У спецпроєкті "Незалежність: 30 і 1 рік становлення" Українське радіо відстежує шлях вітчизняної політики, дипломатії, бізнесу та соціуму, аналізує здобутки і помилки у різних сферах, порівнює Україну до 24 лютого і після, а також прогнозує майбутнє нашої держави.
***
Бізнес в Україні на початку 1990-х ― це: відсутність приватної власності, човникарство як спосіб, щоб вижити представникам абсолютно різних професій, картаті баули, малинові піджаки і барсетки у новоспечених підприємців із кримінальним шлейфом, а також корупція, рейдерство і бюрократія.
Здобувши незалежність, Україна стає на самостійний шлях. За тодішнім виробничим потенціалом і чисельністю населення 52 млн осіб, вона ― друга після Росії держава СНД. До слова, у 1989-му в Україні було вироблено понад 16% загальносоюзного національного доходу.
Однак, у результаті неефективного управління економікою, незалежна Україна опиняється у стані глибокої економічної кризи, що затягується майже на 10 років. Це суттєво довше, ніж у більшості сусідніх країн. І від різних економічних криз ми страждаємо найбільше. Про це розповів директор Інституту соціально-економічної трансформації Ілля Несходовський. "Бізнес навпомацки", якщо його можна так назвати, не зникає, а видозмінюється і розвивається до стану повноцінного підприємництва. Хоч на це і знадобився не один рік, зазначив пан Несходовський.
Як свідчать тридцятирічні напрацювання моніторингу Інституту соціології Національної академії наук України, найбільший страх, з яким у 1990-х роках живе 80% населення – це страх, пов’язаний із матеріальним становищем. Водночас 70% українців бояться злочинності та голоду, що свідчить про велику психологічну напругу у суспільстві.
Тим часом, бізнес шукає підходи та засоби для існування. І хоча нерідко все зводиться до банального "силового підприємництва", коли правда на боці того, хто фізично сильніший, однак уже тоді закладаються перші підвалини ринкової економіки.
Як і на що орієнтується бізнес в Україні у перші роки незалежності – розповів президент Гуманітарного центру, голова Асоціації франчайзингу України Андрій Кривонос.
***
Олігархи. Це поняття пов’язують із початком 1990-х років, а точніше з процесом непрозорої приватизації. Хоча, як зауважує філософ Сергій Дацюк, тоді це називається інакше – створення ФПГ (фінансово-промислових груп), тобто своєрідних економічних кластерів економіки, які відтворюють дієздатність монополізованої економіки у ринкових умовах. Про олігархів починають говорити лише наприкінці 1990-х, коли відбувається селекція лідерів ФПГ. Тобто той, хто вижив у цій державно-капіталістичній конкуренції, і називається олігархом, вважає Ілля Несходовський.
Олігархи переважно не бажають змін, бо стануть неконкурентними. Вони проти чесних і прозорих правил, адже створили себе у 1990-ті, коли правил не було взагалі. Голова Асоціації франчайзингу Андрій Кривонос нагадує, що в кожному історичному етапі був той, кого можна було назвати олігархом.
Зовнішній вигляд українських бізнесменів початку 1990-х мало чим відрізняється від вигляду їхніх "колег" із пострадянського простору – це малинові піджаки, барсетки, золоті ланцюги на шиї. Діяльність таких бізнесменів сприймається негативно, розповів президент інвестиційної групи "УНІВЕР" Тарас Козак. Утім, і великі бізнесмени (тобто олігархи), які з’являються пізніше, теж не мають довіри у суспільстві.
Через 30 років існування незалежної України, восени 2021-го з’явився антиолігархічний закон. Його повна назва – "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним з надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)". Оцінку цьому закону дав директор Інституту соціально-економічної трансформації Ілля Несходовський.
Таке явище, як "олігархи", притаманне не лише Україні. Власники великого бізнесу, які мають сильний вплив на політику та економіку, відіграють істотну роль у житті багатьох пострадянських країн. Присутня олігархія і в країнах Євросоюзу, зокрема Угорщині, Чехії, Болгарії та Хорватії.
***
Майже усе перше десятиліття незалежності реальний ВВП країни скорочується, а разом з ним падають і доходи українців. У середині 2000-х цей тренд ламається, проте ненадовго, адже розквіту української економіки перешкоджають глобальні економічні потрясіння та військова агресія з боку РФ. Попри це, як зазначає президент інвестиційної групи "УНІВЕР" Тарас Козак, у 2021 році Україна має найвищий показник ВВП за всю історію незалежності.
З економічно безпорадної в 1990-х Україна за якийсь десяток років перетворюється на державу, яка виробляє майже усі життєво необхідні товари. Піднімається середній клас, відбувається вихід на світові ринки. До повномасштабної війни Україна вирощує зерна у два з половиною рази більше, ніж у 1990-х. Серйозно зростають нові стартапи, зокрема у сфері ІТ. І така тенденція, якби не кризи, тривала б і далі, вважає голова Асоціації франчайзингу України Андрій Кривонос.
***
Європа та США відкривають для себе Україну не одразу, а дуже поступово. І вагому роль у цьому процесі відіграють дві революції ― Помаранчева та Революція гідності. Таким чином, за роки незалежності Україна стає в очах світової спільноти самобутньою державою із власною історією та гідністю. І це відбувається насамперед через зростання самоповаги, патріотизму та солідарності самих українців.
Проте, слід зауважити, Україну не ігнорують і одразу після проголошення незалежності. Наприклад, уже за рік, у 1992-му, кількість міждержавних документів за участю України становить 665. Загалом, із 1991 по 2020 рік держава укладає в середньому по 435 документів з іноземними партнерами. Станом на серпень 2021-го їхня кількість перевищує 15 тисяч.
А потім настає 24 лютого. І бізнес, який ледве почав оговтуватися від ковіду, знову зазнає збитків, зазначає директор Інституту соціально-економічної трансформації Ілля Несходовський.
В умовах воєнного стану життєво необхідним є запуск потужного економічного фронту. Адже без економічної активності неможливе повноцінне функціонування держави в такий час. І в цьому процесі має брати участь як держава, так і самі підприємці, вважає голова Асоціації франчайзингу України Андрій Кривонос.
Український бізнес в умовах війни не лише шукає можливості для виживання, а й працює на перспективу. Новий досвід навчив підприємців швидше адаптуватися, переорієнтовуватись та ухвалювати рішення.
***
Понад 90 відсотків іноземних компаній продовжують бізнес в Україні всупереч війні, а далекоглядні підприємці вже думають про те, що буде після війни, констатують у Європейській бізнес-асоціації. Український та іноземний бізнеси налаштовані утриматись, і вже зараз обговорюють, як відбудовувати Україну після війни. Своїми думками щодо цього поділився і голова Асоціації франчайзингу України Андрій Кривонос.
А на думку президента інвестиційної групи "УНІВЕР" Тараса Козака, після війни в Україні швидко розвиватиметься військово-оборонний комплекс, і Україна може стати серйозним виробником зброї.
Загалом, як прогнозує директор Інституту соціально-економічної трансформації Ілля Несходовський, відновлення України, за умови належного фінансування, відбудеться протягом року.
Від човникарів із картатими баулами до повноцінних гравців фондового ринку ― такий стрибок здійснили українські бізнесмени, починаючи з 1990-х років. Якщо на початку незалежності мало хто розумів, як будувати бізнес, а основними підприємцями були спекулянти і приватизатори, то нині це розвинене підприємництво, що працює у високотехнологічному та конкурентному середовищі.
Важке формування податкового кодексу з 1990 року, його перезавантаження у 2010-11 роках, первинне накопичення капіталу, становлення національної валюти у 1996-му, ставка на олігархію наприкінці 1990-х, розвиток системного бізнесу в середині 2000-х, девальвації 2005-го і 2008-го, а потім ― ще й 2014 року, після якої почалося повне переформатування ринку з урахуванням війни, АТО і нових політичних реалій, а за п'ять років ― ще одне перезавантаження з урахуванням локдауна і пандемії.
У процесі цих трансформацій Україна з науково-промислової сфери плавно пішла в commodity (біржові товари) та сферу послуг, наростивши ВВП зі $180 млрд у 1996-му (з моменту появи національної валюти) до $544 млрд у 2020-му, і піднявшись у рейтингу Doing business зі 124-ї у 2006-му на 64-ту сходинку у 2020 році.
Фото: Українське радіо
