"Я шанувальниця творчості цієї письменниці, й два десятиліття тому переклала два її романи. Це був початок моєї кар’єри перекладачки прози, бо до того я більше перекладала поезію.
Мене проза Ерно вразила відвертістю. Вже з’являлися в українській літературі відверті твори, але в них був якийсь виклик, щось неприємне. А тут відвертість від болю, від чого не можна мовчати, інакше може прийти божевілля. Хоча йшлося не про тяжкий воєнний досвід, якийсь соціальний, а досвід особистісний. Це був біль та відвертість того, що внутрішньо проговорюють жінки. Але не завжди це роблять так публічно.
Вона пише про пологи, про муки, хвороби. Мене вразило, коли жінка під час пологів каже: "Моє тіло стало публічним". В цьому великий біль цієї ситуації: кожна жінка, яка народжувала, пережила цей момент, навіть якщо це відбувалося в хорошій клініці. Це екзистенційний біль, який існує завжди: як в благополучних країнах, так і в країнах, де немає благополуччя такого, як у Франції", — розповіла Євгенія Кононенко.
За словами перекладачки, її радість за Анні Ерно, якій присудили Нобелівську премію, була б ще більшою, якби не війна в Україні: "Тут екзистенційні страждання вже відходять вбік через інший біль. Але все одно я дуже радію, що моя авторка здобула таку високу нагороду".
"Я зараз перебуваю у Франції зі своєю хворою дочкою як біженці. Проте не можу оминути жодної французької книгарні і можу сказати, що там було передчуття, виставлені новинки та портрети Анні Ерно, плакати з рекламою її книжок", — додала письменниця.
Євгенія Кононенко також зазначила, що загалом твори Ерно будуть цікаві будь-якому читачеві: "Так, зараз в нас війна, інші проблеми. Питання непорозумінь в коханні, з батьками, про які вона пише дуже відверто, нібито відійшли на інший план. Зараз інші питання є гострими і болючими, але говоріння про питання наших страждань в часи війни, спосіб говоріння є актуальним".
Фото: DW
