Фото: canberratimes
"Світові знадобиться 132 роки, щоби досягнути рівності в оплаті праці чоловіків та жінок. Україні — 90 років"
Ґендерний розрив щодо рівності оплати праці між чоловіками та жінками в світі та Україні сягає своїм корінням до ментального та суспільного розподілу ролей чоловіка та жінки в сім'ї та суспільстві. І минуло ще зовсім мало часу, щоби говорити, що ця рівність досягнута, переконана Ірина Подкопаєва. Україна перебуває на стадії декларування цілей, але вектор руху говорить про намагання зробити оплату праці рівною, каже адвокатка. За висновками Європейського комітету соціальних прав Ради Європи, станом на 2018 рік ситуація не відповідала вимогам рівності в оплаті праці чоловіків та жінок. І саме на виконання цих зауважень була ухвалена національна стратегія подолання ґендерного розриву в оплаті праці на період до 2030 року. В звіті Всесвітнього економічного форуму у порівнянні з 2022 роком розрив суттєво скоротився: Україна піднялася в світовому рейтингу щодо рівності в оплаті праці між чоловіками та жінками на багато позицій. "За оцінкою Всесвітнього економічного форуму світові знадобиться 132 роки, щоби досягнути рівності в оплаті праці чоловіків та жінок. Україні — 90 років".
Оплата виконання робіт за цінністю має бути рівною між жінками та чоловіками
Якщо говорити про міжнародні стандарти щодо рівної оплати праці, то тут існує певна розбіжність між встановленими міжнародними стандартами та законодавством України, розповідає Ірина Подкопаєва. За її словами, відповідно до законодавства України, забороняється дискримінація за ознаками статі. "В Україні передбачається, що жінки та чоловіки мають отримувати рівну заробітну плату за посадою з однаковою кваліфікацією та за наявності однакових умов. Це положення виконується таким чином, що якщо обіймається одна посада, то, незалежно від того, жінка це чи чоловік, вони отримують заробітну плату. Одночасно з тим за міжнародними стандартами застосовується конструкція виконання роботи однакової цінності. Посади можуть бути різними, але якщо за цінністю ці роботи є рівноцінними, то така оплата також має надаватися в однаковому розмірі і жінці, і чоловіку. Це поняття дозволяє збалансувати рівень оплати праці, наприклад, між сферами, де залучені виключно жінки, наприклад, дошкільна освіта, і сферами, де залучені чоловіки, наприклад, шахтарська робота. Зрозуміло, що це різні роботи, різна кваліфікація, умови роботи також різні. Але якщо порівняти виконання цих робіт за цінністю, то також оплата має бути у цих сферах рівною між жінками та чоловіками."
"Рекомендовано відходити від формулювання рівної оплати за рівною кваліфікацією та рівними умовами праці і переходити до формулювання рівноцінності роботи"
З однаковим графіком, навантаженням, функціональним обов'язком, обсягом роботи, рівними умовами праці, але через різність найменування посади оклад відрізняється у чоловіка та жінки. Формально це допускається чинним законодавством, каже адвокатка. "Але це доволі поширена практика в Україні. Тому рекомендовано відходити від формулювання рівної оплати за рівною кваліфікацією та рівними умовами праці і переходити до формулювання рівноцінності роботи".
Не тільки зарплата, але і доступ до посад і виконання надомної роботи
Щодо ґендерного розриву в заробітних платах в Україні, то це, за словами Ірини Подкопаєвої, виключно порівняння заробітних плат на законодавчому рівні та за штатним розписом. Така оплата є рівною між чоловіками та жінками. Але за міжнародними стандартами ґендерний розрив включає і інші критерії для визначення цього розриву: це і доступ жінок до вищих керівних посад, у вищих адміністративних законодавчих урядових установах та органах, рівність у виконанні надомної роботи і роботи з догляду. Тому це поняття є більш широким, констатує адвокатка. Дуже часто надмірне сімейне та побутове навантаження на жінку не сторює умов для того, щоби жінка для себе розглядала питання кар'єрного росту, навчання, підвищення кваліфікації і подальшого просування кар'єрою.
Рівність до професій, кваліфікацій та освіти
Коли мова йде про відсутність ґендерної дискримінації, то йдеться не лише про рівну оплату праці, але і про рівні можливості для доступу до певної професії, кваліфікації та освіти, звертає увагу Ірина Подкопаєва. Зараз багато в молодшій школі є чоловіків-вчителів, так само як у війську багато жінок-військових. За статистикою більшість жінок працює в сфері освіти: дошкільна, молодша та середня освіта; в сфері охороні здоров'я — переважно це молодший медичний персонал, констатує адвокатка.
