"Я прочитав вирок стосовно цієї особи і зробив для себе висновок, що по формі суд прийняв правильне рішення, але за змістом виходить знущання. Стаття, за якою його засуджено, 14 зі значком 2 Кримінального кодексу України, передбачає відповідальність за поширення інформації, зокрема про розташування Збройних Сил України чи їхніх підрозділів. Цю статтю прийнято законом лише в цьому році, діє вона з квітня і спрямована на те, аби стримувати людей від поширення інформації, яку потім може використати ворог. Відповідно до частини другої цієї статті, за якою його засудили, покаранням є позбавлення волі від 5 до 8 років. Таким чином суд призначив винному покарання по мінімуму цієї санкції — 5 років. А потім скористався положенням статті 55 Кримінального кодексу, яка дозволяє звільняти особу від відбування покарання з випробуванням, якщо вона засуджена до позбавлення волі на строк не більше 5 років. Таким чином особа відбулась умовним засудженням", — пояснив Микола Хавронюк.
Він додав, що у цьому конкретному випадку все більшою мірою залежало від прокурора, який уклав угоду зі звинуваченим, аніж від судді: "На мій погляд, прокурори іноді зловживають цими угодами, тому що вони мають сенс тоді, коли від особи треба отримати певну інформацію. Відтак в обмін на інформацію укладається угода про визнання винуватості, відповідно до якої сторони погоджуються на якесь мінімальне покарання. Цю угоду в подальшому передають до суду для затвердження".
"В цій ситуації, можливо, чоловік із Харкова і не міг нічого дати. Він вчинив конкретне діяння, за яке мав би понести відповідальність і це не те діяння, у зв’язку з вчиненням якого варто укладати угоду. Таким чином, вона сама по собі викликає здивування", — пояснив Хавронюк.
Також, як додав експерт, якби доцент Харківської політехніки опублікував своє повідомлення в якійсь соціальній мережі — фейсбуці чи твіттері — можна було би зрозуміти, що він попереджає сусідів про певну небезпеку: "Але ж він опублікував повідомлення вКонтакте — російській соціальній мережі, якою українці практично не користуються. Тож фактично це було не попередження сусідів, а повідомлення державі-агресору про те, що є військовий підрозділ, який розташований там-то і там-то. Чоловік фактично коригував вогонь, тому я піддаю сумніву й правильність кваліфікації, чи немає тут державної зради. На жаль, із самого вироку цього абсолютно не видно: не розкрито питання, чи спричинили його дії якісь наслідки, чи був нанесений удар чи ні".
"Разом з тим, стаття, за якою засуджено обвинуваченого, нова, за нею мало судової практики й дії прокурора можуть свідчити як про його невеликий досвід, так і про помилку або й щось інше. Нам треба удосконалювати статті Кримінального кодексу, які стосуються колабораціонізму для того, щоб вони були виписані відповідно до принципу юридичної визначеності настільки ідеально, що й суд, й прокурор не зможуть помилитися", — підсумував Микола Хавронюк.
Фото: pixabay
