Українське питання під час перемовин МЗС Туреччини та Росії: на чиєму полі грає Анкара?

Українське питання під час перемовин МЗС Туреччини та Росії: на чиєму полі грає Анкара?

Міністри закордонних справ Росії та Туреччини Сергій Лавров та Мевлют Чавушоглу зустрілися в Анкарі, щоб обговорити можливість вивозу української пшениці з портів, а також ймовірність відновлення російсько-українських переговорів, що зупинилися після зустрічі у Стамбулі наприкінці березня. Більше про перебіг перемовин в ефірі Українського радіо розповів політолог Валерій Гончарук.

0:00 0:00
10
1x

Про позицію Туреччини 

Туреччина грає свою гру і не є прямолінійною. Ми не можемо сказати, що  Туреччина стоїть  виключно на проросійських позиціях. Але так само ми не можемо сказати, що це позиція, яка має імпонувати українцям. З одного боку, Ердоган фактично заграє з Російською Федерацією самим фактом ведення цих переговорів і візитом Лаврова до Туреччини, який практично не має можливості відвідати будь-яку країну, зокрема Європейського Союзу. Крім того, Туреччина блокує розширення НАТО, тобто вступ Фінляндії та Швеції. Вона відкрито про це говорить. Звичайно, ця ситуація грає на руку росіянам, які виступали проти розширення НАТО і відкрито це декларували. І зараз через Туреччину це реалізують в питанні Фінляндії та Швеції.

З іншого боку, саме Туреччина перекрила Босфор та Дарданелли, що не дало можливості посилити російські війська, перегнати кораблі, зокрема з Балтійського моря. І це послабило позиції Російської Федерації. Крім того, відома історія з "Байрактарами". Тобто Туреччина продавала і продає зброю Україні. І в цьому сенсі вона є нашим союзником. Але те, що турки грають свою гру — це очевидно. Вони піднімають власний міжнародний статус і хочуть позиціонувати себе як регіонального лідера. Можливо, навіть лідера світового масштабу, з яким потрібно рахуватися.

Про впливовий політикум Туреччини 

Позиція Ердогана співпадає з позицією держави. Дійсно, ми не можемо сказати, що там є потужна опозиція. Крім того, частина представників опозиції взагалі були вимушені виїхати, адже в Туреччині їм загрожує достатньо суворе покарання за спробу державного перевороту. З одного боку, коли ми розглядаємо діяльність політичних партій, то вони діють легально. Тобто є опозиційні партії, адже не всі орієнтуються на Ердогана. З іншого боку, є питання прав людини, зокрема, пов’язане з курдами. Проте Ердоган перемагає на виборах у демократичний спосіб. Ми не можемо розглядати Туреччину виключно з автократичної точки зору. Відтак, Ердоган позиціонує себе як харизматичний лідер, який претендує на роль в історії, і не лише турецькій, а й світовій.

Як економічно Туреччина співпрацює з Росією

Вона залишається містком і дозволяє легалізувати багато економічних проєктів Російської Федерації. Це стосується і зерна. Посол України недаремно застерігає турецьку сторону, що легалізація вкраденого українського зерна може відбуватися саме через турецькі порти. Ми пам'ятаємо, як у 2014 році, під час накладення санкцій на Російську Федерацію, з'явилося багато таких товарів, як білоруські креветки. Очевидно, де Білорусь, де море і де можуть бути креветки. Таким чином Білорусь виконувала роль посередника і легалізовувала російські товари. 

І Туреччина в цьому сенсі також грає. Сказати, що вона має надприбутки з цього, ми не можемо. Водночас у Російській Федерації основними джерелами доходу залишаються нафта та газ. І оскільки працює ембарго на російську нафту, ми побачимо, у який спосіб це буде легалізуватись. Очевидно, що Туреччина зараз заграє. Вона не пішла на жорсткі санкції щодо Російської Федерації. Наскільки багато вона виграє — це питання відкрите. Я не думаю, що йдеться про суттєві економічні зиски. Швидше за все, таким чином Туреччина зміцнює свою політичну платформу у світовій геополітиці. 

Про російських туристів 

Туреччина зацікавлена в тому, щоб були туристи, і не лише з Російської Федерації, але й європейських країн. Але питання в тому, чи є російський громадянин на сьогоднішній день платоспроможним. З кожним днем ця платоспроможність падає. Крім того, росіяни зараз є токсичним народом. Однак навіть росіяни, які мають заробітну плату та роботу, бачать, що підприємства та західні капітали виходять з Росії, зупиняються заводи тощо. Тому вони не впевнені, що буде завтра. Бо сьогодні ти маєш кошти, а завтра — ні. Відтак, росіяни з великою обережністю ставляться до можливості відпочивати за межами Російської Федерації. І в цьому сенсі найближчих перспектив немає. 

Про участь Ердогана в процесі звільнення політв'язнів 

Ахтем Чийгоз та Ільмі Умеров — кримські татари, яких обміняли за посередництва Туреччини. Ці переговори мали закритий характер, і ми не можемо сказати, що зіграло головну роль. Адже була інформація про те, що в Туреччині були затримані російські терористи. Їх звільнили, перевели в Росію і натомість повернули двох кримських татар. Водночас кримські татари і турки мають достатньо давні історичні зв'язки. І тут Ердоган зіграв не стільки на користь України, хоча він є нашим ситуативним союзником, скільки зіграв на користь кримських татар, яких в Туреччині проживає близько мільйона. Тому коли ми говоримо про в’язнів "Азовсталі", питання полягає у тому, що у випадку з кримськими татарами це був суто політичний електоральний ефект. Що отримає у цій ситуації Ердоган — незрозуміло. І, можливо, саме це гальмує можливість переговорів, зокрема зі сторони Російської Федерації. Тобто чи зацікавлена Росія сьогодні повертати героїв "Азовсталі" в Україну. 

Фото: pixabay.com