Розкажіть детальніше про протистояння, яке відбувається між столичною владою та Будинком актора.
— На нашому боці кияни, багато захисників та потужна мистецька спільнота. Однак є сили більш потужні, ніж ми, вони — в київській владі. Ця ситуація триває з 1999 року. Договір оренди нам завжди подовжують то на один рік, то на три, а деякий час ми взагалі знаходилися без нього. Зараз у нас є трирічний договір оренди. Ми йому безмежно радіємо, адже є хоч якийсь. З іншого боку, три роки — це ніщо. Якби нам хоча б один раз надали цю будівлю на 10 років, ми б самотужки знайшли можливість її реставрувати, і вона б виглядала інакше — краще.
Можете назвати тих особистостей чи ті організації, з якими ви боролись?
— Щоразу приходять нові депутати, які бачать в Будинку актора тільки землю під забудову. Весь свій шлях на посаді директора цього закладу я борюся саме з нашою київською владою. Це вони продовжують контракт, бо сама будівля знаходиться на балансі департаменту культури КМДА. Будинок актора, який щодня проводить творчі заходи, унікальні концерти класичної та авторської музики, камерні вистави — не вважають закладом культури. Нас називають комерційним підприємством. Будинок актора підпорядковується Національній спілці театральних діячів України.
Читати також: Мистецький флагман освіти має бути пріоритетом для нашої держави — Бенч
Хто вас сьогодні захищає?
— На сьогодні ми самі себе захищаємо. Будинок актора винятково самотужки захищає свої фінансові, юридичні, майнові та творчі права за допомогою мистецької спільноти та киян. Ми не маємо допомоги від Міністерства культури. Від Національної спілки театральних діячів великої допомоги ми не бачили. Може, в майбутньому ми налагодимо цю комунікацію і наші спільні справи зі спілкою підуть на краще.
Я постійно бачу, як люди фотографуються біля споруди Будинку актора. Що в ній особливого?
— Це дійсно унікальна споруда. Вона дуже потужна та несе неймовірну енергетику. Коли я спустошена, тоді приходжу до залу Будинку актора, стаю посередині, заплющую очі й відчуваю потужну енергетику, яку неможливо передати словами. Це неймовірно насичує, так само, як класична музика.
Можете детальніше розповісти про діяльність вашого культурно-просвітницького закладу?
— Будинок актора задумувався як стартовий майданчик для молодих митців. До нас іде дуже багато випускників мистецьких вишів чи просто акторської молоді зі своїми проєктами — саме для того, щоб реалізовувати себе та експериментувати на нашому майданчику. Але наші стіни чули й відомі голоси. Наприклад, протягом 7—10 років ми давали своє приміщення під репетиційну базу відомому ансамблю "Київські солісти", тоді на чолі з нашим славетним маестро Богодаром Которовичем. Чув Будинок актора голос відомої оперної співачки Євгенії Мірошниченко. Вона була нашим захистом, всіляко підтримувала наш заклад.
Сьогодні зал Будинку актора за акустикою, напевне, займає друге місце після Національної філармонії України. Саме тому в нас дуже люблять виступати саме музиканти. Загалом Будинок актора проповідує синтетичне мистецтво — театр, музику, кіно, живопис. Також у нас є літературні програми, проходить дуже багато виставок, де виставляється багато знаних художників. У нас вже 9 років працює незалежний театр КХАТ. У нас є різноманіття заходів. Програма оновлюється щомісяця, щомісяця — нові проєкти. Те, що у нас відбувається в вересні, — це настільки високий рівень, що дуже хочеться тримати його весь сезон.
На фото: Вікторія Московенко. Джерело: Фейсбук
