Симон Петлюра: антисеміт-погромник чи національний герой?

Симон Петлюра: антисеміт-погромник чи національний герой?

Симон Петлюра ─ український державний, військовий та політичний діяч, публіцист, літературний і театральний критик, а також організатор українських збройних сил. Проте тривалий час точиться дискусія про те, чи був він національним героєм. Більше про це в ефірі Радіо Культура розповів співробітник Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук Ярослав Файзулін.

Що сучасникам варто знати про цю постать

Наші громадяни повинні знати, що, насамперед, Симон Петлюра був керівником Української держави у найважчий період її існування. Інша його видатна риса ─ творець війська, яке захищало Україну від більшовиків понад сто років тому. І коли визвольні змагання 1917-1921 років закінчилися, Петлюра намагався зберегти державницьку традицію, очолював Державний центр Української Народної Республіки за кордоном, сподіваючись, що українську державність вдасться відновити. Збереження цієї традиції закінчилося тим, що державність була відновлена і в 1992 році президент УНР в екзилі Микола Плав’юк передав клейноди і символи влади першому президенту незалежної України Леоніду Кравчуку.

Що є міфом, а що правдою з біографії Симона Петлюри

Більшість міфів щодо Симона Петлюри були штучно створені радянською пропагандою, аби дискредитувати його в суспільних уявленнях. Але вони продовжують жити дотепер саме через незнання людей. Антисеміт, погромник, грабіжник тощо ─ це ті кліше і штампи, які були штучно нав’язані.

Щодо народження Петлюри, то народився він 10 травня (22 травня ─ за новим стилем) 1879 року у Полтаві, у міщанській багатодітній родині. Початкову освіту здобув у церковно-парафіяльній школі, далі була духовна семінарія, з якої його виключили за так званий "мазепинський дух". У 1901 році учні цієї семінарії покликали до себе видатного композитора Миколу Лисенка, під час зустрічі з яким була виконана заборонена у той час кантата "Б’ють пороги". На цю зустріч прийшов ректор духовної семінарії Іван Пічета, який почав звинувачувати Лисенка у мазепинстві, але на захист композитора виступив саме Симон Петлюра. І з цього часу починаються переслідування Петлюри. Згодом він змушений був переїжджати на Кубань.

Родина Петлюр дала не тільки видатного державного діяча Симона Петлюру. Його молодший брат Олександр Петлюра став відомим військовим діячем, полковником армії УНР, а його племінник Степан Скрипник став патріархом Української автокефальної православної церкви. Після того, як українські визвольні змагання були програні частина його рідних опинилися в еміграції, а ті, що залишилися в Україні, практично всі були знищені радянською системою, зокрема, його сестри Марина і Феодосія.

Чому Петлюра змінив ім’я і чи змінював

Є версія, що при народженні його ім’я було Семен і що він пізніше себе перейменував на честь Симона Зилота. Проте у багатьох дослідженнях йдеться, що саме від народження він був Симоном. Тому зміна імені ─ це одна з легенд, які з ним пов’язані. Зокрема, як і легенда про масонство. Наразі історики не мають документів про те, що Симон Петлюра був учасником масонських організацій.

Життя Петлюри на Кубані повернення в Україну

У 1902 році разом з декількома своїми соратниками Петлюра перебирається на Кубань і опиняється в Єкатеринодарі, де завдяки підтримці місцевих українців стає вчителем п’ятого міського училища. Разом з тим, продовжує займатися революційною діяльністю, зокрема, був членом Чорноморської української громади, розповсюджує відозви, про це стає відомо жандармам, які починають за ним стеження. Він був заарештований і перебував у в’язниці 3-4 місяці. Після арешту повернутися до викладання не міг і тоді українці просять академіка влаштувати його в експедицію, яка займається дослідженням української історії. Він починає вивчати документи Кубанського війська, виходить низка його наукових статей, Петлюра починає займатися публіцистичною діяльністю. Він не мав освіти, проте цікавився історією, з головою поринає у її вивчення і досягає значних успіхів.

Повернення в Україну

У 1904 році Петлюра знову опиняється під загрозою арешту і змушений виїжджати з Кубані, їхати до Києва, а пізніше ─ до Львова, де знайомиться з Іваном Франком, Михайлом Грушевським, а також співпрацює з "Літературно-науковим вісником" та іншими виданнями, де друкує свої наукові праці на історичні й культурні теми. Він не припиняв своєї революційної діяльності, перебував у складі Революційної української партії, пізніше ─ Української соціал-демократичної робітничої партії. Також здобув відомість публіциста, займавшись у Києві підготовкою "Громадського слова" і пізніше газети "Рада". З початком Першої світової війни починає працювати в Союзі Земств на Західному фронті і саме там зближується з військовою масою, що призвело до того, що на І Всеукраїнському з’їзді, який відбувся у травні 1917 року в Києві, Симона Петлюру обирають головою Українського генерального військового комітету. І на цій посаді він повністю віддається створенню українського війська.

Загалом імена Мазепи, Петлюри, Бандери стали іменами спочатку Українського руху, Української держави, а пізніше ─ всього українського народу. Саме з цими іменами асоціювалася українськість. Після Революції, коли Петлюра здобув відомість і очолював державу, його іменем почали називати державотворення: петлюрівські міністерства, петлюрівський уряд, петлюрівське військо, петлюрівські повстанський рух та навіть Українська автокефальна православна церква в чекістських документах фігурує як "петлюрівська церква". Тобто Український рух, який у той час відбувався проти більшовиків, проти радянської влади називали "петлюрівським рухом".

Петлюра як військовий діяч

Крім того, Петлюра з березня 1917 року зосередився на створенні власного війська. Він вважав, що саме військо може захистити Українську державу у випадку небезпеки. Тому на мітингах активно проголошує створення війська. Проте у грудні 1918 року вибухнув конфлікт через те, що Винниченко виступав проти створення власного війська, вважав, що Україні буде досить міліційних формувань для підтримання порядку всередині країни, мовляв, жодних загроз від більшовиків не існує. Натомість Петлюра наполягав на створенні власного війська, бо вбачав реальну загрозу у більшовиках і готувався до її відбиття. У листопаді 1917 року в Києві придушили спробу більшовицького заколоту. Коли Петлюра вже не був Генеральним секретарем військових справ, з власної ініціативи почав формувати добровольчі формування, які взяли участь у придушенні Арсенальського повстання і захисті України від більшовиків.

Життя Петлюри після Гетьманського перевороту

Петлюра відійшов від політики та державотворення. Очолив Київське губернське земство, пізніше ─ Всеукраїнський союз земств. Разом з тим, бере участь антигетьманському союзі і в підготовці повстання проти гетьмана. В липні 1918 року Петлюру було заарештовано, він перебував у Лук’янівській в’язниці і повернувся на волю у листопаді 1918 року, коли очолив повстання проти гетьмана. До складу Директорії, яка очолила після відставки гетьмана, його було обрано заочно.

Чи Петлюра брав участь у єврейських погромах

Під час військового протистояння у 1918-1921 роках в Україні відбувалися численні єврейські погроми. Їх чинила практично кожна із військових сил, які перебували у той час в Україні: поляки, більшовики, але найбільше ─ білогвардійці генерала Денікіна. Були і погроми, вчинені вояками армії УНР. Але Симон Петлюра і українська влада всіляко намагалися нейтралізувати такі явища. І практично з моменту, коли Петлюра очолив Директорію, він видавав відозви, прокламації та звернення до населення не спричинятися до погромів, уникати їх, мовляв, єврейське населення має такі ж самі права в Українській Народній Республіці, як і українці, і є жертвами більшовиків та білогвардійців. Крім того, була створена спеціальна комісія і українська влада суворо карала за участь у погромах.

Що змусило Петлюру емігрувати з України і оселитися в Парижі

У 1921 році уряд УНР, українське військо під натиском більшовиків змушені були залишити територію України. Якийсь час вони перебували у Польщі, у 1921 році Польща підписала Ризький мирний договір із більшовиками, і більшість українських урядовців змушені були переїхати до інших країн. Це сталося і з Петлюрою, який у 1924 році емігрував до Парижа, де продовжував свою діяльність: інформування світу про українське питання, Українську державу і спроби залучитися підтримкою західних політиків, збереження антибільшовицької боротьби. У 1925 році у Парижі починає виходити журнал "Тризуб", який виходив до 1940 року. Петлюра продовжував активно спілкуватися з керівниками Румунії, Польщі, Франції, Англії для того, щоби організувати антибільшовицьку боротьбу, яка була доволі успішною, оскільки чекістські зведення за 1924-1927 роки рясніють повідомленнями про підтримку УНР цими країнами і про можливість відновлення боротьби. Такі ж настрої панували і серед населення України.

У 1926 році у Польщі відбувся переворот і до влади приходить Юзеф Пілсудський, який був товаришем Петлюри і з яким вони уклали Варшавський договір. І в українських, і в польських колах з’являються перспективи на продовження боротьби. Більшовики вбачали у цьому велику загрозу, оскільки нова війна ставала реальністю і, очевидно, саме тому прийняли рішення про знищення Симона Петлюри. 25 травня 1926 року у Парижі його вбили. Далі у рамках судового процесу більшовикам вдається вдається навчати свою позицію судові, вбивцю виправдовують і нав’язується образ Петлюри-антисеміта та погромника.

На фото: Симон Петлюра, uk.wikipedia.org

Останні новини
Ярослав Корнієнко (Схід SOS): "Якщо людина вирішила евакуюватись, краще робити це якнайшвидше"
Ярослав Корнієнко (Схід SOS): "Якщо людина вирішила евакуюватись, краще робити це якнайшвидше"
Внутрішня боротьба триває: Саша Чемеров представив сингл "Чай"
Внутрішня боротьба триває: Саша Чемеров представив сингл "Чай"
Що з нас усіх виросте?: Гурт NAZVA видав альбом "Паросток"
Що з нас усіх виросте?: Гурт NAZVA видав альбом "Паросток"
Остап Українець, Юлія Вус та Іван Кипібіда про "Коротку історію української літератури"
Остап Українець, Юлія Вус та Іван Кипібіда про "Коротку історію української літератури"
Не дитина для вас, а ви для дитини ― експертка про усиновлення
Не дитина для вас, а ви для дитини ― експертка про усиновлення
Новини по темі
Остап Українець, Юлія Вус та Іван Кипібіда про "Коротку історію української літератури"
Рейган на зустрічі з Горбачовим цитував "Український вісник". Кендзьор про створення легендарного самвидаву
Дуже важливо, що пам’ятання про загиблих відбувається вже під час війни ― Стичинський
Улюблене для чотирьох поколінь: історія Радіо Промінь
Зробити театр масок було моєю університетською мрією — режисер Давид Петросян про виставу "Слуга двох панів"