Авторка радіодиктанту Ірина Цілик: "Цей рік поставив всім питання: "Хто я, і ким є на сьогодні?""

Авторка радіодиктанту Ірина Цілик: "Цей рік поставив всім питання: "Хто я, і ким є на сьогодні?""

Нині модно писати й говорити українською. Та й радіодиктант національної єдності набуває нових значень — єднання всіх навколо рідної мови. Сьогодні в програмі "Час інтерв'ю" на радіо "Культура", чому важливо писати радіодиктант усім разом говоримо з авторкою тексту цьогорічного радіодиктанту, українською письменницею та режисеркою Іриною Цілик.

Яка Ваша роль як авторки тексту радіодиктанту?

"Цей кредит довіри став для мене занадто несподіваним. Коли до мене звернулися з пропозицією написати текст до радіодиктанту, я спершу трохи злякалася і хотіла навіть відмовитися. Бо здалося, що це занадто відповідально. Але потім вирішила, що це цікаво: цей текст почує багато українців. І це буде можливістю звернутися до них і в такий спосіб поговорити".

Поки авторка тримає текст і все, що пов'язано з ним у секреті. Вона не може розповідати навіть тему тексту. Але тут буде все те, що чіпає за живе і її, і всіх українців. 

Чому важливо писати радіодиктант?

"В часи випробувань нам важливо триматися одне одного. Такі концепції, як радіодиктант це ще одна можливість зв'язати докупи всіх нас. Ми мусимо нагадувати одне одному, що ми разом незважаючи на все те, що ми зараз переживаємо. 

Я нещодавно була в Німеччині. Там наші люди сказали, що чекають на радіодиктант і обов'язково його писатимуть. І це мене знову ж таки надихнуло. 

Вибір мови є питанням самоідентифікації: ким ми бачимо себе сьогодні і завтра".  

Читати також: Як минула перша чверть "воєнного" навчального року ― коментує Юрій Кононенко

Авторка тексту виросла в російськомовній сім'ї. Української ніде не було в її мовному середовищі. Українська мова з часом для Ірини Цілик стала способом її світобачення. Тому вона так само вболіває за свою рідну українську мову тут в Україні. 

"Багато людей, які навіть не думали спілкуватися в побуті українською мовою, перейшли на неї в моєму середовищі". 

Документальний фільм "Земля блакитна, ніби апельсин". Історія про людей, які переходять на українську мову спілкування

"Коли я знімала героїв фільму у 2017 році, вони були цілком російськомовними. Ця родина не була сфокусована на українській культурі, вона не мислила себе в контексті всього українського. Наше спілкування сильно вплинуло на них. Зараз вони намагаються спілкуватися виключно українською мовою. Хоча я від них цього не чекала. Вони зараз у Вільнюсі. Самі з Красногорівки. Сумують за домом.

Цей рік багато чого загострив: питання пошуків свого "я" і пошук відповіді "хто я в сьогоднішньому світі?"

Чи Вас прочитають і напишуть саме так, як написали Ви?

"Я припускаюся помилок. Писання диктанту це більше про процес. Ми всі продовжуємо вчитися. І це рух вперед. Це мова про акт єднання, аніж про те, аби написати все ідеально, без жодної помилки. 

Для мене викликом є те, як в такий короткий обсяг, у 200 знаків, розмістити все надважливе. Я намагалася написати щось таке концентроване. Я люблю відтінки. Тому, коли у тебе дуже маленький обсяг, то дуже складно вмістити все, що хотілося б сказати. Але це також і організовує. 

Щодо авторської пунктуації: також страшнувато. Але тут є професійна команда, яка і мене підстрахує, перевірять мої помилки. Бо я не настільки самовпевнена, аби вірити в те, що мені не потрібна допомога колег, які мають великий професійний досвід"

Чи потрібно надсилати текст диктанту?

"Я людина, яка почуваюся початківицею багато в чому. Мені навіть цікаво пробувати постійно щось нове, заходити на територію чогось нового. Я працюю, як кінорежисерка і постійно пробую якісь нові жанри. Цілком логічно помилятися, бо помилки нас вчать. Таким чином ми перевіряємо себе на міцність. І тільки так ми щось про себе дізнаємося. 

Писати диктант це про інше, це побути разом, аби відчути силу полілогу, коли одночасно багато людей разом об'єдналися для того, щоби його написати"

Чи пробували Ви самі писати диктант національної єдності?

"Ні. Я щоразу пропускала його. І завжди шкодувала про це. А тепер я одразу зайшла з іншого боку."

Диктант національної єдності на сьогодні: про які саме смисли, про які особливості нашого часу? 

"Цього року багато чого для нас змінилося. Ми змінилися, постало багато питань: для чого знімати фільми, писати книжки. Ми певною мірою оніміли в перші місяці повномасштабного вторгнення. Коли здавалося, що слова не мають ніякого смислу. Ними неможливо пояснити те, що ми переживаємо і проживаємо. Але це не так. Слова таки мають силу. І це справді дивовижний інструмент. І користуватися ним потрібно вчитися щодня. Я відчуваю зараз, що повертаюся. 

Радіодиктант це ще один акт життя тут і тепер. Акт єднання. Це наша спроба сказати собі, що все має сенс і має силу. Спертися на нашу мову тут і тепер також є дуже важливим актом. І я сама в це щиро вірю. Мова надає величезну силу і підтримку всім нам, як спільності, як українцям. Я думаю, що написання цього року радіодиктанту матиме особливий присмак. В цьому буде певна гіркота, але і одночасно відчуття світла в кінці тунелю. І ми всі разом до нього йдемо"

Як отримати насолоду від написання радіодиктанту?

"Помилки це наша сила. У мене самої з кожним новим проєктом з'являється багато сумнівів. Навіть коли була прем'єра мого фільму, перша зустріч результату моєї роботи з глядачами, мені аж фізично було погано. Здавалося, що я це роблю востаннє і більше ніколи не буду це знімати. Але потім ти це відпускаєш, бачиш, як цей фільм сприймають, багатьом він відгукується. І тільки так ми рухаємося вперед і таким чином виростаємо самі, переходимо зі сходинки на сходинку. Я бажаю і собі не бути боягузкою і тим, хто мене зараз слухає. Давайте робити щось нове, давайте пробувати. Давайте заходити на територію нового і невідомого"

Ваш новий фільм "Я і Фелікс" 

"Я цей фільм зняла у 2020 році. Дуже хотіла відійти від теми війни, бо я тоді від цього втомилася. Це ігровий фільм за мотивами книжки Артема Чеха "Хто ти такий?". Тут автор розповідає про свій особистий досвід, про те, як він був підлітком в хиткі радянські 90-і роки і про його дружбу із не простим чоловіком, який був поламаний досвідом афганської війни. Був тоді контррозвідником. І навіть тут не вийшло обійтися без теми війни. 

Фільм мав вже світову прем'єру у Варшаві. Також у Києві. Тут було стільки тепла і єднання попри все, що відбувається в країні. Коли ти бачиш повну залу і багато тих, хто дуже хотів не потрапив на цей сеанс. І все це відбувалося поміж повітряних тривог, з генератором, підключеним в кінозалі. Тому що часом зникає електрика, а зала при цьому забита"

Фото:detector.media

Останні новини
Окупанти вчаться у ЗСУ, але і ми модернізуємо свої підходи — речниця ОТУ "Луганськ"
Окупанти вчаться у ЗСУ, але і ми модернізуємо свої підходи — речниця ОТУ "Луганськ"
Усе про "Доступні ліки": актуальність, якість, наявність
Усе про "Доступні ліки": актуальність, якість, наявність
Пропозиція зменшення кількості членів Рахункової палати є необґрунтованою — Южаніна
Пропозиція зменшення кількості членів Рахункової палати є необґрунтованою — Южаніна
Математика і війна завжди були пов'язані — Терлецька
Математика і війна завжди були пов'язані — Терлецька
Рютте може бути главою НАТО не формально, а за духом — Левусь
Рютте може бути главою НАТО не формально, а за духом — Левусь
Новини по темі
"Це дуже тепле і лагідне море" — авторка радіодиктанту-2023 про перехід на українську мову
"Безцінно відчувати, що в такий спосіб ми теж намагаємося триматися разом" — Калитко про радіодиктант національної єдності
"Радіодиктант допомагає звільняти окуповані території в прямому і переносному значенні" — Гнатковський
Писатиме Радіодиктант-2023 Катерина Калитко, а читатиме Олексій Гнатковський
Fiїnka Ірина Вихованець: "Люди не мають боятися говорити діалектами української"