Андрій Гевко. Фото: cvk.gov.ua
Післявоєнні вибори будуть для України дуже відповідальними
2024 рік охрестили у світі "роком виборів". Так збіглося, що цьогоріч вони відбуваються у понад 70 країнах. Для України в контексті післявоєнних виборів важливим питанням є не лише організація самого процесу, а й люди – виборці, члени виборчих комісій, кандидати, спостерігачі. Від чого залежить активність українських громадян у післявоєнних виборчих процесах, з якими труднощами нам доведеться стикнутися і на що вже зараз треба акцентувати увагу?
Андрій Гевко: На мій погляд, тут, перш за все, повинна бути активна позиція громадян. Вона виявляється в тому, що не просто прийти і за когось проголосувати, а проаналізувати насправді, хто буде твоїм представником у владі, що ці люди робили під час війни, чим вони займалися і так далі. Щоб цей вибір був усвідомлений, тому що насправді післявоєнні вибори будуть для нашої країни дуже відповідальними. І не тільки для нас. Ми будемо під пильним оком наших міжнародних партнерів, які нам допомагають, і до виборів в Україні буде прикута увага цілого світу. Тому ці вибори мають відбутися на дуже хорошому організаційному рівні. Зрозуміло, що важливим моментом також є участь у виборах, тобто реалізація свого права бути обраним. Також важливий момент на цих виборах – це участь у роботі виборчих комісій. Тому що саме від того, яким чином члени дільничних, окружних виборчих комісій поставляться до своєї роботи, залежить організаційно, на якому рівні ми проводимо ці вибори. І я очікую, що, напевно, будуть складності з членами комісій саме на деокупованих територіях. Тому післявоєнний виборчий процес вимагатиме мобілізації всіх зусиль усіх громадян України і органів влади, тому що це будуть організаційно дуже непрості вибори.
Результат виборів – це середня температура по державі
Після початку повномасштабного вторгнення згуртованість українців була на найвищому рівні. Зараз ми дуже часто бачимо на різних платформах звинувачення на адресу політиків, депутатів, яких самі ж і обирали. Як на ці граблі нам знову не наступити?
Павло Романюк: На це запитання, мабуть, немає легкої відповіді. Я би виходив з того, що результат виборів – це середня температура по державі. Тим більше, що Україна за індексом демократії саме в частині виборів належить до демократичних держав. Навіть до більш розвинутих демократій. Тому за цим критерієм останні виборчі кампанії, які відбувалися в 2019-2020 роках, показали, що це – все ж таки результат волевиявлення народу.
Що потрібно робити? Андрій трішки почав говорити про післявоєнні вибори. Я б тут зупинився на тому, що є тут і зараз. Бо для того, щоб на післявоєнні вибори прийшли наші співвітчизники, це певний шлях. Саме тому, як голосування не дорівнює виборам, бо це процес, так само вибори не дорівнюють демократії. І нам потрібно думати про так звану учасницьку партисипативну демократію, яким чином тут і зараз зберегти активність громадян, оцей вогник, який кожного активного громадянина підштовхує щось змінювати.
Держава має бути передбачуваною навіть в умовах воєнного стану
Чи є відповідь на це запитання?
Павло Романюк: Легкої відповіді немає. Єдине, я можу сказати, це залежить як від самих громадян, так і від держави. Як мінімум, держава має бути передбачуваною. І навіть в умовах воєнного стану держава має бути передбачуваною. На жаль, у цьому плані є певні виклики. Але якщо ми говоримо, як ми можемо долучити громадян, що вони можуть робити сьогодні, то на цьому шляху, наприклад, організації громадянського суспільства, їхні представники, можуть робити моніторинг дезінформаційних кампаній. Ворог сьогодні дуже активно дезінформує. Ця ж кампанія антилегітимності. І громадянське суспільство має не тільки робити моніторинг, але й пояснювати, тобто, це вже просвітницька робота. Дуже багато чого залежить від організації громадянського суспільства.
Має бути діалог на всіх рівнях
Я так розумію, що з передбачуваністю у нас проблеми. Що потрібно з цим робити?
Андрій Гевко: Я думаю, що і депутати, і загалом влада в особі уряду, обласних військових адміністрацій, повинні проводити діалог. Має бути діалог на всіх рівнях, насправді. Бо коли відбувається діалог і коли один одного чує – місцеве самоврядування людей, державна влада місцеве самоврядування, тоді я думаю, що це буде більш-менш працюючим інструментом у цей непростий час.
Вибори – це "залікова робота" для влади
Часто кажуть, що владі потрібно зосередитися не на майбутніх виборах чи якихось політичних амбіціях, а сьогоднішніх викликах, бо в нас війна. Наскільки це корелюється?
Андрій Гевко: Це повністю корелюється, тому що вибори – це результат проведеної роботи владою. І народ дає оцінку владі, яка представляла народ. Відповідно вибори – це єдиний нормальний демократичний елемент зміни або збереження влади. І це певна "залікова робота" для влади і депутатів. Тобто в даному випадку треба думати не про вибори, а про те, як виграти цю війну і однозначно не політизувати суспільство. Бо, насправді, дуже серйозні виклики стоять при суспільстві в контексті війни. Ми бачимо вже і певну втому. Хочеш чи не хочеш, але вона є, і вона буде. І для того, щоб бути організованими, ми повинні просто працювати на результат, а наш результат – це Перемога.
Має бути елемент критичного мислення
Ми розуміємо, що розхитування українського суспільства з боку ворога відбувається постійно і іноді вони досить влучні. З нашого боку якась робота ведеться в цьому напрямку, зокрема в контексті післявоєнних виборів?
Андрій Гевко: Тут питання, насправді, загалом, щоб люди не велися на інформаційні чи дезінформаційні приводи, які веде ворог. Має бути присутній елемент критичного мислення. Бо ці виклики будуть зростати. Вони зростають у всьому світі, це не щось унікальне в Україні. Штучний інтелект зараз буде генерувати стільки дезінформаційних і наративних меседжів, що над цією проблематикою повинні працювати всі і не лише в контексті виборів.
Перехідний період має базуватися на чітких критеріях
Ми вже згадували про тимчасово окуповані території. Якщо там з'являється можливість проводити вибори, то хто і як займатиметься цим процесом?
Павло Романюк: Тут більше запитань, ніж відповідей, бо тут в самій складовій запитання багато невідомих. Коли ми говоримо про післявоєнні вибори, я вважаю, що за можливості ми маємо використовувати апробовані інструменти, які ми використовували на попередніх виборчих кампаніях, можливо, їх удосконалюючи. Якщо ми говоримо про виборців із тимчасово окупованих територій, які мають статус внутрішньо переміщених осіб, то ще у 2020 році були створені відповідні механізми щодо зміни виборчої адреси. Якщо йдеться про деокуповані території, то питання є доволі чутливим і складним. У будь-якому випадку ми маємо відновити там конституційний порядок. Ми маємо розуміти, що "старі" окуповані території – це тривалий час окупації. Якщо рахувати з 2014 року, то це вже 10 років. І протягом цього часу на місцеве населення відбувався інформаційний пропагандистський вплив. Яким чином нівелювати цей вплив і який термін для цього потрібен? Тут йдуть дискусії. Одні кажуть, що вибори будуть інструментом реінтеграції, повернення в українське правове поле, ми не можемо виключити ці території. Інші переконані, що має бути перехідний період з певним строком. Сьогодні обговорюється, що цей строк має дорівнювати строку окупації, або ж 5 років. У будь-якому випадку Громадянська мережа ОПОРА відстоює позицію, що, якщо такий перехідний період і потрібен, то він має базуватися на чітких критеріях.
Пів року – це дуже мінімальний термін
Чи правильно, що після деокупації закладається приблизно пів року на підготовку, організацію і проведення виборів? І чи можуть проблемні моменти, пов'язані із ТОТ, взагалі затягнути вибори?
Андрій Гевко: Я думаю, що з цього приводу, перш за все, має парламент сказати своє слово, тому що це будуть зміни до законодавства. Пів року – це дуже мінімальний термін, навіть для звичайного організаційного процесу. Ми повинні розуміти, що на цих територіях повинні відновити функцію органи державної влади. Це перш за все. Знову ж таки, у людей немає документів, вони втрачені. Питання громадянства, хто буде мати право. У нас території окуповані з 2014 року і зрозуміло, що там треба приймання у громадянство України. Які критерії, за яким принципом, хто буде мати право голосу на цих виборах? Тобто це дуже складні і непрості питання. Далі, загалом відновлення роботи інших органів державної влади, які дотичні до виборчого процесу. Члени виборчих комісій, які повинні будуть там працювати. Це відновлення діяльності політичних партій на тих територіях. Бо саме політичні партії делегують членів виборчих комісій до складу цих комісій. Тому, коли ми говоримо про мінімум 6 місяців, то, на мій погляд, це дуже малий термін. Щодо права голосу, кому його надавати, дискусії теж різні ведуться. Але ми повинні розуміти, що нам ці території треба інтегрувати. Хочемо чи не хочемо, цей процес треба буде запускати, бо люди мають право брати участь в політичному житті країни. Це буде набагато складніший процес, але його треба буде проводити. Є різні варіанти. Можливо, з місцевими виборами доведеться почекати на цих територіях. Але можливість участі цих людей у національних виборах треба розглядати. Але тут наша правоохоронна система повинна спрацювати належним чином. Щоб чітко визначити людей, які співпрацювали з колаборантами, які були в місцевих адміністраціях на окупованих територіях, які допомагали ворогу.
Ценз осілості та участь у виборах
Ми маємо також велику армію виборців, які опинилися за межами України. Які тут особливості та можливі проблеми? І чи можна зараз прогнозувати їхню активність?
Андрій Гевко: Насправді в законодавстві є обмеження щодо цензу осілості. Наприклад, для участі в парламентських виборах, це конституційна норма, людина повинен проживати в Україні 5 років. А сам термін, що таке проживання в Україні, визначений вже у законодавстві. І зрозуміло, що, можливо, в цій частині можуть бути певні зміни. Що для людей, які вимушені були покинути з дітьми територію України, ці терміни можуть бути переглянуті, або будуть зроблені певні винятки. Але тут треба дуже ретельно дивитися, бо є частина людей, які в незаконний спосіб покинули територію України. Ми говоримо про чоловіків, які підлягають мобілізації. Тобто, щоб під ці права не потрапили інші категорії осіб. Тут дискусія теж триває. Я думаю, що парламент має також дати відповідь на це питання, щоб люди могли реалізувати своє право на післявоєнних виборах.
Щодо організації виборів. За різними оцінками, за межами України зараз перебувають від 5,6 млн до 6,4 млн громадян України. Від 25% до 50% серед біженців – це діти. Тобто, ми орієнтуємося на цифру приблизно 4 млн людей, які зараз перебувають за межами країни. Основна маса – більше 1 млн громадян – проживають у Німеччині, другою йде Польща, і так далі. Тобто, це насправді дуже велика кількість виборців. І та мережа виборчих дільниць, які існують при наших консульствах і посольствах, насправді не справиться з таким потоком при будь-якій явці. Це в рази більше виборців, які будуть брати участь у виборчому процесі. Тому зараз ми вже спілкуємося з органами адміністрування виборів інших країн, вивчаємо практики для того, щоб можна було організовувати, зокрема, додаткові виборчі дільниці. Але це також потребує змін до законодавства. Європейські країни в принципі готові допомогти в цьому плані. Але і ми повинні бути готовими, бо на цих виборчих дільницях повинні бути члени виборчих комісій. У нас і так постійно були складності з організацією виборів за кордоном, навіть при дипломатичних посольствах, бо там є обмеження, що посадові особи цих представництв не можуть бути членами виборчої комісії. Можливо, тут теж треба буде переглядати законодавство. Треба опрацьовувати різні варіанти. Ми в тісній комунікації з Міністерством закордонних справ для того, щоб знайти рішення, які дадуть можливість скористатися своїм активним виборчим правом людям, які на момент проведення післявоєнних виборів будуть за межами України. І тут важлива ще комунікація із самими виборцями. Ми в цьому плані зараз активно працюємо над комунікаційною стратегією для перших післявоєнних виборів, щоби комунікувати не тільки з виборцями в межах України, а й тими, що вимушено покинули її територію.
Головний виклик – як повернути громадян
Зрозуміло, що у цих людей вже формується якесь своє уявлення. Вони живуть трохи в інших умовах і обставинах, і в них вже своє баченням проблем в Україні. Що ще, окрім розширення дільниць і комунікації з виборцями за кордоном, може бути викликом, який треба вирішувати вже зараз?
Павло Романюк: Перше і основне – чим довше наші громадяни перебувають за кордоном, тим глибше вони інтегруються в іноземні середовища, і тим складніше їх повернути. Тому головний виклик – це як повернути наших громадян після завершення війни. І вибори є тим місточком, що може допомогти повернути людей. Коли вони знатимуть і відчуватимуть те, що вони можуть впливати на політичні процеси всередині країни. Так, це питання також дискусійне всередині країни. Але якщо ми говоримо про майбутнє країни, про її розвиток, і про тих, хто виїхали законно, то, звичайно, ми маємо боротися за їхні виборчі права. Більше того. Я вам скажу, що міграція продовжується. Громадянська мережа ОПОРА моніторить вплив обстрілів на міграційні процеси. І за різними сценаріями, те, що ми сьогодні спостерігаємо – немає світла, спека – це впливає на життєдіяльність громадян і звичайно сприяє міграції. Яка частина ще вийде за кордон, я не знаю. Але якщо це буде 10 млн, то це вже третина електорату. Тому для того, щоб вибори були легітимними, щоб можна було довіряти результату, ми не маємо забувати про своїх громадян, які були вимушені покинути свою домівку через війну.
Вибори – це один з інструментів, який може повернути українців додому
Ми згадували про втому під час війни. Чи не виллється ця втома після війни у те, що люди взагалі втратять бажання на що-небудь впливати?
Андрій Гевко: Якщо ми говоримо про вибори після Перемоги, то я думаю, що тут буде якраз висока активність виборців. Суспільство буде дуже активним у політичному житті і в своєму політичному виборі на перших післявоєнних виборах.
Я так розумію, що питань і дискуй щодо організації цих виборів ще безліч..?
Андрій Гевко: Центральна виборча комісія з перших днів повномасштабного вторгнення працює над цим питанням. Тобто ми працюємо в інклюзивний спосіб із залученням представників громадянського суспільства, напрацьовуємо зміни до законодавства щодо запровадження тих чи інших інновацій, і навіть пропонуємо активну реєстрацію. Насправді треба розуміти, що це активне право виборця. А це означає, що виборець повинен проявити певну активність для того, щоб його реалізувати. І коли ми говоримо про цей мінімальний термін від 6 місяців до року, то чим довше буде період, тим більше виборців повернеться в Україну. Тим менше буде навантаження на голосування за кордоном. Тобто вибори – це теж один з інструментів, який може повернути українців додому. Але це тільки один з елементів. Тому тут важливо, щоб була цілеспрямована державна політика на повернення українців додому. І треба розуміти, що там вже відбулося заміщення. Тобто, частина людей повернулася, частина навпаки виїхала. І там зараз дуже "різношерстна аудиторія". Але зараз по опитуваннях ми бачимо, що 60% громадян готові повернутися після Перемоги. Це треба теж враховувати. Тому першочергове наше задання буде – повернути людей в Україну.
