Туризм – це не тільки наповнення бюджету громади, але і враження, що отримують люди. Люди, які об'їздили добре відомі міста по кілька разів, хочуть чогось нового і цікавого. Крім того, в епоху гаджетів частина мандрівників була б не проти від них відволіктися і побути наодинці з природою. Отже, детальніше про те, як побудувати успішний туристичний бренд ми і поговоримо з учасниками сьогоднішньої програми.
Пане Богдане, почнемо з головного - як розроблялася і укладалася стратегія розвитку туризму у вашій ОТГ?
Богдан Прончук: Ця робота в нас була дещо уповільнена, але зараз спостерігається тенденція до того, що самі ТГ об'єднуються, бо цей процес у нас ще не завершений. І тут важливу роль, звичайно, відіграють ці напрямки, які задекларовані сьогодні центральною владою. І, звичайно, для Закарпаття це надзвичайно актуально – розвиток туристичної галузі.
А якщо говорити про напрямки – який саме напрямок розвитку в Закарпатті?
Богдан Прончук: Закарпаття дещо специфічне, воно відрізняється від центральних областей, від східних тим, що тут географічне розташування, природна різноманітна. І, звичайно, що одним із пріоритетів розвитку територіальних громад є розвиток туристичної галузі. Сам Бог велів – розташування, природні можливості, термальні води, мінеральні води, чисте повітря і таке інше – спонукає до того, щоб наші територіальні громади звертали на це в першу чергу увагу. Сьогодні хтось говорить, що Закарпаття туристичне. Я дещо критично хотів би висловитися з цього приводу. Так, воно має потенціал туристичний, гарний, хороший. Хороші перспективи для розвитку, вплив на економіку може бути значний. Але сьогодні ще з точки зору, скажемо, оцінок з європейської точки зору, з точки зору розвитку тих громад, які ми спостерігаємо в наших сусідів, ще ми не є туристичним, на жаль.
Якщо ви говорите зараз про сусідів, кого ви конкретно маєте на увазі, це закордонні партнери?
Богдан Прончук: Авжеж закордонні партнери. Наша організація має досвід реалізації деяких мікропроектів зі словацькими колегами, з польськими. Ми обмінювалися досвідом. І ці ж громади, які сьогодні об'єднуються, мають у своєму складі людей, які вчилися в рамках реалізації цих проектів, вчилися за кордоном, і мають уяву як там розвинутий, зокрема, зелений туризм і як розвивається він тут. Що мене радує, - я думаю, що колеги підтримають, що зараз кабінет міністрів, здається 20 жовтня, затвердив державну програму розвитку гірських територій. І, я думаю, що реалізуючи цю державну програму, громади відчують цей напрямок розвитку.
Ви є очільником обласного центру Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму. Я думаю, що хтось із наших слухачів не знає поки, що це таке - зелений туризм. Розкажіть, будь ласка, про це - що це за напрямок, що він передбачає, які цікавинки для туристів?
Богдан Прончук: Сільський зелений туризм відрізняється тим, що люди, коли приїжджають в село відпочити, вони спілкуються безпосередньо із власниками садиб. По-перше, хотів би ще зауважити, що я все-таки намагаюся десь переконати владних мужів і науковців, зокрема, щоб все-таки віднести цей вид туризму до соціального підприємництва. Чому? Тому що є люди, які сьогодні не готові викласти певну суму грошей, поїхати в Туреччину, чи, скажімо, в Єгипет, ще якісь закордонні, чи, скажемо, наші дорогі місця відпочинку, а їдуть в село. Тому що тут за помірну ціну можна добре поїсти, подихати свіжим повітрям. А відрізняється ще й тим зелений туризм садибний, сільський, що люди там можуть показати своїм діткам звідки береться молоко, де росте картопля і так далі. Тобто, це здоровий спосіб відпочинку.
Дякую, я пропоную долучитися до розмови пані Іванні Терпак. Вона начальниця відділу економічного розвитку міжнародних відносин, інвестиції і туризму Перечинської міської ради. Запитаю у вас, як і пана Богдана, щодо напрямків і перспектив розвитку туристичного напрямку у Вашій територіальній громаді.
Іванна Терпак:Розвиток туризму – це один із стратегічних напрямів розвитку і він вказаний у стратегії розвитку нашої громади на період до 2025 року. Туризм на території нашої громади розвиваємо в першу чергу тим, що ми збільшуємо кількість активних місць на території нашої громади, розвиваємо наш музей. Також одним зі шляхів бачимо збереження та популяризацію нашої культури. Переважно такі напрямки.
Чи є на території вашої ОТГ якісь пам'ятки історії, архітектури, які могли б бути потенційно цікавими для туриста?
Іванна Терпак:На території нашої громади є міст, який був побудований на початку 1900-х років, здається 1901 рік, він був побудований італійцями, які раніше проживали на території нашого міста, за технологією Ейфелевої вежі. Такий цікавий один елемент. А також на території нашої громади є єдиний у Європі пам'ятник листоноші Федору Пакеті. Є у нас на території громади найбільша металева підкова в Україні. Цей пам'ятник навіть занесений до Книги рекордів України у 2018 році. Є на території громади лемківська хата. У майбутньому плануємо розбудовувати на території села, яке також знаходиться на території нашої громади, плануємо розбудовувати лемківський двір. Зараз розвиваємо наш краєзнавчий музей. Для його розвитку звичайно залучаємо кошти місцевого бюджету і грантові кошти.
Пані Іванно, наші слухачі запитують, як Ви визначалися, чи потенційна туристична привабливість з точки зору цікавості? Хто це робив – громада, якась експертна рада?
Іванна Терпак:Ми на самому початку таку привабливість визначали при розробці стратегії розвитку нашої громади. Ми, звичайно, залучали і жителів нашої громади, і експертів, і представників громадських організацій. Тобто, велике коло людей було залучено до визначення таких питань.
Економічне запитання: хто вкладає кошти, хто інвестує і чи заробляє вже ОТГ на цьому напрямку, на цьому кластері?
Іванна Терпак:Звичайно, вкладає кошти і наша громада, і залучаємо грантові кошти. Вже для розвитку туристичної галузі за минулий і за цей рік було залучено 4 проекти за рахунок саме грантових коштів.
А що це були за проекти?
Іванна Терпак:Два проекти у нас були спрямовані на розвиток нашого музею, один проект вже зараз реалізується. Другий проект зараз у процесі підписання грантової угоди, також щодо розвитку нашого музею, із програми «Польща, Білорусь, Україна», це спільно з нашими партнерами з Польщі, з міста Лежайка. Один проект минулого року було реалізовано на території лемківської хати, також було залучено грантпрограми. Ще один проект, здається з програми «Єврорегіон Карпати, Україна», завдяки йому також були залучені кошти на розвиток музею.
Пані Іванно, чи є преференції у вашої ОТГ для підприємців, які розвивають туризм? Ну, припустимо, це податкові пільги, якісь інші пропозиції?
Іванна Терпак:Звичайно. У нас діє така програма – підприємцю, який започатковує власну справу, в тому числі яка і сприяє розвитку туризму, ми надаємо пільгу, надаємо приміщення в оренду за одну гривню в рік терміном на три роки. І вже є такі підприємства. В принципі, за останні два роки два таких підприємства вже почали діяти, перше – це Перечинська Мануфактура, яка вже відома далеко навіть за межами нашої Закарпатської області.
Давайте поставимо поки що три крапки в розмові з вами. І я переходжу до розмови із Львовом, це Антон Мільчевич. Він на прямому зв'язку. Засновник Агротуристичного кластеру «Горбогори». Це об'єднання фермерів, які розвивають туризм і гастротуризм. Пане Антоне, наскільки успішно розвивається цей сектор і наскільки він цікавий і привабливий сегмент туристичного напрямку?
Антон Мільчевич:Добрий вечір, ще раз я повинен сказати, що це не тільки перспективний, привабливий, але й надзвичайно потрібний сегмент, тому що це дозволяє крім того, що організовувати агротуризм – це гастротури, дає змогу фермерам отримувати додану вартість. І, крім того, популяризувати сільську працю людей, які проживають на цій території. Крім того, у нас, напевне, по всій Україні, стоїть гостре питання з трудовою міграцією і цей напрямок дозволяє зупинити її. Люди бачать перспективу, розвиток, що можуть заробляти кошти на місці. Агрокластер – це вже своєрідний майданчик, який дає змогу навчати людей з інших регіонів як само організовуватися, починаючи практично з одної ідеї, приймати туристів різних напрямків. Це стосується і переробки із сироваріння, і равлики, і риба, і вівчарство – 200 напрямків.
Як таким чином формується і зміцнюється туристичний імідж, як він набуває дорожчого, мабуть, вигляду у вашій області?
Антон Мільчевич:Конкретно в області – по-перше, і крім того, на конкретній території. У наш кластер «Горбогори», а це входить ОТГ і сільська рада, ми створили спільне комунальне підприємство для популяризації і розвитку «Горбогорів», воно нам дозволяє під брендом «Горбогори» об’єднувати сімейні агротуристичні садиби. І вже саме для них дешевша реклама, тому що вони працюють, розвиваються. І під брендом «Горбогори» це дозволяє популяризувати цей напрямок. Людина менше витрачає на всю бюрократію. Крім того, «Горбогори» займаються співпрацею з державними органами – продспоживслужбою, наприклад. Ми входимо в контакти з усіма службами, і вони нам сприяють. Крім того в нас є і наукові установи - 2 інститути, які мають практичну можливість втілення своїх туристичних напрямків. Студенти можуть приїхати і на практиці це побачити. Ще ми організували за ініціативою фермерів фестиваль «Горбогори». Про нас почули, побачили і ми перемогли в конкурсі секторальної підтримки на 27 мільйонів гривень для розвитку території Європейського Союзу через бюджет. Це дуже такий перспективний напрямок і ми готові ставати майданчиком для всієї України. У нас уже триває підписання такої дорожньої карти з Харківською областю, з Дергачівського району телефонували, з Херсонською областю. Цікавляться, наш досвід реально працює.
Я повертаюся до розмови з паном Богданом. Пане Богдане, я думаю, що ви можете розповісти іншим територіальним громадам, хто потенційно зацікавлений у розвитку свого туристичного сегменту, як правильно визначити стратегію, як її робити і укласти, які саме обрати пріоритети, і, насамкінець, що дуже важливо, які фактори впливають на розвиток туризму в ОТГ?
Богдан Прончук: Кілька ключових моментів, які колеги висловили. Фінансування, і в основному, ми бачимо, що це є ініціативи приватні, приватний капітал, приватні господарства, садиби ті ж, які хочуть розвивати туризм і які певним чином впливають на розвиток громади, розвиваючись самі, розвивають і громади. Скажемо, для Закарпаття характерно що один момент, що Закарпаття дуже різноманітне. В гірській місцевості ми не можемо виростити виноград, і не кожен овоч там виросте. У той час, коли в низинних районах росте виноград, яблуня і зараз вже екзотичні овочі і фрукти. Тим і цікаво, що люди можуть побути, скажемо, три-чотири дні в Гірській місцевості, як сказала пані про морський відпочинок: три дні а далі вже нудьгую, хочу чогось нового, якихось нових вражень. У Закарпатті такі можливості є. Але тут на перший план виступають такі фактори, як інфраструктура, розвиненість чи нерозвиненість, недорозвиненість інфраструктури, ті ж самі дороги. Я сьогодні звертаю увагу багатьох тих, від кого залежить інформаційне забезпечення, тих же туристичних інформаційних центрів, – послухайте, я мушу сказати, що в обласному центрі, в районі, де багато людей приходить, приїжджає, на вокзалах, у центральній частині, немає туристичного інформаційного центру, де була б доступна інформація, як це є, скажемо, у наших сусідів в Словаччині, Угорщині, у поляків, Румунії і так далі. Недавно я був у Словенії, ми туди їздили за іншою програмою. Теж власна ініціатива. Але ми отримали всю необхідну інформацію і про маршрути, про культурні місця, дізналися де знаходяться державні установи, одним словом, повну потрібну інформацію для людей.
Якщо я правильно вас зрозумів, перше – це створення осередку туристичного та інформаційного центру, який акумулює і знання і вміння людей, які правильно розроблятимуть в подальшому і маршрути і напрямки, і, відповідно, монетизуватимуть цей сегмент?
Богдан Прончук: Авжеж, ну і тут мусять бути ініціативні люди. От, як скажемо, той же фермер із Львівщини. Він організовує навколо себе фермерів, залучає якісь кошти. Але, знову ж таки, хочеться більше впливу держави, щоб створили умови. Сьогодні ми не маємо доступу до дешевих кредитів, таких які б ми хотіли. Я маю на увазі доступні кредити, під якісь розумні відсотки. Сьогодні такого доступу немає. Хоча, попри все, сільський зелений туризм розвивається, як бачимо.
А от щодо факторів, які впливають на розвиток туризму, що це може бути, і як суттєво ці фактори можуть впливати?
Богдан Прончук:Туризм розвивається завдяки чомусь або всупереч чомусь. На сьогодні всупереч тим програмам, які сьогодні приймають, адже вони недосконалі, бо не враховують потреби громади. Фактор і природний, і людський, знову та ж інфраструктура. Я думаю, що це все впливає на розвиток туризму. Ну, я сьогодні маю сказати, чи можу сказати, якщо хтось пам'ятає із наших слухачів і учасників цієї бесіди, про парламентські слухання, які були у Верховній раді зо два роки, чи три тому. Тоді стояло питання розвитку туристичної галузі в Україні, вплив на економіку – десь така назва була. Коли усі депутати казали, що йдемо у пріоритетний напрямок розвитку – це туризм. Але жодного народного депутата там не було. Сьогодні потрібно знайти партнерів в особі нинішніх депутатів, щоб вони дбали про цей напрямок розвитку і вплив на економіку регіональних і громад зокрема.
Пані Іванно, чи ваша територіальна громада об’єднується з кимось, чи вже об’єдналася, чи має на меті об’єднатися задля досягнення спільного економічного результату?
Іванна Терпак: Маєте на увазі чи має наша громада якісь міста-побратими? У нас є таке місто-побратим, це місто Радзивилів. Але окрім того у нас був такий візит, обмін досвідом. До нас приїжджали наші колеги із Харківської області. Окрім того у нас є 13 міст-побратимів від 6 країн Європи. Часто їздимо один до одного в гості на різні свята, вони до нас приїжджають. Ведемо спільні проекти. У такому напрямку працюємо.
Ці поїздки і зустрічі, вони вже дали якийсь практичний результат?
Іванна Терпак: Яскравим прикладом можуть бути спільно написані проекти. Я вважаю – це процес роботи нашого відділу написання проектів. На даний час один проект пройшов із одним з наших міст-побратимів.
Запитання щодо розвитку туристичної інфраструктури. Ми згадували і про будівництво доріг, і про організацію транспортних перевезень, і організацію готельної і кемпінгової інфраструктури, це і послуги, і безпека. Чи є з цього переліку якісь зрушення, напрямки, досягнення, про що можна сказати?
Іванна Терпак:У нас на території громади проходять ремонти доріг, розроблений і промаркований велосипедний туристичний маршрут. Цей веломаршрут у нас був промаркований частково з міського бюджету, частково за грантові кошти.
А щодо транспорту, наприклад?
Іванна Терпак:Зараз якраз розробляємо нові маршрути сполучення між населеними пунктами нашої громади. Це якраз зараз таку роботу проводимо, розробляємо.
Пане Антоне, Ви, як флагман, так би мовити, у своїй місцевості розвитку такого сегменту і потужного бізнесу, що б могли практично порадити іншим ОТГ на шляху розвитку туристичних центрів?
Антон Мільчевич:Перш за все я б хотів порадити, щоб люди повірили в себе. А друге питання, що для тієї успішної діяльності повинні зрозуміти, що тільки в об'єднанні є сила. Для популяризації, для відстоювання своїх інтересів, це перш за все. Об'єднання дешевше, швидше і зрозумійте одне, що тільки власним прикладом на кожній території повинна бути ініціативна група, яка візьме на себе перші кроки. Пізніше воно окупиться сторицею. Багато страхів є у тих, хто тільки легалізуються – там податкова, якісь контролюючі органи зупинять та будуть перешкоджати. Люди повинні зрозуміти: це є в минулому. Зараз питання найцінніше… От я почув, що кредити дешеві потрібні, але не це головне. Я впевнений: ми побачимо, завтра буде багато коштів, а не буде кому їх освоювати. Найцінніше – це людський ресурс. І чим швидше це зрозуміємо, тим ми будемо більш успішніші. Тому що, скажімо, розробка велосипедних маршрутів, але для тих же маршрутів повинні бути зупинки цікаві, не може бути з точки А в точку Б просто переїхати! А на цьому відрізку мають бути садиба, має бути молоко, чай, цікавинки. А це можуть зробити тільки люди, не кошти, а люди. А кошти прийдуть. Це хотів важливе сказати.
І вам, як бізнесмену, теж буде кілька таких практичних запитань – як привабити потенційного туриста і як розробляється і поширюється реклама, своєрідний бренд громади?
Антон Мільчевич:Перш за все у нас дуже вдала назва – Горбогори. Можуть сказати, що нам пощастило, у нас туристичне місто Львів, з хорошою історією, а ми біля Львова. Так, але ми – це сільська територія. Кластер – це не просто порожні слова, це хороша спілка, підписана угода про співпрацю. Чому я на цьому наголошую? Тому що туди входить управління туризму та молоді, креативні люди, які нам допомагають, маючи свої ресурси, безкоштовно. Наприклад, безкоштовно членам садиб, які входять у «Горбогори», вони є в одному каталозі. Якщо йти індивідуально це купа коштів, кудись треба пробивати. Плюс, якщо я виступаю і кажу «Горбогори» - кожний член автоматично вже рекламується. От приїжджають люди на навчання, наприклад, на равлики. Кажуть ми в «Горбогори». І автоматично «Горбогори» поширюється на всіх членів асоціації. І це такий простий, дешевий, але дуже ефективний спосіб. І таким чином, до речі, воно дозволяє порівнювати дуже швидко, з мінімальними фінансовими затратами, і виграє в загальному кожен член. І мало того, в нас також багато бажаючих вступити в наш кластер. У нас є вже підписана угода про співпрацю з ОТГ із сусіднього району. Інші хочуть, питають: чи можна під вашим брендом «Горбогори», наприклад трав'яні чаї запустити?
Тобто ви об'єднуєте і акумулюєте малі фермерські господарства, які виготовляють крафтову продукцію, так?
Антон Мільчевич:Мало того, ми стаємо таким майданчиком, допомагаємо розвиватися, показати. Тому що тут у нас зараз проблема. Зараз йде запуск випікання хліба народним способом. Печуть хліб всі, але це треба знайти людину, це не так просто. Ми знайшли, допомагаємо, щоб вона за цим рецептом не тільки випікала, але ще й показала, щоб люди побачили. І тоді використали цех. По-перше, продукт локальний, фермери пшеницю виростили, віддали, спекли здоровий хліб, спожили це. І всі задоволені, і туристи купили собі подарунок додому.