Фото: ФБ-сторінка "Molodist Kyiv International Film Festival"
Пов'язаний з "Молодістю" з 1988 року
— Скільки років ви очолюєте "Молодість"?
Як художній керівник, як генеральний директор очолюю цей кінофестиваль вже 30 років. З 1993 року. Але пов'язаний з "Молодістю" з 1988 року. Почав працювати з 1989 року як консультант, потім як директор програми.
— Усе життя суцільна "Молодість"…
Не все життя. Життя поділилося на дві частини, бо до того кіно було тільки моїм захопленням, хобі, а стало професією.
— Маючи такий досвід, маючи досвід бачення різноманітних кінофестивалів, як вони проводяться у світі, цей 52 кінофестиваль унікальний, коли в країні війна? Чи відомі вам такі приклади проведення кінофестивалів під час війни?
Унікальність присутня. В світі відбуваються не тільки події в Україні, сьогодні ми стижимо за новинами з Ізраїлю. І вони перебувають в такій самій ситуації, як ми з 2014 року. Там є два відомі фестивалі в Хайфі та Єрусалимі, які проводили в небезпечний момент. Певний досвід є в різних країнах. Ми унікальна країна, бо ми є на тій межі, яку сьогодні Росія організувала між цивілізованим світом і світом варварів.
.png)
На фото: Наталія Грабченко і Андрій Халпахчі
Уся історія фестивалю пов'язана з розвитком незалежності України, бо 52 фестиваль не є 52 міжнародним фестивалем. Він починався в 1970 році як огляд студентських робіт. Тоді ще назва була "Київський театральний інститут ім. Карпенка-Карого". Він був відкритим українським фестивалем для всіх республік колишнього Радянського Союзу. А саме з Перебудови, із Незалежності України фестиваль став міжнародним. І ми цього року святкуємо 30-річчя Міжнародного кінофестивалю "Молодість", бо в 1993 році ми були зареєстровані Всесвітньою асоціацією кінопродюсерів (вони реєструють і Канни, і Берлін, і Венецію) як дійсний міжнародний фестиваль. Вся історія фестивалю пов'язана з історією України. 2004 рік, коли була Помаранчева революція, все було у нас політизоване.
— Але фестиваль був…
Так, фестиваль був. І 2014 рік, і в інші роки, і пандемія, і війна. Все це впливало, безумовно, на фестиваль. Він існує. Для нас важливо сьогодні, щоби наш меседж, наш голос з України, яка перебуває у стані війни, було почуто.
— Яким чином це можливо? До нас цього року приїжджають учасники з різних країн у такому ж обсязі, як це було раніше?
Безумовно ні. Починаючи з пандемії коронавірусу скоротилася кількість гостей. Ми не пропустили жодного року і в роки пандемії, і з початком війни. Ми намагалися зробити фестиваль в поєднанні онлайн та офлайн, але з фізичною присутністю тут гостей. Ситуація зараз з логістикою непроста, бо раніше організувався переліт в Україну. І до нас прилітали гості. А зараз вони відмовляються, коли розуміють, що шлях складний. На вчора (17 жовтня) було підтверджено 25 гостей. Раніше іноземних гостей було 100-150. Але ці 25 голосів приїдуть до себе і зможуть розповісти про те, яке життя сьогодні в Україні, як Україна бореться на культурному фронті.
— 25 гостей — це учасники фестивалю чи члени журі?
І члени журі, і учасники. Наприклад, учасник повнометражної конкурсної програми, режисер із Бельгії приїде. Минулого року в нашому скороченому фестивалі журі працювало онлайн, то цього року ми намагалися всіляко зробити так, щоби вони фізично були присутні на кінофестивалі. Головне журі складається із 5 осіб. Фахівець, кінокритик, кінознавець з Болгарії, молода актриса з Греції, яка має українське походження, кінооператор із Німеччини і двоє представників України. У нас є також міжнародне журі Національного конкурсу короткого метру і є міжнародне журі документального кіно, яке очолюватиме відома режисерка з Італії. Вона приїде і представить свій фільм "Нотатки з війни", який вона знімала в Україні з початком війни.
"Якщо Каннський кінофестиваль — це чемпіонат світу з кіно, то "Молодість" — чемпіонат світу з кіно серед юніорів"
— Яка умова участі у фестивалі? Автори фільму мають бути присутніми?
Завжди на фестивалі всі фільми були представлені учасниками. Колись ми робили прес-конференцію з ними. А зараз вирішили, що краще спілкуватися напряму із глядачем. Формат запитання і відповіді. Автор після фільму виходить до аудиторії і йому ставлять запитання. Ми цього року повністю організувати це не змогли. Існує на сьогодні й питання бюджету. Ми робимо його в дуже скороченому бюджеті. Зараз державна підтримка культури та кіно обмежена. Але хоч невеликою сумою, але Державне агентство з питань кіно підтримало нас цього року. Але це зовсім інший бюджет цього року. Вагому частину бюджету мають приїзд і поселення гостей. Тому ми цього разу не завжди намагалися тиснути на гостей. Бо треба мати на це ресурси. Певна кількість гостей все ж таки буде. Будуть і позаконкурсні фільми. Щось будемо намагатися зробити і онлайн.
Фестиваль розширювався всі роки. З'явився окремий конкурс документального кіно, фестиваль для дітей, національна складова, окремі конкурси. Це все балансується. Але головна мета — фестиваль дебютів, він залишається. Коли питають, чим саме є "Молодість", то я намагаюся порівняти зі спортом: якщо Каннський кінофестиваль — це чемпіонат світу з кіно, то "Молодість" — чемпіонат світу з кіно серед юніорів.
— На "Молодість" можна подаватися лише один раз зі своїм першим фільмом?
Не тільки один раз. Бо конкурс йде від студентського до першого повного метру. І ми дуже раді, що у нас багато режисерів пройшли цей шлях. Він представляє спочатку свою курсову роботу на студентський конкурс, потім дипломну роботу, потім робить перший короткометражний фільм, і там теж є нюанси, бо можна зробити дебют документальний, а потім зробити дебют короткометражний ігровий. І знову можна брати участь. І нарешті людина робить свій перший повнометражний ігровий фільм й бере участь і тут.
— Тобто шансів є кілька…
Є кілька. Дмитро Сухолиткий-Собчук, який зробив чудовий фільм "Памфір" і переміг на нашій "Молодості" з "Памфіром". А для цього він з фільмом "Штангіст" перемагав у короткометражному конкурсі. Багато режисерів, які відбулися, починали зі студентських років і приходили до нас з першою повнометражною роботою. Іван Миколайчук свій перший приз у житті отримав на "Молодості" за свій повнометражний фільм "Вавілон-20".
"З 2014 році ми не показуємо жодного російського фільму"
— Дуже важливо отримати цей шанс саме в Україні. Бо такі шанси важливі саме для українських режисерів?
І для українських, і для іноземних. Є багато на сьогодні відомих режисерів у світі, які починали свій шлях на "Молодості". Французький режисер Гаспар Ное дебютував у нас. Іноді я не пам'ятаю вже й людей, а вони самі нагадують: "Я ж брала участь у 1995 році у фестивалі".
З 2014 році ми не показуємо жодного російського фільму. Поставили бар'єр і не запрошували їх. Був лише один незалежний документальний фільм про Олега Сенцова, який зробили російські режисери, але зробили його фактично не в Росії.
Різноманітність програми має задовольнити будь-який смак нашого глядача. Хтось хоче подивитися щось із класики, а класика неймовірна у нас представлена. Це реставровані копії. Ще є продаж квитків на відкриття в "Краків". Приходьте в суботу. На відкритті буде показ реставрованого фільму "Ромео і Джульєтта". Є експериментальне кіно. Є така програма, як форма. Є вибір. Є програма для дітей 10-14 років.
У повнометражному конкурсі 12 фільмів, у тому числі дві картини з України
— Що можна подивитися від українських кінематографів?
Ми скоротили програму цього року. Колись було 250 фільмів у програмі. Цього року їх 135. Серед цих фільмів 33 українські, зокрема короткометражні, деякі із них вже були на світових кінофестивалях. Щось вже вийшло у прокат. Я б хотів відкриватися "Довбушем". Але він вийшов у прокат. Тому цей фільм не присутній у нашій програмі. "Мавка" також вийшла у прокат. Щось продемонстрували на Одеському кінофестивалі, який проводили у Чернівцях, щось на Docudays. У головному конкурсі будуть і студентські, і короткометражні фільми. Деякі вже торкаються теми війни. Два фільми будуть у повнометражному конкурсі з України, де представлено 12 фільмів. Там бере участь 30 країн. "Степне" Марини Вроди, яка отримала вже приз за режисуру на кінофестивалі в Локарно. Важко закінчувала фільм вже під час війни. Долучилися і польські, і німецькі, і словацькі копродюсери. Ще один фільм "Stay online", тобто "Будь онлайн" – про війну, але зроблено через роботу в комп'ютері, коли дівчинка допомагає волонтерам. Це художня картина, але зроблена на матеріалі документальному. Мала прем'єру на фестивалі в Монреалі. Декілька фільмів у документальному конкурсі, декілька фільмів як українські прем'єри, позаконкурсні покази. І це розмови, в якому стані сьогодні українське кіно.
