді операція є унікальною. Тобто дублювати і переносити на іншу локацію без концептуальної зміни деякі операції просто недоречно. Тому це вже історія. Історію треба знати, вчити і розуміти. І ми говоримо не про те, що скоро відбудеться, а про те, що відбувалося і як це може вплинути на наше майбутнє. Тому тут немає ніякого криміналу, ніякого викриття, ніякої військової таємниці. Ми говоримо про те, про що можна говорити.
