Анна Саєнко розповіла, що сексуальне насильство проти дітей носить найбільш латентний характер, тому що про це соромно говорити, звертатися по допомогу.
"Якщо ми говоримо про сексуальне насильство, у законодавстві є декілька визначень: є зґвалтування у Кримінальному кодексі України, є нова дефініція сексуального насильства, а також є такі статті Кримінального кодексу як вступ у статеві зносини з особою, яка не досягла 16-річного віку і розбещення неповнолітніх", – пояснила експертка.
Зґвалтування – це дії сексуального характеру з проникненням в тіло потерпілого або потерпілої.
Сексуальне насильство – це дії сексуального характеру без проникнення в тіло.
Розбещення – це дії сексуального характеру, спрямовані на особу, яка не досягла 18-річного віку, та без проникнення.
В Україні існує проблема: часто, коли дитина звертається по допомогу, їй не вірять:
"У більшості випадків – за статистикою 90% – діти страждають від своїх знайомих або ж рідних. Кривдники спираються на ту довіру, яку вони мають від дитини, вони маніпулюють, і це часто відбувається в ігровій формі. Дитині потім кажуть: "Це наша таємниця, нікому не розказуй, ми ж граємося", – зазначила Анна Саєнко.
Як говорить експертка, дитина може не розповідати про саму ситуацію, але скаржитися на біль у паховій зоні. Часто дитина сама не розуміє, що проти неї сталося правопорушення.
"У нас прийнято розповідати, що у хлопчиків "краник", у дівчат – "квіточка", і це є неправильним. Дітей потрібно навчати, щоб вони розрізняли і розуміли, що проти неї йдуть протиправні дії. Немає проблеми сказати, що в дівчинки є вагіна, а в хлопчика – статевий член. І вони мають це розуміти, – наголосила Анна Саєнко. – З дитиною потрібно починати говорити про сексуальне виховання вже з трьох років, зрозумілою мовою. Щоб вона розуміла, що те, що під трусиками – це її особиста справа, і ніхто не має цього торкатися, бо це може зашкодити дитині".
Слухайте розмову повністю в ефірі Українського радіо!
