0:00 / 0:00
Військові та добровольці, які захищають Україну.
На передовій і в мирному житті, пліч-о-пліч вони відстоюють суверенітет нашої держави.
Із 2019 року, після Академії Сухопутних військ Тарас Вітюк на передовій. 27-річний заступник командира першого батальйону 28-ї Лицарів Зимового походу майор Вітюк не лише хоробрий офіцер. Він має золотий принцип — берегти своїх бійців.
Киянин, юрист, майданівець. У 2014 він пішов рядовим солдатом у роту вогневої підтримки 95-ї десантно-штурмовоі бригади. Став офіцером. У січні 2022 майор Юрій Кочевенко знову повернувся до війська. Наразі він, комбат 117 окремої механізованої бригади, зі своїми побратимами виходить на бойові.
Під час повномасштабної війни він підписав контракт із ЗСУ. Відтоді Олег Юдицький став командиром відділення управління дронів 118 окремої механізованої бригади. Його екіпажам дронів довіряють артилеристи, піхота — усі, хто здатен нанести якнайбільшої шкоди окупанту.
Героя України старшого солдата Івана Кишенка та лицаря ордена Богдана Хмельницького лейтенанта Богдана Шиліманова у 15 прикордонному загоні "Сталевий кордон" обʼєднало прагнення перемоги та любов до України.
Російсько-українська війна тоді для 18-річного Ігоря Шафігуліна почалася у Севастополі у 2014. Тоді йому, солдату Внутрішніх військ, довелося впритул зіткнутися з "зеленими чоловічками". З того часу, нині майор бригади оперативного призначення "Спартан" Національної гвардії України в найгарячіших точках фронту.
Кавалер ордена Данила Галицького, заступник начальника Головного управління Національної поліції у Волинській області полковник Сергій Козак двічі повертався на визвольну війну. У 2014 він, комбат добровольчого підрозділу "Волинь", наразі на чолі зведенного батальйону Національної поліцііі "Захід", — у найгарячішій точці східного фронту — Часів Яр.
30-річний доброволець з Дніпра пішов зі зброєю в руках захищати свободу і щасливе майбутнє сина. Це — командир взводу батальйону безпілотних систем "Чорний ворон" Андрій "Амазон" — сержант 93-ї Холодноярської бригади.
Два ордена "За мужність" — це про звитягу 25-річного капітана на псевдо "Лис". На рахунку його взводу протитанкових керованих комплексів 93-ї Холодноярськоі бригади десятки знищеної бронетехніки, танків, БМП, живої сили ворога. І все заради перемоги і звільнення його рідного Бердянська.
Після тяжкого поранення — ампутації руки — він знову в строю. Герой України сержант 95-ї десантно-штурмової Борис Харчук з побратимами до Перемоги.
Два ордена "За мужність" — це про звитягу 25-річного капітана на псевдо "Лис". На рахунку його взводу протитанкових керованих комплексів 93-ї Холодноярськоі бригади десятки знищеної бронетехніки, танків, БМП, живої сили ворога. І все заради перемоги і звільнення його рідного Бердянська.
